|
Глава 63
|
Глава 63
|
|
1
|
1
|
|
Хто це йде від Едома, у червлених ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Який проголошує правду, сильний, щоб спасати».
|
Кто́ се́й прише́дый от Єдо́ма, червле́ны ри́зы єго́ от Восо́ра, се́й красе́нъ во у́твари, зѣло́ съ крѣ́постію? А́зъ глаго́лю пра́вду и су́дъ спасе́нія.
|
|
2
|
2
|
|
Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі?
|
Почто́ червле́ны ри́зы твоя́ и оде́жды твоя́ я́ко от истопта́нія точи́ла?
|
|
3
|
3
|
|
«Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бризкала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє;
|
Испо́лненъ истопта́нія, и от язы́къ нѣ́сть му́жа со мно́ю: и попра́хъ я́ я́ростію моє́ю, и сотро́хъ я́ я́ко пе́рсть, и сведо́хъ кро́вь и́хъ въ зе́млю и вся́ ри́зы моя́ омочи́хъ:
|
|
4
|
4
|
|
бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав.
|
де́нь бо воздая́нія пріи́де на ни́хъ, и лѣ́то избавле́нія приспѣ́:
|
|
5
|
5
|
|
Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене:
|
и воззрѣ́хъ, и не бѣ́ помо́щника: и помы́слихъ, и никто́же заступи́: и изба́ви я́ мы́шца моя́, и я́рость моя́ наста́:
|
|
6
|
6
|
|
і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх».
|
и попра́хъ я́ гнѣ́вомъ мои́мъ и сведо́хъ кро́вь и́хъ въ зе́млю.
|
|
7
|
7
|
|
Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх.
|
Ми́лость Госпо́дню помяну́хъ, добродѣ́тели Госпо́дни во всѣ́хъ, и́миже на́мъ воздає́тъ: Госпо́дь, судія́ бла́гъ до́му Ізра́илеву, наво́дитъ на́мъ по ми́лости своє́й и по мно́жеству пра́вды своєя́.
|
|
8
|
8
|
|
Він сказав: «дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем.
|
И рече́: не лю́діє ли мои́? ча́да, и не отве́ргнутся. И бы́сть и́мъ во спасе́ніє от вся́кія ско́рби и́хъ.
|
|
9
|
9
|
|
У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх; з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні.
|
Не хода́тай, ниже́ а́нгелъ, но са́мъ Госпо́дь спасе́ и́хъ, зане́ лю́битъ и́хъ и щади́тъ и́хъ: са́мъ изба́ви и́хъ и воспрія́тъ и́хъ и вознесе́ и́хъ во вся́ дни́ вѣ́ка.
|
|
10
|
10
|
|
Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них.
|
Ті́и же не покори́шася и разгнѣ́ваша Ду́ха свята́го єго́, и обрати́ся и́мъ на вражду́, и то́й воєва́ на ня́.
|
|
11
|
11
|
|
Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого,
|
И помяну́ дни́ вѣ́чныя: гдѣ́ возведы́й от земли́ {Въ нѣ́к.: от мо́ря.} па́стыря ове́цъ свои́хъ? гдѣ́ є́сть вложи́вый въ ни́хъ Ду́ха свята́го?
|
|
12
|
12
|
|
Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я,
|
Возве́дшая десни́цею Моисе́а, мы́шца сла́вы єго́ раздѣли́ во́ду предъ лице́мъ єго́ сотвори́ти єму́ и́мя вѣ́чно,
|
|
13
|
13
|
|
Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися?
|
проведе́ и́хъ сквозѣ́ бе́здну, я́коже коня́ сквозѣ́ пусты́ню, и не утруди́шася,
|
|
14
|
14
|
|
Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я.
|
и я́ко скоты́ по по́лю, и сни́де Ду́хъ от Го́спода и наста́ви и́хъ: та́ко прове́лъ єси́ лю́ди твоя́ сотвори́ти тебѣ́ самому́ и́мя сла́вно.
|
|
15
|
15
|
|
Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані.
|
Обрати́ся, Го́споди, от небесе́ и ви́ждь от до́му свята́го твоєго́ и сла́вы твоєя́: гдѣ́ є́сть ре́вность твоя́ и крѣ́пость твоя́? гдѣ́ є́сть мно́жество ми́лости твоєя́ и щедро́тъ твои́хъ, я́ко терпѣ́лъ єси́ на́мъ?
|
|
16
|
16
|
|
Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш».
|
Ты́ бо єси́ Оте́цъ на́шъ, поне́же Авраа́мъ не увѣ́дѣ на́съ, и Ізра́иль не позна́ на́съ, но ты́, Го́споди, Оте́цъ на́шъ, изба́ви ны́, испе́рва и́мя твоє́ на на́съ є́сть.
|
|
17
|
17
|
|
Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї.
|
Что́ уклони́лъ єси́ на́съ, Го́споди, от пути́ твоєго́? и ожесточи́лъ єси́ сердца́ на́ша, є́же не боя́тися тебе́? Обрати́ся ра́ди ра́бъ твои́хъ, ра́ди племе́нъ достоя́нія твоєго́,
|
|
18
|
18
|
|
Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє.
|
да [поне́] ма́ло наслѣ́димъ горы́ святы́я твоєя́. Проти́вницы на́ши попра́ша святы́ню твою́:
|
|
19
|
19
|
|
Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не іменувалося ім’я Твоє.
|
бы́хомъ я́ко испе́рва, єгда́ не владѣ́лъ єси́ на́ми, ниже́ бѣ́ нарѣче́но и́мя твоє́ на на́съ.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.