1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 108
|
Ѱало́мъ р҃и
|
|
0
|
0
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, р҃и҃.
|
|
1
|
1
|
|
Боже хвали моєї! Не мовчи.
|
Бж҃е, хвалы̀ моеѧ̀ не премолчѝ:
|
|
2
|
2
|
|
Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.
|
ꙗ҆́кѡ оу҆ста̀ грѣ̑шнича и҆ оу҆ста̀ льсти́вагѡ на мѧ̀ ѿверзо́шасѧ, глаго́лаша на мѧ̀ ѧ҆зы́комъ льсти́вымъ,
|
|
3
|
3
|
|
Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;
|
и҆ словесы̀ ненави́стными ѡ҆быдо́ша мѧ̀, и҆ бра́шасѧ со мно́ю тꙋ́не.
|
|
4
|
4
|
|
за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;
|
Вмѣ́стѡ є҆́же люби́ти мѧ̀, ѡ҆болга́хꙋ мѧ̀, а҆́зъ же молѧ́хсѧ:
|
|
5
|
5
|
|
віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.
|
и҆ положи́ша на мѧ̀ ѕла̑ѧ за бл҃га̑ѧ, и҆ не́нависть за возлюбле́нїе моѐ.
|
|
6
|
6
|
|
Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.
|
Поста́ви на него̀ грѣ́шника, и҆ дїа́волъ да ста́нетъ ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀:
|
|
7
|
7
|
|
Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.
|
внегда̀ сꙋди́тисѧ є҆мꙋ̀, да и҆зы́детъ ѡ҆сꙋжде́нъ, и҆ моли́тва є҆гѡ̀ да бꙋ́детъ въ грѣ́хъ.
|
|
8
|
8
|
|
Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.
|
Да бꙋ́дꙋтъ дні́е є҆гѡ̀ ма́ли, и҆ є҆пі́скопство є҆гѡ̀ да прїи́метъ и҆́нъ:
|
|
9
|
9
|
|
Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.
|
да бꙋ́дꙋтъ сы́нове є҆гѡ̀ си́ри, и҆ жена̀ є҆гѡ̀ вдова̀:
|
|
10
|
10
|
|
Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.
|
дви́жꙋщесѧ да преселѧ́тсѧ сы́нове є҆гѡ̀ и҆ воспро́сѧтъ, да и҆згна́ни бꙋ́дꙋтъ и҆з̾ домѡ́въ свои́хъ.
|
|
11
|
11
|
|
Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.
|
Да взы́щетъ заимода́вецъ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆гѡ̀: и҆ да восхи́тѧтъ чꙋжді́и трꙋды̀ є҆гѡ̀.
|
|
12
|
12
|
|
Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;
|
Да не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ застꙋ́пника, нижѐ да бꙋ́детъ оу҆щедрѧ́ѧй сирѡты̀ є҆гѡ̀:
|
|
13
|
13
|
|
нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.
|
да бꙋ́дꙋтъ ча̑да є҆гѡ̀ въ погꙋбле́нїе, въ ро́дѣ є҆ди́нѣмъ да потреби́тсѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀.
|
|
14
|
14
|
|
Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.
|
Да воспомѧне́тсѧ беззако́нїе ѻ҆тє́цъ є҆гѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ грѣ́хъ ма́тере є҆гѡ̀ да не ѡ҆чи́ститсѧ:
|
|
15
|
15
|
|
Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,
|
да бꙋ́дꙋтъ пред̾ гдⷭ҇емъ вы́нꙋ, и҆ да потреби́тсѧ ѿ землѝ па́мѧть и҆́хъ:
|
|
16
|
16
|
|
за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
|
зане́же не помѧнꙋ̀ сотвори́ти ми́лость, и҆ погна̀ человѣ́ка ни́ща и҆ оу҆бо́га, и҆ оу҆миле́на се́рдцемъ оу҆мертви́ти.
|
|
17
|
17
|
|
Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.
