Глава 24
1
Через п’ять днів прийшли первосвященик Ананія зі старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржилися правителеві на Павла.
2
Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:
3
«Завжди і повсюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов’язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу.
4
Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю.
5
Знайшовши цього чоловіка губителем суспільства, підбурювачем заколоту між юдеями, що живуть по всьому світі, і представником Назорейської єресі,
6
який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом.
7
Але тисяцький Лісій, прийшовши з великою силою, взяв його з рук наших і послав до тебе,
8
звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його».
9
І юдеї підтвердили, сказавши, що це так.
10
Павло ж, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: «Знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.
11
Ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів минуло, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння.
12
Hі в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає розбрат у народі,
13
і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.
14
Але признаюся тобі в тому, що, згідно вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх і вірую всьому, що написано в Законі і Пророках,
15
маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведників і грішників, чого і самі вони сподіваються.
16
Тому і сам дбаю я завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми.
17
По багатьох роках я прийшов, шоб доставити моєму народові милостиню і приношення.
18
При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом.
19
Це були деякі асійські юдеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.
20
Або самі ті нехай скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном,
21
хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи поміж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині приймаю суд від вас».
22
Вислухавши це, Фелікс відклав їхню справу і сказав: «Розгляну вашу справу, коли прийде тисяцький Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення».
23
А Павла наказав сотникові стерегти, але не утискувати його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.
24
Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, юдеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Ісуса.
25
І коли він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: «Тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе».
26
До того ж він сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.
27
Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.
