Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
1
|
1
|
Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика. | Человёку предложeніе сeрдца: и3 t гDа tвётъ љзhка. |
2
|
2
|
Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі. | Вс‰ дэлA смирeннагw kвлє1нна пред8 бGомъ, и3 ўкрэплszй дyхи гDь. |
3
|
3
|
Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться. | Прибли1жи ко гDу дэлA тво‰, и3 ўтвердsтсz помышлє1ніz тво‰. |
4
|
4
|
Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди. | Вс‰ содёла гDь себє2 рaди: нечести1віи же въ дeнь ѕ0лъ поги1бнутъ. |
5
|
5
|
Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху — чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.] | Нечи1стъ пред8 бGомъ всsкъ высокосeрдый: въ рyку же рyцэ влагazй непрaведнw не њбезвини1тсz. |
6
|
6
|
Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла. | Начaло пути2 блaга, є4же твори1ти првdнаz, прі‰тна же пред8 бGомъ пaче, нeжели жрeти жє1ртвы. |
7
|
7
|
Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею. | И#щaй гDа њбрsщетъ рaзумъ со прaвдою: |
8
|
8
|
Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою. | прaвэ же и4щущіи є3го2 њбрsщутъ ми1ръ. |
9
|
9
|
Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її. | Вс‰ дэлA гDнz со прaвдою: храни1тсz же нечести1вый на дeнь ѕ0лъ. |
10
|
10
|
У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді. | Прbр0чество во ўстнёхъ царeвыхъ, въ суди1щи же не погрэшaтъ ўстA є3гw2. |
11
|
11
|
Правильні терези і вагові чаші — від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі. | Превёса мёрила прaвда ў гDа: дэлa же є3гw2 мBрила првdнаz. |
12
|
12
|
Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл. | Мeрзость царeви творsй ѕл†z: со прaвдою бо ўготовлsетсz прест0лъ начaлства. |
13
|
13
|
Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить. | Прі‰тны царю2 ўстнЁ првdны, словесa же пр†ваz лю1битъ гDь. |
14
|
14
|
Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його. | Ћрость царeва вёстникъ смeрти: мyжъ же премyдръ ўтоли1тъ є3го2. |
15
|
15
|
У світлому погляді царя — життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем. | Во свётэ жи1зни сhнъ царeвъ: пріsтніи же є3мY ћкw w4блакъ п0зденъ. |
16
|
16
|
Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло. | Ўгнэждє1ніz премyдрости и3збрaннэе злaта: вселє1ніz же рaзума дражaйши сребрA. |
17
|
17
|
Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою. | ПутіE жи1зни ўкланsютсz t ѕлhхъ: долготa же житіS путіE првdни. Пріeмлzй наказaніе во бlги1хъ бyдетъ, хранsй же њбличє1ніz ўмудри1тсz. И$же храни1тъ сво‰ пути6, соблюдaетъ свою2 дyшу: любsй же жив0тъ св0й щади1тъ сво‰ ўстA. |
18
|
18
|
Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість. | Прeжде сокрушeніz предварsетъ досаждeніе, прeжде же падeніz ѕлопомышлeніе. |
19
|
19
|
Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими. | Лyчше кроткодyшенъ со смирeніемъ, нeжели и4же раздэлsетъ коры6сти съ досади1тельми. |
20
|
20
|
Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний. | Разyмный въ вeщехъ њбрэтaтель бlги1хъ, надёzйсz же на гDа бlжeнъ. |
21
|
21
|
Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання. | Прем{дрыz и3 раз{мныz ѕлhми нари1чутъ, слaдціи же въ словеси2 мн0жае ўслhшани бyдутъ. |
22
|
22
|
Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота. | И#ст0чникъ жив0тенъ рaзумъ стzжaвшымъ, наказaніе же безyмныхъ ѕло2. |
23
|
23
|
Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його. | Сeрдце премyдрагw ўразумёетъ ±же t свои1хъ є3мY ќстъ, во ўстнaхъ же н0ситъ рaзумъ. |
24
|
24
|
Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток. | С0тове мед0вніи словесA дHбраz, слaдость же и4хъ и3сцэлeніе души2. |
25
|
25
|
Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті. | Сyть путіE мнsщіисz прaви бhти мyжу, nбaче послBднzz и4хъ зрsтъ во дно2 ѓдово. |
26
|
26
|
Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його. | Мyжъ въ трудёхъ труждaетсz себЁ и3 и3знуждaетъ поги1бель свою2: стропти1вый во свои1хъ ўстaхъ н0ситъ поги1бель. |
27
|
27
|
Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий. | Мyжъ безyменъ копaетъ себЁ ѕл†z и3 во ўстнaхъ свои1хъ сокр0вищствуетъ џгнь. |
28
|
28
|
Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів. | Мyжъ стропти1вый разсылaетъ ѕл†z, и3 свэти1лникъ льсти2 вжигaетъ ѕлы6мъ, и3 разлучaетъ дрyги. |
29
|
29
|
Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру; | Мyжъ законопрестyпенъ прельщaетъ дрyги и3 tв0дитъ и5хъ въ пути6 не бл†ги. |
30
|
30
|
прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби]. | Ўтверждazй џчи свои2 мhслитъ развращє1ннаz, грызhй же ўстнЁ свои2 њпредэлsетъ вс‰ ѕл†z: сeй пeщь є4сть ѕл0бы. |
31
|
31
|
Вінець слави — сивина, яка знаходиться на шляху правди. | Вэнeцъ хвалы2 стaрость, на путeхъ же прaвды њбрэтaетсz. |
32
|
32
|
Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста. | Лyчше мyжъ долготерпэли1въ пaче крёпкагw, (*и3 мyжъ рaзумъ и3мёzй пaче земледёлца вели1кагw:) ўдержавazй же гнёвъ пaче взeмлющагw грaдъ. |
33
|
33
|
У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа. | Въ нBдра вх0дzтъ вс‰ непрaвєднымъ: t гDа же вс‰ првdнаz. |