1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ в҃і
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ: | І відповів Іов і сказав: |
|
2
|
2
|
| оу҆́бѡ вы̀ ли є҆ди́ни є҆стѐ человѣ́цы, и҆лѝ съ ва́ми сконча́етсѧ премꙋ́дрость; | дійсно, тільки ви люди, і з вами помре мудрість! |
|
3
|
3
|
| И҆ оу҆ менє̀ се́рдце є҆́сть ꙗ҆́коже и҆ оу҆ ва́съ. | І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж? |
|
4
|
4
|
| Пра́веденъ бо мꙋ́жъ и҆ непоро́ченъ бы́сть въ порꙋга́нїе: | Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом — чоловік праведний, непорочний. |
|
5
|
5
|
| во вре́мѧ бо ѡ҆предѣле́ное оу҆гото́ванъ бы́сть па́сти ѿ и҆ны́хъ, до́мы же є҆гѡ̀ ѡ҆пꙋстошє́ны бы́ти беззако́нными. ѻ҆ба́че никто́же да оу҆пова́етъ, лꙋка́въ сы́й, непови́ненъ бы́ти, | Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами. |
|
6
|
6
|
| є҆ли́цы разгнѣвлѧ́ютъ гдⷭ҇а, а҆́ки и҆ и҆стѧза́нїѧ и҆̀мъ не бꙋ́детъ. | Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх. |
|
7
|
7
|
| Но вопросѝ четвероно́гихъ, а҆́ще тѝ рекꙋ́тъ, и҆ пти́цъ небе́сныхъ, а҆́ще тѝ возвѣстѧ́тъ: | І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе; |
|
8
|
8
|
| повѣ́ждь землѝ, а҆́ще тѝ ска́жетъ, и҆ и҆сповѣ́дѧтъ тѝ ры̑бы мѡрскі́ѧ. | або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські. |
|
9
|
9
|
| Кто̀ оу҆́бѡ не разꙋмѣ̀ во всѣ́хъ си́хъ, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ сотворѝ сїѧ̑; | Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це? |
|
10
|
10
|
| Не въ рꙋцѣ́ ли є҆гѡ̀ дꙋша̀ всѣ́хъ живꙋ́щихъ и҆ дꙋ́хъ всѧ́кагѡ человѣ́ка; | В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті. |
|
11
|
11
|
| Оу҆́ хо бо словеса̀ разсꙋжда́етъ, горта́нь же бра̑шна вкꙋша́етъ. | Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі? |
|
12
|
12
|
| Во мно́зѣмъ вре́мени премꙋ́дрость, во мно́зѣ же житїѝ вѣ́дѣнїе. | У старцях — мудрість, і у довголітніх — розум. |
|
13
|
13
|
| Оу҆ негѡ̀ премꙋ́дрость и҆ си́ла, оу҆ тогѡ̀ совѣ́тъ и҆ ра́зꙋмъ. | У Нього премудрість і сила; Його рада і розум. |
|
14
|
14
|
| А҆́ще низложи́тъ, кто̀ сози́ждетъ; а҆́ще затвори́тъ ѿ человѣ́кѡвъ, кто̀ ѿве́рзетъ; | Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться. |
|
15
|
15
|
| А҆́ще возбрани́тъ во́дꙋ, и҆зсꙋши́тъ зе́млю: а҆́ще же пꙋ́ститъ, погꙋби́тъ ю҆̀ преврати́въ. | Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю. |
|
16
|
16
|
| Оу҆ негѡ̀ держа́ва и҆ крѣ́пость, оу҆ тогѡ̀ вѣ́дѣнїе и҆ ра́зꙋмъ. | У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману. |
|
17
|
17
|
| Проводѧ́й совѣ́тники плѣнє́ны, сꙋдїи̑ же землѝ оу҆жасѝ: | Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними. |
|
18
|
18
|
| посажда́ѧй цари̑ на престо́лѣхъ и҆ ѡ҆бвѧзꙋ́ѧй по́ѧсомъ чрє́сла и҆́хъ: | Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні; |
|
19
|
19
|
| ѿпꙋща́ѧй жерцы̀ плѣ́нники, си́льныхъ же землѝ низвратѝ: | князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих; |
|
20
|
20
|
| и҆змѣнѧ́ѧй оу҆стнѣ̀ вѣ́рныхъ, ра́зꙋмъ же ста́рцєвъ оу҆разꙋмѣ̀: | віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу; |
|
21
|
21
|
| и҆злива́ѧй безче́стїе на кнѧ̑зи, смирє́нныѧ же и҆зцѣлѝ: | покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює; |
|
22
|
22
|
| ѿкрыва́ѧй глꙋбѡ́каѧ ѿ тмы̀, и҆зведе́ же на свѣ́тъ сѣ́нь сме́ртнꙋю: | відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну; |
|
23
|
23
|
| прельща́ѧй ꙗ҆зы́ки и҆ погꙋблѧ́ѧй и҆̀хъ, низлага́ѧй ꙗ҆зы́ки и҆ наставлѧ́ѧй и҆̀хъ: | примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх; |
|
24
|
24
|
| и҆змѣнѧ́ѧй сердца̀ кнѧзе́й земны́хъ, прельсти́ же и҆̀хъ на пꙋтѝ, є҆гѡ́же не вѣ́дѧхꙋ, | віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів: |
|
25
|
25
|
| да ѡ҆сѧ́жꙋтъ тмꙋ̀, а҆ не свѣ́тъ, да заблꙋ́дѧтъ же ꙗ҆́кѡ пїѧ́ный. | навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні. |
