|
Глава 26
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
|
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
|
(Зач. 107) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с вся словеса́ сія́, рече́ ученико́м Свої́м:
|
|
2
|
2
|
|
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
|
ві́сте, я́ко по двою́ дню Па́сха бу́деть, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть на проп'я́тіє.
|
|
3
|
3
|
|
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
|
Тогда́ собра́шася архієре́є, і кни́жници, і ста́рці людсті́ї во двор архієре́йов, глаго́лемаго Кая́фи,
|
|
4
|
4
|
|
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
|
і совіща́ша, да Ісу́са ле́стію і́муть і убію́ть;
|
|
5
|
5
|
|
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
|
глаго́лаху же: но не в пра́здник, да не молва́ бу́деть в лю́дех.
|
|
6
|
6
|
|
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
|
(Зач. 108) Ісу́су же би́вшу в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго,
|
|
7
|
7
|
|
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
|
приступи́ к Нему́ жена́, сткля́ницю ми́ра іму́щи многоці́ннаго, і возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща.
|
|
8
|
8
|
|
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
|
Ви́дівше же ученици́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ (бисть)?
|
|
9
|
9
|
|
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
|
можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ би́ти на мно́зі і да́тися ни́щим.
|
|
10
|
10
|
|
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
|
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что тружда́єте жену́? Ді́ло бо добро́ соді́ла о Мні;
|
|
11
|
11
|
|
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
|
всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, Мене́ же не всегда́ і́мате;
|
|
12
|
12
|
|
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
|
возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на ті́ло Моє́, на погребе́ніє М'я сотвори́;
|
|
13
|
13
|
|
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
|
Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́дано бу́деть Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, рече́ться і є́же сотвори́ сія́, в па́м'ять єя́.
|
|
14
|
14
|
|
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
|
Тогда́ шед єди́н от обоюна́десяте, глаго́лемий Іу́да Іскаріо́тський, ко архієре́йом,
|
|
15
|
15
|
|
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
|
рече́; что мі хо́щете да́ти, і аз вам преда́м Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреник;
|
|
16
|
16
|
|
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
|
і отто́лі іска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́сть.
|
|
17
|
17
|
|
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
|
В пе́рвий же день оприсно́чний приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще Єму́: гді хо́щеши угото́ваем Ті я́сти Па́сху?
|
|
18
|
18
|
|
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
|
Он же рече́: іді́те во град ко о́нсиці і рці́те єму́: Учи́тель глаго́леть: вре́м'я Моє́ близ єсть; у тебе́ сотворю́ Па́сху со ученики́ Мої́ми.
|
|
19
|
19
|
|
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
|
І сотвори́ша ученици́, я́коже повелі́ їм Ісу́с, і угото́ваша Па́сху.
|
|
20
|
20
|
|
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
|
Ве́черу же би́вшу, возлежа́ше со обімана́десяте ученико́ма;
|
|
21
|
21
|
|
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
|
і яду́щим їм, рече́: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я.
|
|
22
|
22
|
|
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
|
І скорб'я́ще зіло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́н ки́йждо їх: єда́ аз єсьм, Го́споди?
|
|
23
|
23
|
|
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
|
Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть;
|
|
24
|
24
|
|
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
|
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
|
|
25
|
25
|
|
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
|
Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глагола єму́: ти рекл єси́.
|
|
26
|
26
|
|
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
|
Іду́щим же їм, приє́м Ісу́с хліб і благослови́в преломи́, і дая́ше ученико́м, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
|
|
27
|
27
|
|
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
|
І приє́м ча́шу і хвалу́ возда́в, даде́ їм, глаго́ля: пи́йте от нея́ всі;
|
|
28
|
28
|
|
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
|
сія́ бо єсть Кров моя́, Но́ваго Заві́та, я́же за мно́гія ізлива́єма во оставле́ніє гріхо́в.
|
|
29
|
29
|
|
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
|
Глаго́лю же вам, я́ко не і́мам пи́ти отни́ні от сего́ плода́ ло́знаго, до дне того́, єгда́ є пію́ с ва́ми но́во во Ца́рствії Отця́ Моєго́.
|
|
30
|
30
|
|
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
|
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нську.
|
|
31
|
31
|
|
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
|
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: всі ви соблазните́ся о Мні в нощ сію́; пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці ста́да;
|
|
32
|
32
|
|
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
|
по воскресе́нії же Моє́м варя́ю ви в Галиле́ї.
|
|
33
|
33
|
|
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
|
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться о Тебі́, аз нікогда́же соблажню́ся.
|
|
34
|
34
|
|
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
|
Рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко в сію́ нощ, пре́жде да́же але́ктор не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
|
|
35
|
35
|
|
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
|
Глаго́ла єму́ Петр: а́ще мі єсть і умре́ти с Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі ученици́ рі́ша.
|
|
36
|
36
|
|
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
|
Тогда́ при́йде с ни́ми Ісу́с в весь, нарица́ємую Гефсима́нія, і глаго́ла ученико́м: сіді́те ту, до́ндеже шед помолю́ся та́мо.
|
|
37
|
37
|
|
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
|
І поє́м Петра́ і о́ба си́на Зеведе́йова, нача́т скорбі́ти і тужи́ти.
|
|
38
|
38
|
|
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
|
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю.
