1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ а҃
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Человѣ́къ нѣ́кїй бѧ́ше во странѣ̀ а҆ѵсїтїді́йстѣй, є҆мꙋ́же и҆́мѧ і҆́ѡвъ, и҆ бѣ̀ человѣ́къ ѡ҆́нъ и҆́стиненъ, непоро́ченъ, првⷣнъ, бг҃очести́въ, оу҆далѧ́ѧсѧ ѿ всѧ́кїѧ лꙋка́выѧ ве́щи. | Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла. |
|
2
|
2
|
| Бы́ша же є҆мꙋ̀ сы́нове се́дмь и҆ дщє́ри трѝ. | І народилися у нього сім синів і три дочки. |
|
3
|
3
|
| И҆ бѧ́хꙋ ско́ти є҆гѡ̀, ѻ҆ве́цъ се́дмь ты́сѧщъ, велблю́дѡвъ трѝ ты́сѧщы, сꙋпрꙋ̑гъ волѡ́въ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ ѻ҆сли́цъ пасо́мыхъ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ слꙋ́гъ мно́гѡ ѕѣлѡ̀, и҆ дѣла̀ вє́лїѧ бѧ́хꙋ є҆мꙋ̀ на землѝ: и҆ бѣ̀ человѣ́къ ѻ҆́ный благоро́днѣйшїй сꙋ́щихъ ѿ востѡ́къ со́лнца. | Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу. |
|
4
|
4
|
| Сходѧ́щесѧ же сы́нове є҆гѡ̀ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, творѧ́хꙋ пи́ръ на кі́йждо де́нь, спое́млюще вкꙋ́пѣ и҆ трѝ сєстры̀ своѧ̑, ꙗ҆́сти и҆ пи́ти съ ни́ми. | Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними. |
|
5
|
5
|
| И҆ є҆гда̀ скончава́шесѧ дні́е пи́ра, посыла́ше і҆́ѡвъ и҆ ѡ҆чища́ше и҆̀хъ, востаѧ̀ заꙋ́тра, и҆ приноша́ше ѡ҆ ни́хъ жє́ртвы по числꙋ̀ и҆́хъ, и҆ телца̀ є҆ди́наго ѡ҆ грѣсѣ̀ ѡ҆ дꙋша́хъ и҆́хъ. Глаго́лаше бо і҆́ѡвъ: не́гли когда̀ сы́нове моѝ согрѣши́ша и҆ въ мы́сли свое́й ѕла̑ѧ помы́слиша проти́вꙋ бг҃а; та́кѡ оу҆̀бо творѧ́ше і҆́ѡвъ всѧ̑ дни̑. | Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні. |
|
6
|
6
|
| И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ де́нь се́й, и҆ сѐ, прїидо́ша а҆́гг҃ли бж҃їи предста́ти пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ дїа́волъ прїи́де съ ни́ми. | І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана. |
|
7
|
7
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь дїа́волꙋ: ѿкꙋ́дꙋ прише́лъ є҆сѝ; и҆ ѿвѣща́въ дїа́волъ гдⷭ҇еви, речѐ: ѡ҆бше́дъ зе́млю и҆ проше́дъ поднебе́снꙋю, сѐ, є҆́смь. | І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. |
|
8
|
8
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: внѧ́лъ ли є҆сѝ мы́слїю твое́ю на раба̀ моего̀ і҆́ѡва; занѐ нѣ́сть ꙗ҆́кѡ ѻ҆́нъ на землѝ: человѣ́къ непоро́ченъ, и҆́стиненъ, бг҃очести́въ, оу҆далѧ́ѧсѧ ѿ всѧ́кїѧ лꙋка́выѧ ве́щи. | І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла. |
|
9
|
9
|
| Ѿвѣща́ же дїа́волъ и҆ речѐ пред̾ гдⷭ҇емъ: | І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов? |
|
10
|
10
|
| є҆да̀ тꙋ́не і҆́ѡвъ чти́тъ гдⷭ҇а; не ты́ ли ѡ҆гради́лъ є҆сѝ внѣ̑шнѧѧ є҆гѡ̀ и҆ внꙋ́трєннѧѧ до́мꙋ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆̀же внѣ̀ всѣ́хъ сꙋ́щихъ є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ; дѣла́ же рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ блгⷭ҇ви́лъ є҆сѝ и҆ скоты̀ є҆гѡ̀ мнѡ́ги сотвори́лъ є҆сѝ на землѝ: | Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі; |
|
11
|
11
|
