|
Глава 38
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
|
У ті дні Єзекія занедужав смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, бо ти помреш, не видужаєш.
|
Бы́сть же въ то́ вре́мя, разболѣ́ся єзекі́а до сме́рти. И пріи́де къ нему́ Иса́іа проро́къ сы́нъ Амо́совъ и рече́ къ нему́: сія́ глаго́летъ Госпо́дь: устро́й о до́мѣ твоє́мъ, умира́єши бо ты́ и не бу́деши жи́въ.
|
|
2
|
2
|
|
Тоді Єзекія відвернувся лицем до стіни і молився Господу, говорячи:
|
И обрати́ єзекі́а лице́ своє́ ко стѣнѣ́ и помоли́ся ко Го́сподеви глаго́ля:
|
|
3
|
3
|
|
«о, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.
|
помяни́, Госпо́дь, ка́ко ходи́хъ предъ тобо́ю со и́стиною и се́рдцемъ и́стиннымъ, и уго́дная предъ тобо́ю сотвори́хъ. И пла́кася єзекі́а пла́чемъ вели́кимъ.
|
|
4
|
4
|
|
І було слово Господнє до Ісаї, і сказано:
|
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко Иса́іи глаго́ля:
|
|
5
|
5
|
|
піди і скажи Єзекії: так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я додам до днів твоїх п’ятнадцять років,
|
иди́ и рцы́ єзекі́и: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ даві́да отца́ твоєго́: услы́шахъ моли́тву твою́ и ви́дѣхъ сле́зы твоя́, се́, прилага́ю къ лѣ́томъ твои́мъ лѣ́тъ пятьна́десять,
|
|
6
|
6
|
|
і від руки царя Ассирійського спасу тебе і місто це і захищу місто це.
|
и от руки́ царя́ Ассирі́йска изба́влю тя́ и гра́дъ се́й, и защищу́ о гра́дѣ се́мъ:
|
|
7
|
7
|
|
І ось тобі знамення від Господа, що Господь виконає слово, яке Він прорік.
|
сіє́ же тебѣ́ зна́меніє от Го́спода, я́ко Бо́гъ сотвори́тъ глаго́лъ се́й, я́коже глаго́ла:
|
|
8
|
8
|
|
Ось, я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по ступенях Ахазових. І повернулося сонце на десять ступенів по ступенях, по яких воно сходило.
|
се́, а́зъ возвращу́ сѣ́нь степе́ней, и́миже сни́де со́лнце де́сять степе́ней до́му отца́ твоєго́, возвращу́ со́лнце де́сять степе́ней, и́миже сни́де сѣ́нь. И взы́де со́лнце де́сять степе́ней, и́миже сни́де сѣ́нь.
|
|
9
|
9
|
|
Молитва Єзекії, царя Юдейського, коли він хворий був і видужав від хвороби:
|
Моли́тва єзекі́и царя́ Іуде́йска, єгда́ болѣ́ и воста́ от неду́га своєго́.
|
|
10
|
10
|
|
«Я сказав у собі: у переполовення днів моїх повинен я іти у врата пекла; я позбавлений залишку років моїх.
|
А́зъ реко́хъ въ высотѣ́ дні́й мои́хъ: пойду́ во врата́ а́дова, оста́влю лѣ́та про́чая.
|
|
11
|
11
|
|
Я говорив: не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу більше людини між тими, що живуть у мирі;
|
Реко́хъ: ктому́ не узрю́ спасе́нія Бо́жія на земли́ живы́хъ, ктому́ не узрю́ спасе́нія Ізра́илева на земли́, ктому́ не узрю́ человѣ́ка со живу́щими:
|
|
12
|
12
|
|
оселя моя знімається з місця і несеться від мене, як курінь пастуший; я повинен відрізати подібно до ткача життя моє; Він відріже мене від основи; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину.
|
оста́хъ от сродства́ моєго́, оста́вихъ про́чеє живота́ моєго́, изы́де и отъи́де от мене́ а́ки разруша́яй ку́щу поткну́вый: а́ки платно́ ду́хъ мо́й во мнѣ́ бы́сть, тка́телницѣ приближа́ющейся отрѣ́зати.
|
|
13
|
13
|
|
Я чекав до ранку; подібно до лева, Він скрушав усі кістки мої; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину.
|
Въ то́й де́нь пре́данъ бы́хъ до зау́тра а́ки льву́, та́ко сокруши́ вся́ ко́сти моя́: от дне́ бо до но́щи пре́данъ бы́хъ.
|
|
14
|
14
|
|
Як журавель, як ластівка видавав я звуки, тужив як голуб; сумно дивилися очі мої до неба: Господи! тяжко мені; спаси мене.
|
Я́ко ла́стовица, та́ко возопію́, и я́ко го́лубь, та́ко поучу́ся: исчезо́стѣ бо о́чи мои́, є́же взира́ти на высоту́ небе́сную ко Го́споду, и́же изба́ви мя́ и отъя́ болѣ́знь души́ моєя́:
|
|
15
|
15
|
|
Що скажу я? Він сказав мені, Він і зробив. Тихо буду проводити усі роки життя мого, пам’ятаючи гіркоту душі моєї.
|
и то́й сотвори́ путево́дство во вся́ лѣ́та моя́.
|
|
16
|
16
|
|
Господи! так живуть, і в усьому цьому життя мого духу; Ти зцілиш мене, даруєш мені життя.
|
Го́споди, о то́й бо возвѣсти́ся тебѣ́, и воздви́глъ єси́ дыха́ніє моє́, и утѣ́шився ожи́хъ.
|
|
17
|
17
|
|
Ось, на благо мені була сильна гіркота, і Ти визволив душу мою від рову погибелі, кинув усі гріхи мої за хребет Свій.
|
Изба́вилъ бо єси́ ду́шу мою́, да не поги́бнетъ, и заве́рглъ єси́ за мя́ вся́ грѣхи́ моя́.
|
|
18
|
18
|
|
Бо не пекло славить Тебе, не смерть вихваляє Тебе, не ті, що зійшли у могилу, уповають на істину Твою.
|
Не похва́лятъ бо тебе́, и́же во а́дѣ, ни уме́ршіи возблагословя́тъ тя́, и не надѣ́ются, и́же во а́дѣ, ми́лости твоєя́.
|
|
19
|
19
|
|
Живий, тільки живий прославить Тебе, як я нині: батько сповістить дітям істину Твою.
|
Живі́и же возблагословя́тъ тя́, я́коже и а́зъ: отдне́сь бо дѣ́ти сотворю́, я́же возвѣстя́тъ пра́вду твою́,
|
|
20
|
20
|
|
Господь спасе мене; і ми в усі дні життя нашого зі звуками струн моїх будемо співати пісні у домі Господньому».
|
Го́споди спасе́нія моєго́: и не преста́ну благословя́ тя съ пѣ́снію вся́ дни́ живота́ моєго́ пря́мо до́му Бо́жію.
|
|
21
|
21
|
|
І сказав Ісая: нехай принесуть пласт смокв і обкладуть ним нарив; і він стане здоровим.
|
И рече́ Иса́іа ко єзекі́и: возми́ от смо́квій и сотри́, и приложи́ пла́стырь на я́зву и здра́въ бу́деши.
|
|
22
|
22
|
|
А Єзекія сказав: яке знамення, що я буду ходити у дім Господній?
|
И рече́ єзекі́а: сіє́ зна́меніє, я́ко взы́ду въ до́мъ Бо́жій.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.