|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
Ось, Господь спустошує землю і робить її неплідною: змінює вигляд її і розсіває тих, що живуть на ній.
|
Се́, Госпо́дь разсы́плетъ вселе́нную и опустоши́тъ ю́, и откры́єтъ лице́ єя́ и расточи́тъ живу́щыя на не́й.
|
|
2
|
2
|
|
І що буде з народом, те і зі священиком; що зі слугою, те і з господарем його; що зі служницею, те і з господинею її; що з тим, хто купує, те і з тим, що продає; що з позичальником, те і з позикодавцем; що з лихварем, те і з тим, що дає у ріст.
|
И бу́дутъ лю́діє а́ки жре́цъ, и ра́бъ а́ки господи́нъ, и раба́ а́ки госпожа́: бу́детъ купу́яй я́ко продая́й, и взаи́мъ є́мляй а́ки заимода́вецъ, и до́лжный а́ки єму́же є́сть до́лженъ.
|
|
3
|
3
|
|
Земля спустошена вкрай і зовсім розграбована, бо Господь прорік слово це.
|
Тлѣ́ніємъ истлѣ́єтъ земля́, и расхище́ніємъ расхище́на бу́детъ земля́: уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша сія́.
|
|
4
|
4
|
|
Ремствує, смутна земля; поник, смутний всесвіт; поникли ті, що підносилися над народом землі.
|
Воспла́кася земля́, и растлѣ́нна бы́сть вселе́нная, воспла́кашася высо́цыи земли́.
|
|
5
|
5
|
|
І земля осквернена тими, що живуть на ній, бо вони переступили закони, змінили устав, порушили вічний завіт.
|
Земля́ бо беззако́ніє сотвори́ живу́щихъ ра́ди на не́й, поне́же преступи́ша зако́нъ и измѣни́ша за́повѣди, разруши́ша завѣ́тъ вѣ́чный.
|
|
6
|
6
|
|
За те прокляття поїдає землю, і несуть покарання ті, що живуть на ній; за те спалені мешканці землі, і небагато залишилося людей.
|
Сего́ ра́ди прокля́тіє поя́стъ зе́млю, я́ко согрѣши́ша живу́щіи на не́й: сего́ ра́ди убо́зи бу́дутъ живу́щіи на земли́, и оста́нется человѣ́ковъ ма́ло.
|
|
7
|
7
|
|
Плаче сік грона; хворіє виноградна лоза; зітхають усі, що веселилися серцем.
|
Воспла́чется віно́, возрыда́єтъ віногра́дъ, возстену́тъ вси́ ра́дующіися душе́ю.
|
|
8
|
8
|
|
Припинилися веселощі з тимпанами; замовк шум тих, хто веселиться; затихли звуки гуслів;
|
Преста́ло є́сть весе́ліє тимпа́новъ, преста́ высокоде́рзость и бога́тство нечести́выхъ, преста́лъ є́сть гла́съ гу́слей:
|
|
9
|
9
|
|
уже не п’ють вина з піснями; гірка сикера для тих, які п’ють її.
|
усрами́шася, не пи́ша віна́, горька́ бы́сть Сіке́ра пію́щымъ.
|
|
10
|
10
|
|
Зруйноване запустіле місто, всі доми замкнені, не можна ввійти.
|
Опустѣ́ вся́къ гра́дъ, заключи́тъ хра́мъ, є́же не вни́ти.
|
|
11
|
11
|
|
Плачуть за вином на вулицях; затьмарилася усяка радість; вигнана усяка веселість землі.
|
Пла́читеся о вінѣ́ всю́ду, преста́ла є́сть ра́дость вся́ земна́я, отъи́де вся́ ра́дость земли́.
|
|
12
|
12
|
|
У місті лишилося запустіння, і ворота розвалилися.
|
И оста́нутъ гра́ди пу́сти, и до́мове оста́влени поги́бнутъ.
|
|
13
|
13
|
|
А посеред землі, між народами, буде те саме, що буває при оббиванні маслин, при оббиранні винограду, коли закінчене збирання.
