1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7ѕ
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| Въ т0й дeнь воспою1тъ пёснь сію2 въ земли2 їудeйстэй, глаг0люще: сE, грaдъ крёпокъ, и3 спасeніе нaмъ положи1тъ стёну и3 њграждeніе. | У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу. |
|
2
|
2
|
| Tвeрзите вратA, да вни1дутъ лю1діе хранsщіи прaвду и3 хранsщіи и4стину, | Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину. |
|
3
|
3
|
| пріeмлющіи и4стину и3 хранsщіи ми1ръ. | Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він. |
|
4
|
4
|
| Ћкw на тS надёzніемъ надёzшасz, гDи, во вёкъ, б9е вели1кій, вёчный, | Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна: |
|
5
|
5
|
| и4же смири1въ низвeлъ є3си2 живyщыz въ выс0кихъ: грaды крBпкіz разори1ши и3 њбни1зиши | дaже до земли2. | Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох. |
|
6
|
6
|
| И# поперyтъ | н0ги кр0ткихъ и3 смирeнныхъ. | Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих. |
|
7
|
7
|
| Пyть бlгочести1выхъ прaвъ бhсть, и3 приугот0ванъ пyть бlгочести1выхъ. | Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника. |
|
8
|
8
|
| Пyть бо гDень сyдъ: ўповaхомъ на и4мz твоE и3 пaмzть, є3sже желaетъ душA нaша. | І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша. |
|
9
|
9
|
| T н0щи ќтренюетъ дyхъ м0й къ тебЁ, б9е, занE свётъ повелBніz тво‰ на земли2: прaвдэ научи1тесz, живyщіи на земли2. | Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди. |
|
10
|
10
|
| Престa бо нечести1вый: всsкъ, и4же не научи1тсz прaвдэ на земли2, и4стины не сотвори1тъ: да в0зметсz нечести1вый, да не ви1дитъ слaвы гDни. | Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа. |
|
11
|
11
|
| ГDи, высокA твоS мhшца, и3 не вёдэша, разумёвше же постыдsтсz: рeвность пріи1метъ лю1ди ненак†занныz, и3 нн7э џгнь супостaты поsстъ. | Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх. |
|
12
|
12
|
| ГDи б9е нaшъ, ми1ръ дaждь нaмъ, вс‰ бо воздaлъ є3си2 нaмъ. | Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас. |
|
13
|
13
|
| ГDи б9е нaшъ, стzжи1 ны: гDи, рaзвэ тебє2 и3н0гw не вёмы: и4мz твоE и3менyемъ. | Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє. |
|
14
|
14
|
| Мeртвіи же животA не и4мутъ ви1дэти, нижE врaчеве воскресsтъ: сегw2 рaди навeлъ є3си2 и3 погуби1лъ є3си2, и3 взsлъ є3си2 всsкъ мyжескъ п0лъ и4хъ. | Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них. |
|
15
|
15
|
| Приложи2 и5мъ ѕл†, гDи, приложи2 ѕл† сл†внымъ земли2. | Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі. |
|
16
|
16
|
| ГDи, въ ск0рби помzнyхомъ тS, въ ск0рби мaлэ наказaніе твоE нaмъ. | Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління, коли покарання Твоє осягало його. |
|
17
|
17
|
| И# ћкw болsщаz приближaетсz роди1ти и3 въ болёзни своeй воскричA, тaкw бhхомъ возлю1бленному твоемY. | Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи. |
|
18
|
18
|
| Стрaха рaди твоегw2, гDи, во чрeвэ пріsхомъ и3 поболёхомъ, и3 роди1хомъ дyхъ спcніz твоегw2, є3г0же сотвори1хомъ на земли2: не падeмсz, но падyтсz вси2 живyщіи на земли2. | Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали. |
|
19
|
19
|
| Воскрeснутъ мeртвіи и3 востaнутъ и5же во гробёхъ, и3 возрaдуютсz и5же на земли2: росa бо, ћже t тебє2, и3сцэлeніе и5мъ є4сть, землs же нечести1выхъ падeтъ. | Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців. |
|
20
|
20
|
| И#ди1те, лю1діе мои2, вни1дите во хрaмину вaшу, затвори1те двє1ри сво‰, ўкрhйтесz мaлw є3ли1кw є3ли1кw, д0ндеже мимои1детъ гнёвъ гDень. | Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів; |
|
21
|
21
|
| Сe бо, гDь t с™aгw (мёста) нав0дитъ гнёвъ на живyщыz на земли2: и3 tкрhетъ землS кр0вь свою2 и3 не покрhетъ и3збіeныхъ. | бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх. |
