|
Глава 51
|
Глава 51
|
|
1
|
1
|
|
Послухайте Мене ті, що прагнуть до правди, що шукають Господа! Гляньте на скелю, з якої ви висічені, у глибину рову, з якого ви витягнуті.
|
Послу́шайте мене́, гоня́щіи пра́вду и взыска́ющіи Го́спода, воззри́те на тве́рдый ка́мень, єго́же изсѣко́сте {Євр.: изъ него́же изсѣ́чени бы́сте.}, и въ юдо́ль пото́ка, ю́же ископа́сте {Євр.: изъ нея́же иско́пани бы́сте.}.
|
|
2
|
2
|
|
Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, яка народила вас: бо Я прикликав його одного і благословив його, і розмножив його.
|
Воззри́те на Авраа́ма отца́ ва́шего и на Са́рру породи́вшую вы́: я́ко єди́нъ бѣ́, и призва́хъ єго́, и благослови́хъ єго́, и возлюби́хъ єго́, и умно́жихъ єго́.
|
|
3
|
3
|
|
Так, Господь утішить Сион, утішить усі руїни його і зробить пустелі його, як рай, і степ його, як сад Господа; радість і веселість буде у ньому, славослів’я і піснеспіви.
|
И тебе́ ны́нѣ утѣ́шу, Сіо́не, и утѣ́шихъ вся́ пусты́ни єго́, и поста́влю пусты́ню єго́ я́ко ра́й, и я́же ко за́падомъ єго́ а́ки ра́й Госпо́день: ра́дость и весе́ліє обря́щутъ въ не́мъ, исповѣ́даніє и гла́съ хвале́нія.
|
|
4
|
4
|
|
Послухайте Мене, народе Мій, і плем’я Моє, прихиліть вухо до Мене! бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю світлом для народів.
|
Послу́шайте мене́, лю́діє мои́, послу́шайте, и ца́ріє, ко мнѣ́ внуши́те: я́ко зако́нъ от мене́ изы́детъ, и су́дъ мо́й во свѣ́тъ язы́комъ.
|
|
5
|
5
|
|
Правда Моя близька; спасіння Моє сходить і сила Моя буде судити народи; острови будуть уповати на Мене і сподіватися на силу Мою.
|
Приближа́єтся ско́ро пра́вда моя́, и изы́детъ я́ко свѣ́тъ спасе́ніє моє́, и на мы́шцу мою́ язы́цы надѣ́ятися бу́дутъ: мене́ о́строви ожида́ти и на мы́шцу мою́ упова́ти бу́дутъ.
|
|
6
|
6
|
|
Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля постаріє, як одяг, і жителі її також вимруть; а Моє спасіння буде перебувати вічно, і правда Моя не перестане.
|
Воздви́гните на не́бо о́чи ва́ши и воззри́те на зе́млю до́лу, поне́же не́бо я́ко ды́мъ утверди́ся, и земля́ я́ко ри́за обетша́єтъ, живу́щіи же на земли́ я́коже сія́ изо́мрутъ, спасе́ніє же моє́ во вѣ́къ бу́детъ, и пра́вда моя́ не оскудѣ́єтъ.
|
|
7
|
7
|
|
Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшіться.
|
Послу́шайте мене́, вѣ́дящіи су́дъ, лю́діє мои́, и́мже зако́нъ мо́й въ се́рдцы ва́шемъ, не бо́йтеся укоре́нія человѣ́ча и похуле́нію и́хъ не покаря́йтеся.
|
|
8
|
8
|
|
Бо, як одяг, з’їсть їх міль і, як вовну, з’їсть їх черва; а правда Моя перебуватиме повік, і спасіння Моє — у роди родів.
|
Я́коже бо ри́за снѣде́на бу́детъ вре́менемъ, и я́ко сукно́ изъя́стся мольми́, пра́вда же моя́ во вѣ́ки бу́детъ и спасе́ніє моє́ въ ро́ды родо́въ.
|
|
9
|
9
|
|
Повстань, повстань, одягнись міцністю, сила Господня! Повстань, як у дні древні, у роди давні! Чи не ти убила Раава, вразила крокодила?
|
Воста́ни, воста́ни, Ієрусали́ме, и облецы́ся во крѣ́пость мы́шцы твоєя́, воста́ни я́ко въ нача́лѣ дне́, я́ко ро́дъ вѣ́ка: не ты́ ли єси́ побѣди́лъ го́рдаго и расто́ргнулъ змі́а?
|
|
10
|
10
|
|
Чи не ти висушила море, во́ди великої безодні, перетворила глибини моря на дорогу, щоб пройшли відкуплені?
|
Не ты́ ли єси́ опустоша́яй мо́ре, во́ду бе́здны мно́гу? положи́вый глубины́ морскі́я пу́ть прохо́да изъя́тымъ и изба́вленымъ?
|
|
11
|
11
|
|
І повернуться визволені Господом і прийдуть на Сион зі співом, і радість вічна над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі: печаль і зітхання віддаляться.