|
Сія́ вся́ бу́дутъ на земли́ среди́ язы́ковъ: я́коже а́ще кто́ отряса́єтъ ма́сличину, та́ко отрясу́тъ и́хъ: и [я́коже] а́ще оста́нетъ от объима́нія віногра́да,
|
|
14
|
14
|
|
Вони піднесуть голос свій, торжествуючи у величі Господа, голосно будуть викликувати з моря.
|
сі́и гла́сомъ возопію́тъ: оста́вшіися же на земли́ возра́дуются со сла́вою Госпо́днею, возмяте́тся вода́ морска́я.
|
|
15
|
15
|
|
Отже, славте Господа на сході, на островах морських — ім’я Господа, Бога Ізраїлевого.
|
Сего́ ра́ди сла́ва Госпо́дня во о́стровѣхъ бу́детъ морски́хъ, и́мя Госпо́дне просла́влено бу́детъ.
|
|
16
|
16
|
|
Від краю землі ми чуємо пісню: «Слава Праведному!» І сказав я: лихо мені, лихо мені! горе мені! лиходії злодійствують, і злодійствують лиходії як злочинники.
|
Го́споди Бо́же Ізра́илевъ, от кри́лъ земны́хъ чудеса́ слы́шахомъ, наде́жда благочести́вому: и реку́тъ: [го́ре ху́лящымъ, и́же ху́лятъ зако́нъ,] го́ре престу́пникомъ, и́же преступа́ютъ зако́нъ.
|
|
17
|
17
|
|
Жах і яма і петля для тебе, жителю землі!
|
Стра́хъ и про́пасть и сѣ́ть на ва́съ живу́щихъ на земли́.
|
|
18
|
18
|
|
Тоді той, хто побіжить від крику жаху, упаде в яму; і хто вийде з ями, потрапить у петлю; бо вікна з небесної висоти розкриються, і основи землі потрясуться.
|
И бу́детъ, бѣжа́й стра́ха впаде́тъ въ про́пасть, и изла́зяй изъ про́пасти и́мется въ сѣ́ть: я́ко о́кна съ небесе́ отверзо́шася, и потрясу́тся основа́нія земна́я.
|
|
19
|
19
|
|
Земля розтрощується, земля розпадається, земля сильно трясеться;
|
Мяте́жемъ возмяте́тся земля́, и ску́достію оскудѣ́єтъ земля́.
|
|
20
|
20
|
|
хитається земля, наче п’яний, і качається, як колиска, і беззаконня її тяжіє на ній; вона впаде, і вже не встане.
|
Преклони́ся и потрясе́ся земля́ а́ки ово́щноє храни́лище, и а́ки пія́нъ и шу́менъ паде́тъ и не возмо́жетъ воста́ти, преодолѣ́ бо на не́й беззако́ніє.
|
|
21
|
21
|
|
І буде у той день: відвідає Господь воїнство піднесене на висоті і царів земних на землі.
|
И бу́детъ въ то́й де́нь, наведе́тъ Госпо́дь на у́тварь небе́сную ру́ку и на цари́ земны́я.
|
|
22
|
22
|
|
І будуть зібрані разом, як в’язні, у рів, і будуть зачинені у в’язниці, і після багатьох днів будуть покарані.
|
И соберу́тъ собра́ніє єя́ и затворя́тъ въ тве́рди и въ темни́цы: мно́зѣми ро́ды бу́детъ посѣще́ніє и́хъ.
|
|
23
|
23
|
|
І почервоніє місяць, і засоромиться сонце, коли Господь Саваоф воцариться на горі Сионі й у Єрусалимі, і перед старійшинами його буде слава.
|
И иста́єтъ плі́нѳа и паде́тъ стѣна́, и устыди́тся луна́ и посрами́тся со́лнце: я́ко воцари́тся Госпо́дь въ Сіо́нѣ и во Ієрусали́мѣ и предъ старѣ́йшины сла́венъ бу́детъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.