| но послѝ рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ косни́сѧ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же и҆́мать, а҆́ще не въ лице́ тѧ благослови́тъ, | але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, — чи благословить він Тебе? |
|
12
|
12
|
| Тогда̀ речѐ гдⷭ҇ь дїа́волꙋ: сѐ, всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆мꙋ̀, даю̀ въ рꙋ́кꙋ твою̀, но самогѡ̀ да не ко́снешисѧ. И҆ и҆зы́де дїа́волъ ѿ гдⷭ҇а. | І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа. |
|
13
|
13
|
| И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ де́нь се́й, сы́нове і҆́ѡвлєвы и҆ дщє́ри є҆гѡ̀ пїѧ́хꙋ вїно̀ въ домꙋ̀ бра́та своегѡ̀ старѣ́йшагѡ. | І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого. |
|
14
|
14
|
| И҆ сѐ, вѣ́стникъ прїи́де ко і҆́ѡвꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: сꙋпрꙋ́зи волѡ́въ ѡ҆рѧ́хꙋ, и҆ ѻ҆сли̑цы пасѧ́хꙋсѧ бли́з̾ и҆́хъ: | І ось, приходить вісник до Іова і говорить: |
|
15
|
15
|
| и҆ прише́дше плѣни́телїе плѣни́ша и҆̀хъ и҆ ѻ҆́троки и҆зби́ша мече́мъ, и҆ спасо́хсѧ а҆́зъ є҆ди́нъ и҆ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀. | воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. |
|
16
|
16
|
| Є҆щѐ семꙋ̀ глаго́лющꙋ, прїи́де и҆́нъ вѣ́стникъ и҆ речѐ ко і҆́ѡвꙋ: ѻ҆́гнь спадѐ съ небесѐ и҆ пожжѐ ѻ҆́вцы и҆ па̑стыри поѧдѐ подо́бнѣ, спасо́хсѧ же а҆́зъ є҆ди́нъ и҆ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀. | Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. |
|
17
|
17
|
| Є҆щѐ семꙋ̀ глаго́лющꙋ, прїи́де и҆́нъ вѣ́стникъ и҆ речѐ ко і҆́ѡвꙋ: кѡ́нницы сотвори́ша нача̑лства трѝ и҆ ѡ҆крꙋжи́ша велблю́ды и҆ плѣни́ша и҆̀хъ и҆ ѻ҆́троки и҆зби́ша мечьмѝ, спасо́хсѧ же а҆́зъ є҆ди́нъ и҆ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀. | Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. |
|
18
|
18
|
| Є҆щѐ семꙋ̀ глаго́лющꙋ, и҆́нъ вѣ́стникъ прїи́де, глаго́лѧ і҆́ѡвꙋ: сынѡ́мъ твои̑мъ и҆ дще́ремъ твои̑мъ ꙗ҆дꙋ́щымъ и҆ пїю́щымъ оу҆ бра́та своегѡ̀ старѣ́йшагѡ, | Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого; |
|
19
|
19
|
| внеза́пꙋ вѣ́тръ вели́къ на́йде ѿ пꙋсты́ни и҆ коснꙋ́сѧ четы́ремъ оу҆глѡ́мъ хра́мины, и҆ падѐ хра́мина на дѣ́ти твоѧ̑, и҆ сконча́шасѧ: спасо́хсѧ же а҆́зъ є҆ди́нъ и҆ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀. | і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. |
|
20
|
20
|
| Та́кѡ (оу҆слы́шавъ) і҆́ѡвъ, воста́въ растерза̀ ри̑зы своѧ̑ и҆ ѡ҆стрижѐ власы̀ главы̀ своеѧ̀, (и҆ посы́па пе́рстїю главꙋ̀ свою̀,) и҆ па́дъ на зе́млю, поклони́сѧ (гдⷭ҇еви) | Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився |
|
21
|
21
|
| и҆ речѐ: са́мъ на́гъ и҆зыдо́хъ ѿ чре́ва ма́тере моеѧ̀, на́гъ и҆ ѿидꙋ̀ та́мѡ: гдⷭ҇ь дадѐ, гдⷭ҇ь ѿѧ́тъ: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇еви и҆зво́лисѧ, та́кѡ бы́сть: бꙋ́ди и҆́мѧ гдⷭ҇не блгⷭ҇ве́но (во вѣ́ки). | і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне! |
|
22
|
22
|
| Во всѣ́хъ си́хъ приключи́вшихсѧ є҆мꙋ̀ ничто́же согрѣшѝ і҆́ѡвъ пред̾ гдⷭ҇емъ, (нижѐ оу҆стна́ма свои́ма,) и҆ не дадѐ безꙋ́мїѧ бг҃ꙋ. | У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога. |