|
И҆ возлюбѝ клѧ́твꙋ, и҆ прїи́детъ є҆мꙋ̀: и҆ не восхотѣ̀ блгⷭ҇ве́нїѧ, и҆ оу҆дали́тсѧ ѿ негѡ̀.
|
|
18
|
18
|
|
Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;
|
И҆ ѡ҆блече́сѧ въ клѧ́твꙋ ꙗ҆́кѡ въ ри́зꙋ, и҆ вни́де ꙗ҆́кѡ вода̀ во оу҆тро́бꙋ є҆гѡ̀ и҆ ꙗ҆́кѡ є҆ле́й въ кѡ́сти є҆гѡ̀:
|
|
19
|
19
|
|
і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.
|
да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́кѡ ри́за, въ ню́же ѡ҆блачи́тсѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ по́ѧсъ, и҆́мже вы́нꙋ ѡ҆поѧсꙋ́етсѧ.
|
|
20
|
20
|
|
Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!
|
Сїѐ дѣ́ло ѡ҆болга́ющихъ мѧ̀ оу҆ гдⷭ҇а и҆ глаго́лющихъ лꙋка̑ваѧ на дꙋ́шꙋ мою̀.
|
|
21
|
21
|
|
Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.
|
И҆ ты̀, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, сотворѝ со мно́ю и҆́мене ра́ди твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ бл҃га млⷭ҇ть твоѧ̀:
|
|
22
|
22
|
|
Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.
|
и҆зба́ви мѧ̀, ꙗ҆́кѡ ни́щъ и҆ оу҆бо́гъ є҆́смь а҆́зъ, и҆ се́рдце моѐ смѧте́сѧ внꙋ́трь менє̀.
|
|
23
|
23
|
|
Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.
|
Ꙗ҆́кѡ сѣ́нь, внегда̀ оу҆клони́тисѧ є҆́й, ѿѧ́хсѧ: стрѧсо́хсѧ ꙗ҆́кѡ прꙋ́зи.
|
|
24
|
24
|
|
Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.
|
Кѡлѣ́на моѧ̑ и҆знемо́госта ѿ поста̀, и҆ пло́ть моѧ̀ и҆змѣни́сѧ є҆ле́а ра́ди.
|
|
25
|
25
|
|
І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.
|
И҆ а҆́зъ бы́хъ поноше́нїе и҆̀мъ: ви́дѣша мѧ̀, покива́ша глава́ми свои́ми.
|
|
26
|
26
|
|
Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.
|
Помози́ ми, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, и҆ сп҃си́ мѧ по млⷭ҇ти твое́й:
|
|
27
|
27
|
|
Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.
|
и҆ да разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ твоѧ̀ сїѧ̀, и҆ ты̀, гдⷭ҇и, сотвори́лъ є҆сѝ ю҆̀.
|
|
28
|
28
|
|
Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.
|
Прокленꙋ́тъ ті́и, и҆ ты̀ блгⷭ҇ви́ши: востаю́щїи на мѧ̀ да постыдѧ́тсѧ, ра́бъ же тво́й возвесели́тсѧ.
|
|
29
|
29
|
|
А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.
|
Да ѡ҆блекꙋ́тсѧ ѡ҆болга́ющїи мѧ̀ въ срамотꙋ̀ и҆ ѡ҆де́ждꙋтсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆де́ждою стꙋдо́мъ свои́мъ.
|
|
30
|
30
|
|
А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,
|
И҆сповѣ́мсѧ гдⷭ҇еви ѕѣлѡ̀ оу҆сты̑ мои́ми и҆ посредѣ̀ мно́гихъ восхвалю̀ є҆го̀:
|
|
31
|
31
|
|
бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.
|
ꙗ҆́кѡ преста̀ ѡ҆деснꙋ́ю оу҆бо́гагѡ, є҆́же спⷭ҇тѝ ѿ гонѧ́щихъ дꙋ́шꙋ мою̀.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла́ва:
|
