|
Глава 26
|
|
|
1
|
|
| Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: | |
|
2
|
|
| ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття. | |
|
3
|
|
| Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, | |
|
4
|
|
| і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. | |
|
5
|
|
| Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі. | |
|
6
|
|
| Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, | |
|
7
|
|
| підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. | |
|
8
|
|
| Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство? | |
|
9
|
|
| Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. | |
|
10
|
|
| Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. | |
|
11
|
|
| Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. | |
|
12
|
|
| Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. | |
|
13
|
|
| Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. | |
|
14
|
|
| Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників | |
|
15
|
|
| і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. | |
|
16
|
|
| І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його. | |
|
17
|
|
| Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? | |
|
18
|
|
| Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. | |
|
19
|
|
| Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску. | |
|
20
|
|
| Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. | |
|
21
|
|
| І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. | |
|
22
|
|
| Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? | |
|
23
|
|
| Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. | |
|
24
|
|
| Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. | |
|
25
|
|
| При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав. | |
|
26
|
|
| І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. | |
|
27
|
|
| І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, | |
|
28
|
|
| бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. | |
|
29
|
|
| Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого. | |
|
30
|
|
| І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. | |
|
31
|
|
| Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. | |
|
32
|
|
| По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. | |
|
33
|
|
| Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. | |
|
34
|
|
| Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. | |
|
35
|
|
| Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики. | |
|
36
|
|
| Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. | |
|
37
|
|
| І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. | |
|
38
|
|
| Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. | |
|
39
|
|
| І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. | |
|
40
|
|
| І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? | |
|
41
|
|
| Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. | |
|
42
|
|
| Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. | |
|
43
|
|
| І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. | |
|
44
|
|
| І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. | |
|
45
|
|
| Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. | |
|
46
|
|
| Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене. | |
|
47
|
|
| І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. | |
|
48
|
|
| Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. | |
|
49
|
|
| І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. | |
|
50
|
|
| Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. | |
|
51
|
|
| І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. | |
|
52
|
|
| Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; | |
|
53
|
|
| чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? | |
|
54
|
|
| Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? | |
|
55
|
|
| Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. | |
|
56
|
|
| Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися. | |
|
57
|
|
| А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. | |
|
58
|
|
| Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. | |
|
59
|
|
| Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, | |
|
60
|
|
| і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки | |
|
61
|
|
| і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. | |
|
62
|
|
| І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? | |
|
63
|
|
| Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? | |
|
64
|
|
| Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. | |
|
65
|
|
| Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! | |
|
66
|
|
| Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. | |
|
67
|
|
| Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках | |
|
68
|
|
| і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе? | |
|
69
|
|
| Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. | |
|
70
|
|
| Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. | |
|
71
|
|
| Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. | |
|
72
|
|
| І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. | |
|
73
|
|
| Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. | |
|
74
|
|
| Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. | |
|
75
|
|
| І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко. |
