|
Глава 56
|
Глава 56
|
|
1
|
1
|
|
Так говорить Господь: зберігайте суд і чиніть правду; бо близько спасіння Моє й одкровення правди Моєї.
|
Сія́ глаго́летъ Госпо́дь: сохрани́те су́дъ и сотвори́те пра́вду, прибли́жися бо спасе́ніє моє́ пріити́ и ми́лость моя́ откры́тися.
|
|
2
|
2
|
|
Блажен муж, який робить це, і син людський, який міцно тримається цього, який зберігає суботу від осквернення й оберігає руку свою, щоб не зробити ніякого зла.
|
Блаже́нъ му́жъ творя́й сія́, и человѣ́къ держа́йся и́хъ, и храня́й суббо́ты не оскверня́ти, и блюды́й ру́цѣ свои́ не твори́ти непра́вды.
|
|
3
|
3
|
|
Нехай не говорить син іноплемінника, який приєднався до Господа: «Господь зовсім відокремив мене від Свого народу», і нехай не говорить євнух: «ось я сухе дерево».
|
Да не глаго́летъ иноплеме́нникъ приложи́выйся ко Го́сподеви: єда́ отлучи́тъ мя́ Госпо́дь от люді́й свои́хъ? и да не глаго́летъ ка́женикъ, я́ко а́зъ є́смь дре́во су́хо.
|
|
4
|
4
|
|
Бо Господь так говорить про євнухів: які зберігають Мої суботи й обирають угодне Мені, і міцно тримаються завіту Мого, —
|
Сія́ глаго́летъ Госпо́дь ка́женикомъ: єли́цы сохраня́тъ суббо́ты моя́ и изберу́тъ, я́же а́зъ хощу́, и содержа́тъ завѣ́тъ мо́й,
|
|
5
|
5
|
|
тим дам Я у домі Моєму й у стінах Моїх місце й ім’я краще, ніж синам і дочкам; дам їм вічне ім’я, яке не знищиться.
|
да́мъ и́мъ въ дому́ моє́мъ и во огра́дѣ моє́й мѣ́сто имени́то, лу́чшеє от сыно́въ и дще́рей, и́мя вѣ́чно да́мъ и́мъ, и не оскудѣ́єтъ:
|
|
6
|
6
|
|
І синів іноплемінників, які приєдналися до Господа, щоб служити Йому і любити ім’я Господа, бути рабами Його, усіх, що зберігають суботу від осквернення її і твердо тримаються завіту Мого,
|
и иноплеме́нникомъ приложи́вшымся Го́сподеви рабо́тати єму́ и люби́ти и́мя Госпо́дне, є́же бы́ти єму́ въ рабы́ и рабы́ни, и вся́ снабдя́щыя суббо́ты моя́ не оскверня́ти и держа́щыя завѣ́тъ мо́й,
|
|
7
|
7
|
|
Я приведу на святу гору Мою й обрадую їх у Моєму домі молитви; всепалення їхні й жертви їхні будуть благоприємні на жертовнику Моєму, бо дім Мій назветься домом молитви для усіх народів.
|
введу́ я́ въ го́ру святу́ю мою́ и возвеселю́ я́ въ дому́ моли́твы моєя́: всесожже́нія и́хъ и же́ртвы и́хъ бу́дутъ прія́тны на тре́бницѣ моє́мъ: до́мъ бо мо́й до́мъ моли́твы нарече́тся всѣ́мъ язы́комъ,
|
|
8
|
8
|
|
Господь Бог, Який збирає розсіяних ізраїльтян, говорить: до зібраних у нього Я буду ще збирати інших.
|
глаго́летъ Госпо́дь, собира́яй разсѣ́яныя Ізра́илевы, я́ко соберу́ къ нему́ собо́ръ.
|
|
9
|
9
|
|
Усі звірі польові, усі звірі лісові! йдіть їсти.
|
Вси́ звѣ́ріє ди́віи, пріиди́те, яди́те, вси́ звѣ́ріє дубра́вніи.
|
|
10
|
10
|
|
Вартові їхні сліпі усі й невігласи: усі вони німі пси, що не можуть гавкати, що марять лежачи, що люблять спати.
|
Ви́дите, я́ко вси́ ослѣпо́ша, не разумѣ́ша смы́слити, вси́ пси́ нѣмі́и не возмо́гутъ ла́яти, ви́дяще сны́ на ло́жи, лю́бяще дрема́ти,
|
|
11
|
11
|
|
І це пси, жадібні душею, які не знають ситости; і це пастирі безглузді: усі дивляться на свою дорогу, кожен до останнього, на свою користь;
|
и пси́ безсту́дніи душе́ю, не вѣ́дяще сы́тости: и су́ть лука́ви, не вѣ́дяще смы́сла, вси́ путе́мъ свои́мъ послѣ́доваша, кі́йждо уклони́шася въ лихои́мство своє́, от пе́рваго и до послѣ́дняго.
|
|
12
|
12
|
|
приходьте, говорять, я дістану вина, і ми нап’ємося сикери; і завтра те саме буде, що сьогодні, та ще й більше.
|
Пріиди́те, да во́змемъ віно́ и напо́лнимся пія́нства, и бу́детъ я́ко дне́сь, та́ко и зау́тра, и мно́го мно́жає.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.