|
Глава 16
|
|
|
1
|
|
| Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика. | |
|
2
|
|
| Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі. | |
|
3
|
|
| Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться. | |
|
4
|
|
| Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди. | |
|
5
|
|
| Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху — чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.] | |
|
6
|
|
| Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла. | |
|
7
|
|
| Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею. | |
|
8
|
|
| Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою. | |
|
9
|
|
| Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її. | |
|
10
|
|
| У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді. | |
|
11
|
|
| Правильні терези і вагові чаші — від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі. | |
|
12
|
|
| Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл. | |
|
13
|
|
| Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить. | |
|
14
|
|
| Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його. | |
|
15
|
|
| У світлому погляді царя — життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем. | |
|
16
|
|
| Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло. | |
|
17
|
|
| Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою. | |
|
18
|
|
| Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість. | |
|
19
|
|
| Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими. | |
|
20
|
|
| Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний. | |
|
21
|
|
| Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання. | |
|
22
|
|
| Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота. | |
|
23
|
|
| Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його. | |
|
24
|
|
| Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток. | |
|
25
|
|
| Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті. | |
|
26
|
|
| Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його. | |
|
27
|
|
| Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий. | |
|
28
|
|
| Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів. | |
|
29
|
|
| Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру; | |
|
30
|
|
| прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби]. | |
|
31
|
|
| Вінець слави — сивина, яка знаходиться на шляху правди. | |
|
32
|
|
| Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста. | |
|
33
|
|
| У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа. |
