|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Час, що минув, принизив землю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку.
|
Сіє́ пре́жде испі́й, ско́ро твори́, страно́ Завуло́ня и земле́ Нефѳалі́мля, и про́чіи при мо́ри живу́щіи, и объ ону́ страну́ Іорда́на, Галіле́а язы́ковъ.
|
|
2
|
2
|
|
Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє.
|
Лю́діє ходя́щіи во тмѣ́ ви́дѣша свѣ́тъ ве́лій: живу́щіи во странѣ́ и сѣ́ни сме́ртнѣй, свѣ́тъ возсія́єтъ на вы́.
|
|
3
|
3
|
|
Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі.
|
Мно́жайшіи лю́діє, я́же изве́лъ єси́, въ весе́ліи твоє́мъ: и возвеселя́тся предъ тобо́ю, я́коже веселя́щіися въ жа́тву, и я́коже веселя́тся дѣля́щіи коры́сти.
|
|
4
|
4
|
|
Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама.
|
Зане́ отъя́тся яре́мъ лежа́й на ни́хъ, и же́злъ, и́же на вы́и и́хъ: же́злъ бо истязу́ющихъ разсы́па Госпо́дь, я́коже въ де́нь, и́же на Мадіа́ма.
|
|
5
|
5
|
|
Бо усяке взуття воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню.
|
Я́ко вся́кую оде́жду со́бранну ле́стію и ри́зу съ примире́ніємъ отдаду́тъ, и восхотя́тъ, да бы́ша огне́мъ сожже́ны бы́ли.
|
|
6
|
6
|
|
Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*.
|
Я́ко отроча́ роди́ся на́мъ, Сы́нъ, и даде́ся на́мъ, єго́же нача́лство бы́сть на ра́мѣ єго́: и нарица́єтся и́мя єго́: вели́ка совѣ́та а́нгелъ, чу́денъ, совѣ́тникъ, Бо́гъ крѣ́пкій, властели́нъ, кня́зь ми́ра, Оте́цъ бу́дущаго вѣ́ка: приведу́ бо ми́ръ на кня́зи, ми́ръ и здра́віє єму́.
|
|
7
|
7
|
|
Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це.
|
И ве́ліє нача́лство єго́, и ми́ра єго́ нѣ́сть предѣ́ла на престо́лѣ Дави́довѣ и на ца́рствѣ єго́, испра́вити є́ и заступи́ти єго́ въ судѣ́ и пра́вдѣ, отны́нѣ и до вѣ́ка: ре́вность Го́спода Савао́ѳа сотвори́тъ сія́.
|
|
8
|
8
|
|
Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля,
|
Сме́рть {Євр.: сло́во.} посла́ Госпо́дь на Іа́кова, и пріи́де на Ізра́иля:
|
|
9
|
9
|
|
щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять:
|
и уразумѣ́ютъ вси́ лю́діє Єфре́мовы и живу́щіи въ самарі́и, въ досажде́ніи и высо́цѣмъ се́рдцы глаго́люще:
|
|
10
|
10
|
|
цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сикомори вирубані — замінимо їх кедрами.
|
плі́нѳы падо́ша, но пріиди́те, изсѣче́мъ ка́меніє и посѣче́мъ черни́чіє и ке́дры, и сози́ждемъ себѣ́ сто́лпъ.
|
|
11
|
11
|
|
І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть:
|
И разруши́тъ Бо́гъ востаю́щыя на го́ру Сіо́ню, и враги́ єго́ разсы́плетъ:
|
|
12
|
12
|
|
сиріян зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
сирі́ю от восто́къ со́лнца и є́ллины от за́пада со́лнца, пояда́ющыя Ізра́иля всѣ́ми усты́. Во всѣ́хъ си́хъ не отврати́ся я́рость єго́, но єще́ рука́ єго́ высока́.
|
|
13
|
13
|
|
Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає.
|
И лю́діє не обрати́шася, до́ндеже я́звени бы́ша, и Го́спода не взыска́ша.
|
|
14
|
14
|
|
І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день:
|
И отъя́тъ Госпо́дь от Ізра́иля главу́ и о́шибъ, вели́ка и ма́ла, во єди́нъ де́нь:
|
|
15
|
15
|
|
старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст.
|
ста́рца и чудя́щихся ли́цамъ, сіє́ нача́ло: и проро́ка уча́ща беззако́нная, се́й о́шибъ.
|
|
16
|
16
|
|
І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть.
|
И бу́дутъ блажа́щіи люді́й си́хъ льстя́ше, и льстя́тъ, я́ко да поглотя́тъ я́.
|
|
17
|
17
|
|
Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
Сего́ ра́ди о ю́ношахъ и́хъ не возвесели́тся Госпо́дь, и сиро́тъ и́хъ и вдови́цъ и́хъ не поми́луєтъ: я́ко вси́ беззако́нніи и лука́віи, и вся́кая уста́ глаго́лютъ непра́вду. Во всѣ́хъ си́хъ не отврати́ся я́рость єго́, но єще́ рука́ єго́ высока́.
|
|
18
|
18
|
|
Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму.
|
И разгори́тся я́ко о́гнь беззако́ніє, и я́ко тро́скотъ сухі́й пояде́нъ бу́детъ огне́мъ, и разгори́тся въ ча́щахъ дубра́вныхъ и поя́стъ, я́же о́крестъ холмо́въ вся́.
|
|
19
|
19
|
|
Лють Господа Саваофа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого.
|
За я́рость гнѣ́ва Госпо́дня сгорѣ́ вся́ земля́, и бу́дутъ лю́діє я́ко огне́мъ пожже́ни: человѣ́къ бра́та своєго́ не поми́луєтъ,
|
|
20
|
20
|
|
І будуть різати праворуч, і залишаться голодні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх:
|
но уклони́тся на де́сно, я́ко вза́лчетъ, и снѣ́сть от шу́іихъ, и не насы́тится человѣ́къ яды́й пло́ти мы́шцы своєя́:
|
|
21
|
21
|
|
Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
снѣ́сть бо Манассі́й Єфре́мово, и Єфре́мъ Манассі́ино, я́ко вку́пѣ повою́ютъ Іу́ду. Во всѣ́хъ си́хъ не отврати́ся я́рость [єго́], но єще́ рука́ єго́ высока́.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.