|
Глава 62
|
Глава 62
|
|
1
|
1
|
|
Не вмовкну заради Сиону, і заради Єрусалима не заспокоюся, доки не зійде, як світло, правда його, і спасіння його — як запалений світильник.
|
Сіо́на ра́ди не умолчу́ и Ієрусали́ма ра́ди не попущу́, до́ндеже изы́детъ я́ко свѣ́тъ пра́вда моя́, и спасе́ніє моє́ я́ко свѣти́ло разжже́тся.
|
|
2
|
2
|
|
І побачать народи правду твою і всі царі — славу твою, і назвуть тебе новим ім’ям, яке наречуть уста Господа.
|
И у́зрятъ язы́цы пра́вду твою́, и ца́ріє сла́ву твою́, и прозову́тъ тя́ и́менемъ но́вымъ, и́мже Госпо́дь наимену́єтъ є́.
|
|
3
|
3
|
|
І будеш вінцем слави у руці Господа і царською діадемою на долоні Бога твого.
|
И бу́деши вѣне́цъ добро́ты въ руцѣ́ Госпо́дни и діади́ма ца́рствія въ руцѣ́ Бо́га твоєго́:
|
|
4
|
4
|
|
Не будуть уже називати тебе «залишеним», і землю твою не будуть більше називати «пустелею», але будуть називати тебе: «Моє благовоління до нього», а землю твою — «заміжньою», бо Господь благоволить до тебе, і земля твоя поєднається.
|
и не прозове́шися ктому́ оста́вленъ, и земля́ твоя́ ктому́ не нарече́тся пуста́: тебѣ́ бо прозове́тся во́ля Моя́, и земля́ твоя́ вселе́нная, я́ко благоволи́ Госпо́дь въ тебѣ́, и земля́ твоя́ вку́пѣ насели́тся.
|
|
5
|
5
|
|
Як юнак поєднується з дівою, так поєднаються з тобою сини твої; і як наречений радіє за наречену, так буде радіти за тебе Бог твій.
|
И я́коже живя́й ю́ноша съ дѣ́вою, та́ко поживу́тъ сы́нове твои́ съ тобо́ю: и бу́детъ я́коже ра́дуєтся жени́хъ о невѣ́стѣ, та́ко возра́дуєтся Госпо́дь о тебѣ́.
|
|
6
|
6
|
|
На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив вартових, які не будуть умовкати ні вдень, ні вночі. О, ви, що нагадуєте про Господа! не умовкайте, —
|
И на стѣна́хъ твои́хъ, Ієрусали́ме, приста́вихъ стра́жы ве́сь де́нь и всю́ но́щь, и́же до конца́ не премо́лкнутъ помина́юще Го́спода.
|
|
7
|
7
|
|
не умовкайте перед Ним, доки Він не відновить і доки не зробить Єрусалим славою на землі.
|
Нѣ́сть бо ва́мъ подо́бенъ: а́ще испра́виши и сотвори́ши, Ієрусали́ме, ра́дованіє на земли́.
|
|
8
|
8
|
|
Господь поклявся правицею Своєю і міцними м’язами Своїми: не дам зерна твого більше в їжу ворогам твоїм, і сини чужих не будуть пити вина твого, над яким ти трудився;
|
Кля́тся Госпо́дь десни́цею Своє́ю и крѣ́постію мы́шцы Своєя́: а́ще ктому́ отда́мъ пшени́цу твою́ и пи́щу твою́ враго́мъ твои́мъ, и а́ще ктому́ испію́тъ віно́ твоє́ сы́нове чужді́и, о не́мже труди́лся єси́:
|
|
9
|
9
|
|
але ті, що збирають його, будуть їсти його і славити Господа, і ті, що оббирають виноград, будуть пити вино його у дворах святилища Мого.
|
но собира́ющіи снѣдя́тъ я́ и похва́лятъ Го́спода, и объима́ющіи испію́тъ я́ во дво́рѣхъ святы́хъ Мои́хъ.
|
|
10
|
10
|
|
Проходьте, проходьте у ворота, готуйте шлях народу! Рівняйте, рівняйте дорогу, прибирайте камені, підніміть знамено для народів!
|
Иди́те враты́ Мои́ми и пу́ть сотвори́те лю́демъ Мои́мъ, и ка́меніє, є́же на пути́, размещи́те: воздви́гните зна́меніє на язы́ки.
|
|
11
|
11
|
|
Ось, Господь повідомляє до краю землі: скажіть дочці Сиону: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед Ним.
|
Се́ бо, Госпо́дь слы́шано сотвори́ до послѣ́днихъ земли́: рцы́те дще́ри Сіо́новѣ: се́, Спаси́тель тво́й гряде́тъ, имѣ́яй съ Собо́ю мзду́ и дѣ́ло Своє́ предъ лице́мъ Свои́мъ.
|
|
12
|
12
|
|
І назвуть їх народом святим, відкупленим Господом, а тебе назвуть знайденим містом, незалишеним.
|
И прозове́тъ я́ лю́ди свя́ты, изба́влены Го́сподемъ: ты́ же прозове́шися взы́сканъ гра́дъ и не оста́вленъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.