1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
0
|
0
|
Передмова*Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом. |
Понeже мнHгаz и3 вєли1каz нaмъ чрез8 зак0нъ и3 прbр0ки и3 и3нhхъ послёдовавшихъ и5мъ дан† бhша, њ ни1хже подобaетъ хвали1ти ї}лz наказaніz и3 премyдрости рaди, и3 ћкw не т0кмw сaми чтyще д0лжни разyмными бhти, но да и3 и3нострaнныхъ возм0гутъ прилёжнw ўчaщесz п0льзовати, и3 глаг0люще и3 пи1шуще: дёдъ м0й їисyсъ мн0жайше себE вдaвъ въ чтeніе зак0на же и3 прbр0кwвъ и3 и3нhхъ nтeческихъ кни1гъ, и3 въ си1хъ дов0лное и3скyсство стzжaвъ, понyдисz и3 сaмъ написaти нёчто t надлежaщихъ къ наказaнію и3 премyдрости, да прилёжнw ўчaщіисz, и3 си1хъ прич†стницы бhвше, мн0гw пaче ўспёютъ въ зак0ннэмъ житіи2. Бyдите u5бо ўмолeнни, да со благоволeніемъ и3 внимaніемъ чтeте, и3 прощeніе подaсте, ѓще въ нёкіихъ возмни1мсz недов0лни бhти во и3столковaніи люботрyднw и3з8wбрётенныхъ рэчeній: не рaвную бо си1лу и4мутъ т† въ себЁ, ±же є3врeйски глаг0лєма сyть, є3гдA преведyтсz на и4ный љзhкъ: не т0кмw же сі‰, но и3 сaмый зак0нъ и3 прbр0чєства и3 пр0чыz кни6ги не мaлое и3мёютъ рaзнство въ себЁ чтHмыz. Въ три1десzть бо nсмёмъ лётэ при є3vергeтэ цари2 пришeдъ во є3гЂпетъ и3 премeдливъ, њбрэт0хъ немaлагw наказaніz сви1токъ, за нyждэйшее вмэни1хъ сaмъ привнести2 нёкое тщaніе и3 трудолю1біе къ преведeнію тоS кни1ги, мн0гое бдёніе и3 и3скyсство привнeсъ въ разстоsніи врeмене, къ концY приводS кни1гу и3здaти, и3 въ преселeніи хотsщымъ ўчи1тисz, пред8уготовлsющымъ нрaвы зак0ннw жи1телствовати. |
|
1
|
1
|
| Усяка премудрість — від Господа і з Ним перебуває повік. | Всsка премyдрость t гDа и3 съ ни1мъ є4сть во вёкъ. |
|
2
|
2
|
| Пісок морів і краплі дощу і дні вічности хто обчислить? | ПескA морскaго, и3 к†пли дождє1вныz, и3 дни6 вёка кто2 и3зочтeтъ; |
|
3
|
3
|
| Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить? | ВысотY небесE и3 широтY земли2, и3 бeздну и3 премyдрость кто2 и3зслёдитъ; |
|
4
|
4
|
| Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку. | Прeжде всёхъ создaсz премdрость, и3 рaзумъ мyдрости t вёка. |
|
5
|
5
|
| Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді. | И#ст0чникъ премyдрости сл0во б9іе въ вhшнихъ, и3 шє1ствіz є3S зaпwвэди вBчныz. |
|
6
|
6
|
| Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її? | К0рень премyдрости комY tкрhсz; и3 кwвaрства є3S кто2 разумЁ; |
|
7
|
7
|
| Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь. | Е#ди1нъ є4сть премdръ, стрaшенъ ѕэлw2, сэдsй на пrт0лэ своeмъ, гDь. |
|
8
|
8
|
| Він породив її і бачив і виміряв її | Сaмъ создA ю5, и3 ви1дэ, и3 сочтE ю5, |
|
9
|
9
|
| і вилив її на всі діла Свої | и3 и3зліS ю5 на вс‰ дэлA сво‰, |
|
10
|
10
|
| і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його. | со всsкою пл0тію по даsнію своемY, и3 даровA ю5 лю1бzщымъ є3го2. |
|
11
|
11
|
| Страх Господній — слава і честь, і веселість і вінець радости. | Стрaхъ гDень слaва и3 похвалA, и3 весeліе и3 вэнeцъ рaдости. |
|
12
|
12
|
| Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття. | Стрaхъ гDень возвесели1тъ сeрдце и3 дaстъ весeліе и3 рaдость и3 долгодeнствіе. |
|
13
|
13
|
| Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній — дар від Господа і поставляє на стежках любови. | Боsщемусz гDа блaго бyдетъ на послёдокъ, и3 въ дeнь скончaніz своегw2 њбрsщетъ благодaть. Стрaхъ гDень дaръ t гDа и3 на стезsхъ люблeніz поставлsетъ. |
|
14
|
14
|
| Любов до Господа — славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом. | Люблeніе гDа преслaвнаz премyдрость, и3 и5мже kвлsетсz, раздэлsетъ себE въ вёдэніе є3гw2. |
|
15
|
15
|
| Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утвориться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться. | Начaло премyдрости боsтисz гDа, и3 съ вёрными въ ложеснёхъ создaсz и5мъ: съ человBки њсновaніе вёка ўгнэзди2 и3 съ сёменемъ и4хъ ўвёритсz. |
|
16
|
16
|
| Повнота премудрости — боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх: | И#сполнeніе премyдрости є4же боsтисz гDа, и3 ўпои1тъ и5хъ t плодHвъ є3S: |
|
17
|
17
|
| весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх — плодами своїми. | вeсь д0мъ и4хъ и3сп0лнитъ желaній свои1хъ и3 сосyды t жи6тъ є3S. |
|
18
|
18
|
| Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його. | Вэнeцъ мyдрости стрaхъ гDень, возцвэтazй ми1ръ и3 здрaвіе и3зцэлeніz: nбоs же сyть дaры б9іи, и3 разширsетъ весeліе лю1бzщымъ є3го2. |
|
19
|
19
|
| Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею. | И# ви1дэ и3 сочтE ю5: худ0жество и3 вёдэніе рaзума њдожди2, и3 слaву держaщихъ ю5 вознесE. |
|
20
|
20
|
| Корінь премудрости — боятися Господа, а гілки її — довголіття. | К0рень премyдрости є4же боsтисz гDа, и3 вBтви є3S долгодeнствіе. |
|
21
|
21
|
| Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися. | Стрaхъ гDень tрэsетъ грэхи2: пребывazй же въ нeмъ tвращaетъ гнёвъ. |
|
22
|
22
|
| Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини. | Не м0жетъ ћрость непрaведнаz њправди1тисz: ўстремлeніе бо ћрости є3гw2 падeніе є3мY. |
|
23
|
23
|
| Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю. | До врeмене стерпи1тъ долготерпэли1вый, и3 послэди2 воздaстъ є3мY весeліе: |
|
24
|
24
|
| До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його. | до врeмене скрhетъ словесA сво‰, и3 ўстнЁ вёрныхъ и3сповёдzтъ рaзумъ є3гw2. |
|
25
|
25
|
| У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний. | Въ сокр0вищихъ премyдрости при1тча вёдэніz: мeрзость же грёшнику бGочeстіе. |
|
26
|
26
|
| Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі, | Возжелёвъ премyдрости, соблюди2 зaпwвэди, и3 гDь подaстъ ю5 тебЁ: |
|
27
|
27
|
| бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому — віра і лагідність. | премyдрость бо и3 наказaніе стрaхъ гDень, и3 благоволeніе є3гw2 вёра и3 кр0тость. |
|
28
|
28
|
| Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем. | Не сумнэвaйсz њ стрaсэ гDни и3 не приступи2 къ немY сeрдцемъ раздвоeнымъ. |
|
29
|
29
|
| Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх. | Не лицемёрствуй пред8 ўсты6 человёческими и3 ўстнaмъ твои6мъ вонми2. |
|
30
|
30
|
| Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства. | Не возноси1сz, да не падeши и3 наведeши души2 твоeй безчeстіе, и3 tкрhетъ гDь т†йнаz тво‰ и3 посредЁ с0нма низложи1тъ тS: ћкw не приступи1лъ є3си2 во и4стинэ ко стрaху гDню, и3 сeрдце твоE и3сп0лнено лукaвства. |