|
|
39
|
39
|
|
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
|
І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти.
|
|
40
|
40
|
|
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
|
І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх сп'я́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю?
|
|
41
|
41
|
|
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
|
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
|
|
42
|
42
|
|
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
|
Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́.
|
|
43
|
43
|
|
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
|
І прише́д обрі́те їх па́ки сп'я́щих; бі́ста бо їм о́чі отяготі́ні.
|
|
44
|
44
|
|
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
|
І оста́вль їх, шед па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во рек.
|
|
45
|
45
|
|
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
|
Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников;
|
|
46
|
46
|
|
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
|
воста́ніте, і́дем; се прибли́жися предая́й М'я.
|
|
47
|
47
|
|
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
|
І єще́ Єму́ глаго́лющу, се Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, при́йде, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і ста́рець людськи́х.
|
|
48
|
48
|
|
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
|
Предая́й же Єго́ даде́ їм зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́.
|
|
49
|
49
|
|
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
|
І а́біє присту́пль ко Ісу́сові, рече́: ра́дуйся, Равві́. І облобиза́ Єго́.
|
|
50
|
50
|
|
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
|
Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́.
|
|
51
|
51
|
|
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
|
І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо.
|
|
52
|
52
|
|
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
|
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: возврати́ нож твой в мі́сто єго́; всі бо приє́мшії нож ноже́м поги́бнуть;
|
|
53
|
53
|
|
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
|
іли́ мни́ться ті, я́ко не могу́ ни́ні умоли́ти Отця́ Моєго́, і предста́вить Мі в'я́щше не́же двана́десяте легео́на а́нгел?
|
|
54
|
54
|
|
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
|
Ка́ко у́бо сбу́дуться писа́нія, я́ко та́ко подоба́єть би́ти?
|
|
55
|
55
|
|
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
|
В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́.
|
|
56
|
56
|
|
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
|
Се же все бисть, да сбу́дуться писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша.
|
|
57
|
57
|
|
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
|
(Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася.
|
|
58
|
58
|
|
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
|
Петр же ідя́ше по Нем іздале́ча до двора́ архієре́йова; і вшед внутр, сідя́ше со слуга́ми, ви́діти кончи́ну.
|
|
59
|
59
|
|
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
|
Архієре́є же, і ста́рці, і сонм весь іска́ху лжесвиді́тельства на Ісу́са, я́ко да убію́ть Єго́,
|
|
60
|
60
|
|
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
|
і не обріта́ху; і мно́гим лжесвиді́телем присту́пльшим, не обріто́ша. По́сліжде же приступи́вша два лжесвиді́теля,
|
|
61
|
61
|
|
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
|
рі́ста: Сей рече́: могу́ разори́ти це́рков Бо́жию і треми́ де́ньми созда́ти ю.
|
|
62
|
62
|
|
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
|
І воста́в архієре́й рече́ Єму́: нічесо́же ли отвіщава́єши, что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
|
|
63
|
63
|
|
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
|
Ісу́с же молча́ше. І отвіща́в архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя Бо́гом Живи́м, да рече́ши нам, а́ще Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий?
|
|
64
|
64
|
|
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
|
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ти рекл єси́; оба́че глаго́лю вам: отсе́лі у́зрите Си́на Челові́чеськаго сідя́ща одесну́ю Си́ли і гряду́ща на о́блаціх небе́сних.
|
|
65
|
65
|
|
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
|
Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зи своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла; что єще́ тре́буєм свиді́телей? Се ни́ні сли́шасте хулу́ Єго́!
|
|
66
|
66
|
|
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
|
Что вам мни́ться? Они́ же отвіща́вше рі́ша: пови́нен єсть сме́рті.
|
|
67
|
67
|
|
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
|
Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ і па́кості Єму́ ді́яху [і по лани́тома бія́ху Єго́]; о́вії же за лани́ту уда́риша [зауша́ху Єго́],
|
|
68
|
68
|
|
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
|
глаго́люще: прорци́ нам, Христе́, кто єсть ударе́й Тя?
|
|
69
|
69
|
|
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
|
Петр же вні сідя́ше во дворі́. І приступи́ к нему́ єди́на раби́ня, глаго́лющи: і ти бил єси́ со Ісу́сом Галиле́йським.
|
|
70
|
70
|
|
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
|
Он же отве́ржеся пред всі́ми, глаго́ля: не вім, что глаго́леши.
|
|
71
|
71
|
|
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
|
Ізше́дшу же єму́ ко врато́м, узрі́ єго́ друга́я, і глаго́ла су́щим та́мо: і сей бі со Ісу́сом Назоре́йом.
|
|
72
|
72
|
|
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
|
І па́ки отве́ржеся с кля́твою, я́ко не зна́ю челові́ка.
|
|
73
|
73
|
|
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
|
Пома́лі же приступи́вше стоя́щії, рі́ша Петро́ві: воі́стину і ти от них єси́, і́бо бесі́да твоя́ я́ві тя твори́ть.
|
|
74
|
74
|
|
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
|
Тогда́ нача́т роти́тися і кля́тися, я́ко не зна́ю челові́ка. І а́біє пі́тель возгласи́.
|
|
75
|
75
|
|
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
|
І пом'яну́ Петр глаго́л Ісу́сов, рече́нний єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. І ізше́д вон пла́кася го́рко.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.