1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 108
|
Ѱало́мъ р҃и
|
|
0
|
0
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, р҃и҃. |
|
1
|
1
|
| Боже хвали моєї! Не мовчи. | Бж҃е, хвалы̀ моеѧ̀ не премолчѝ: |
|
2
|
2
|
| Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди. | ꙗ҆́кѡ оу҆ста̀ грѣ̑шнича и҆ оу҆ста̀ льсти́вагѡ на мѧ̀ ѿверзо́шасѧ, глаго́лаша на мѧ̀ ѧ҆зы́комъ льсти́вымъ, |
|
3
|
3
|
| Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини; | и҆ словесы̀ ненави́стными ѡ҆быдо́ша мѧ̀, и҆ бра́шасѧ со мно́ю тꙋ́не. |
|
4
|
4
|
| за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся; | Вмѣ́стѡ є҆́же люби́ти мѧ̀, ѡ҆болга́хꙋ мѧ̀, а҆́зъ же молѧ́хсѧ: |
|
5
|
5
|
| віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою. | и҆ положи́ша на мѧ̀ ѕла̑ѧ за бл҃га̑ѧ, и҆ не́нависть за возлюбле́нїе моѐ. |
|
6
|
6
|
| Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього. | Поста́ви на него̀ грѣ́шника, и҆ дїа́волъ да ста́нетъ ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀: |
|
7
|
7
|
| Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх. | внегда̀ сꙋди́тисѧ є҆мꙋ̀, да и҆зы́детъ ѡ҆сꙋжде́нъ, и҆ моли́тва є҆гѡ̀ да бꙋ́детъ въ грѣ́хъ. |
|
8
|
8
|
| Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший. | Да бꙋ́дꙋтъ дні́е є҆гѡ̀ ма́ли, и҆ є҆пі́скопство є҆гѡ̀ да прїи́метъ и҆́нъ: |
|
9
|
9
|
| Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою. | да бꙋ́дꙋтъ сы́нове є҆гѡ̀ си́ри, и҆ жена̀ є҆гѡ̀ вдова̀: |
|
10
|
10
|
| Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх. | дви́жꙋщесѧ да преселѧ́тсѧ сы́нове є҆гѡ̀ и҆ воспро́сѧтъ, да и҆згна́ни бꙋ́дꙋтъ и҆з̾ домѡ́въ свои́хъ. |
|
11
|
11
|
| Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його. | Да взы́щетъ заимода́вецъ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆гѡ̀: и҆ да восхи́тѧтъ чꙋжді́и трꙋды̀ є҆гѡ̀. |
|
12
|
12
|
| Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його; | Да не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ застꙋ́пника, нижѐ да бꙋ́детъ оу҆щедрѧ́ѧй сирѡты̀ є҆гѡ̀: |
|
13
|
13
|
| нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його. | да бꙋ́дꙋтъ ча̑да є҆гѡ̀ въ погꙋбле́нїе, въ ро́дѣ є҆ди́нѣмъ да потреби́тсѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀. |
|
14
|
14
|
| Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений. | Да воспомѧне́тсѧ беззако́нїе ѻ҆тє́цъ є҆гѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ грѣ́хъ ма́тере є҆гѡ̀ да не ѡ҆чи́ститсѧ: |
|
15
|
15
|
| Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі, | да бꙋ́дꙋтъ пред̾ гдⷭ҇емъ вы́нꙋ, и҆ да потреби́тсѧ ѿ землѝ па́мѧть и҆́хъ: |
|
16
|
16
|
| за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її. | зане́же не помѧнꙋ̀ сотвори́ти ми́лость, и҆ погна̀ человѣ́ка ни́ща и҆ оу҆бо́га, и҆ оу҆миле́на се́рдцемъ оу҆мертви́ти. |
|
17
|
17
|
| Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього. | И҆ возлюбѝ клѧ́твꙋ, и҆ прїи́детъ є҆мꙋ̀: и҆ не восхотѣ̀ блгⷭ҇ве́нїѧ, и҆ оу҆дали́тсѧ ѿ негѡ̀. |
|
18
|
18
|
| Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; | И҆ ѡ҆блече́сѧ въ клѧ́твꙋ ꙗ҆́кѡ въ ри́зꙋ, и҆ вни́де ꙗ҆́кѡ вода̀ во оу҆тро́бꙋ є҆гѡ̀ и҆ ꙗ҆́кѡ є҆ле́й въ кѡ́сти є҆гѡ̀: |
|
19
|
19
|
| і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується. | да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́кѡ ри́за, въ ню́же ѡ҆блачи́тсѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ по́ѧсъ, и҆́мже вы́нꙋ ѡ҆поѧсꙋ́етсѧ. |
|
20
|
20
|
| Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою! | Сїѐ дѣ́ло ѡ҆болга́ющихъ мѧ̀ оу҆ гдⷭ҇а и҆ глаго́лющихъ лꙋка̑ваѧ на дꙋ́шꙋ мою̀. |
|
21
|
21
|
| Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя. | И҆ ты̀, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, сотворѝ со мно́ю и҆́мене ра́ди твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ бл҃га млⷭ҇ть твоѧ̀: |
|
22
|
22
|
| Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені. | и҆зба́ви мѧ̀, ꙗ҆́кѡ ни́щъ и҆ оу҆бо́гъ є҆́смь а҆́зъ, и҆ се́рдце моѐ смѧте́сѧ внꙋ́трь менє̀. |
|
23
|
23
|
| Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її. | Ꙗ҆́кѡ сѣ́нь, внегда̀ оу҆клони́тисѧ є҆́й, ѿѧ́хсѧ: стрѧсо́хсѧ ꙗ҆́кѡ прꙋ́зи. |
|
24
|
24
|
| Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи. | Кѡлѣ́на моѧ̑ и҆знемо́госта ѿ поста̀, и҆ пло́ть моѧ̀ и҆змѣни́сѧ є҆ле́а ра́ди. |
|
25
|
25
|
| І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами. | И҆ а҆́зъ бы́хъ поноше́нїе и҆̀мъ: ви́дѣша мѧ̀, покива́ша глава́ми свои́ми. |
|
26
|
26
|
| Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї. | Помози́ ми, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, и҆ сп҃си́ мѧ по млⷭ҇ти твое́й: |
|
27
|
27
|
| Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив. | и҆ да разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ твоѧ̀ сїѧ̀, и҆ ты̀, гдⷭ҇и, сотвори́лъ є҆сѝ ю҆̀. |
|
28
|
28
|
| Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується. | Прокленꙋ́тъ ті́и, и҆ ты̀ блгⷭ҇ви́ши: востаю́щїи на мѧ̀ да постыдѧ́тсѧ, ра́бъ же тво́й возвесели́тсѧ. |
|
29
|
29
|
| А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм. | Да ѡ҆блекꙋ́тсѧ ѡ҆болга́ющїи мѧ̀ въ срамотꙋ̀ и҆ ѡ҆де́ждꙋтсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆де́ждою стꙋдо́мъ свои́мъ. |
|
30
|
30
|
| А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його, | И҆сповѣ́мсѧ гдⷭ҇еви ѕѣлѡ̀ оу҆сты̑ мои́ми и҆ посредѣ̀ мно́гихъ восхвалю̀ є҆го̀: |
|
31
|
31
|
| бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою. | ꙗ҆́кѡ преста̀ ѡ҆деснꙋ́ю оу҆бо́гагѡ, є҆́же спⷭ҇тѝ ѿ гонѧ́щихъ дꙋ́шꙋ мою̀. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
