Псалом 108
Начальнику хору. Псалом Давида.
1
Боже хвали моєї! Не мовчи.
2
Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.
3
Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;
4
за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;
5
віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.
6
Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.
7
Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.
8
Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.
9
Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.
10
Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.
11
Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.
12
Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;
13
нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.
14
Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.
15
Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,
16
за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
17
Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.
18
Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;
19
і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.
20
Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!
21
Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.
22
Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.
23
Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.
24
Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.
25
І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.
26
Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.
27
Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.
28
Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.
29
А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.
30
А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,
31
бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.