|
Го́сподемъ бо возвратя́тся и пріи́дутъ въ Сіо́нъ съ ра́достію и со весе́ліємъ вѣ́чнымъ: на главѣ́ бо и́хъ весе́ліє и хвала́, и ра́дость пріи́метъ я́: отбѣже́ болѣ́знь и печа́ль и воздыха́ніє.
|
|
12
|
12
|
|
Я, Я Сам — Утішитель ваш. Хто ти, що боїшся людини, яка помирає, і сина людського, який те саме, що трава,
|
А́зъ є́смь, а́зъ є́смь утѣша́яй тя́: разумѣ́й, кто́ сы́й убоя́лся єси́ человѣ́ка сме́ртна и сы́на человѣ́ча, и́же я́ко трава́ изсхо́ша,
|
|
13
|
13
|
|
і забуваєш Господа, Творця свого, Який розпростер небеса і заснував землю; і безперестанно, кожного дня страшишся люті гнобителя, ніби він готовий був знищити? Але де лють гнобителя?
|
и забы́лъ єси́ Бо́га созда́вшаго тя́, сотво́ршаго не́бо и основа́вшаго зе́млю: и боя́лся єси́ при́сно во вся́ дни́ лица́ я́рости стужа́ющаго тебѣ́: ка́ко бо восхотѣ́ взя́ти тя́, и ны́нѣ гдѣ́ я́рость стужа́ющаго тебѣ́?
|
|
14
|
14
|
|
Скоро буде визволений полонений, і не помре в ямі і не буде мати потреби у хлібі.
|
Внегда́ бо спасти́ся тебѣ́, не ста́нетъ, ниже́ уме́длитъ:
|
|
15
|
15
|
|
Я Господь, Бог твій, Який збурює море, так що хвилі його ревуть: Господь Саваоф — ім’я Його.
|
я́ко а́зъ Бо́гъ тво́й, возмуща́яй мо́ре и творя́й шу́мъ волна́мъ єго́: Госпо́дь Савао́ѳъ и́мя мнѣ́.
|
|
16
|
16
|
|
І Я вкладу слова Мої у вуста твої, і тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса й утвердити землю і сказати Сиону: «ти Мій народ».
|
Положу́ словеса́ моя́ во уста́ твоя́ и подъ сѣ́нію руки́ моєя́ покры́ю тя́, є́юже поста́вихъ не́бо и основа́хъ зе́млю: и рече́тъ Сіо́ну: лю́діє мои́ єсте́ вы́.
|
|
17
|
17
|
|
Пробудися, пробудися, встань, Єрусалиме, ти, який з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп’яніння, осушив.
|
Воста́ни, воста́ни, воскре́сни́, Ієрусали́ме, испи́вый ча́шу я́рости от руки́ Госпо́дни: ча́шу бо паде́нія, фіа́лъ я́рости испи́лъ и истощи́лъ єси́,
|
|
18
|
18
|
|
Нікому було вести його з усіх синів, породжених ним, і нікому було підтримати його за руку з усіх синів, яких він виростив.
|
и не бы́сть утѣша́яй тебе́ от всѣ́хъ ча́дъ твои́хъ, я́же роди́лъ єси́, и не бы́сть подъе́млющаго руки́ твоєя́, ниже́ от всѣ́хъ сыно́въ твои́хъ, и́хже возне́слъ єси́.
|
|
19
|
19
|
|
Тебе спостигли дві біди, хто пошкодує про тебе? — спустошення і знищення, голод і меч: ким я втішу тебе?
|
Два́ сія́ проти́вна тебѣ́, кто́ сожалѣ́єтъ тебѣ́? паде́ніє и сокруше́ніє, гла́дъ и ме́чь, кто́ утѣ́шитъ тя́?
|
|
20
|
20
|
|
Сини твої знемогли, лежать на розі усіх вулиць, як сарна в тенетах, сповнені гніву Господа, заборони Бога твого.
|
Сы́нове твои́ обнища́вшіи, сѣдя́ще на краи́ вся́каго исхо́да, я́ко све́кла недоваре́ная, испо́лнени я́рости Госпо́дни, разсла́блени Го́сподемъ Бо́гомъ.
|
|
21
|
21
|
|
Отже, вислухай це, страдник і сп’янілий, але не від вина.
|
Сего́ ра́ди слы́ши, смире́нный и упи́выйся не віно́мъ:
|
|
22
|
22
|
|
Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, Який мститься за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп’яніння, дріжджі з чаші люті Моєї: ти не будеш уже пити їх,
|
та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ судя́й лю́демъ свои́мъ: се́, взя́хъ от руки́ твоєя́ ча́шу паде́нія, фіа́лъ я́рости моєя́, и не приложи́ши ксему́ пи́ти єя́:
|
|
23
|
23
|
|
і подам її у руки мучителям твоїм, які говорили тобі: «впади ниць, щоб нам пройти по тобі»; і ти хребет твій робив ніби землею й вулицею для тих, що проходили.
|
и вложу́ ю́ въ ру́цѣ преоби́дѣвшихъ тя́ и смири́вшихъ тя́, и́же реко́ша души́ твоє́й: преклони́ся, да мине́мъ: и положи́лъ єси́ ра́вно земли́ плещы́ твоя́ отвнѣ́ мимоходя́щымъ.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.