1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃г
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ: | І відповів Іов і сказав: |
|
2
|
2
|
| вѣ́мъ оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ и҆з̾ рꙋкѝ моеѧ̀ ѡ҆бличе́нїе моѐ є҆́сть, и҆ рꙋка̀ є҆гѡ̀ тѧжка̀ бы́сть па́че моегѡ̀ воздыха́нїѧ. | ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє. |
|
3
|
3
|
| Кто̀ оу҆̀бо оу҆вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѧ́щꙋ є҆го̀ и҆ прїидꙋ̀ ко кончи́нѣ; | О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його! |
|
4
|
4
|
| И҆ рекꙋ̀ мо́й сꙋ́дъ, оу҆ста́ же моѧ̑ и҆спо́лню ѡ҆бличе́нїѧ, | Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями; |
|
5
|
5
|
| оу҆разꙋмѣ́ю же и҆зцѣлє́нїѧ, ꙗ҆̀же мѝ рече́тъ, и҆ ѡ҆щꙋщꙋ̀, что́ ми возвѣсти́тъ. | спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені. |
|
6
|
6
|
| И҆ а҆́ще со мно́гою крѣ́постїю на́йдетъ на мѧ̀, посе́мъ же не воспрети́тъ мѝ. | Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене. |
|
7
|
7
|
| И҆́стина бо и҆ ѡ҆бличе́нїе ѿ негѡ̀: да и҆зведе́тъ же въ коне́цъ сꙋ́дъ мо́й. | Тоді праведник міг би змагатися з Ним, — і я назавжди одержав би свободу від Судді мого. |
|
8
|
8
|
| А҆́ще бо во пе́рвыхъ пойдꙋ̀, ктомꙋ̀ нѣ́смь: въ послѣ́днихъ же, ка́кѡ вѣ́мъ є҆го̀; | Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад — і не знаходжу Його; |
|
9
|
9
|
| ѡ҆шꙋ́юю творѧ́щꙋ є҆мꙋ̀, и҆ не разꙋмѣ́хъ: ѡ҆бложи́тъ ѡ҆деснꙋ́ю, и҆ не оу҆зрю̀. | чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю. |
|
10
|
10
|
| Вѣ́сть бо оу҆жѐ пꙋ́ть мо́й, и҆скꙋси́ же мѧ̀ ꙗ҆́кѡ зла́то. | Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, — вийду, як золото. |
|
11
|
11
|
| И҆зы́дꙋ же въ за́повѣдехъ є҆гѡ̀, пꙋти̑ бо є҆гѡ̀ сохрани́хъ, и҆ не оу҆клоню́сѧ ѿ за́повѣдїй є҆гѡ̀ | Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся. |
|
12
|
12
|
| и҆ не престꙋплю̀, въ нѣ́дрѣхъ же мои́хъ сокры́хъ гл҃го́лы є҆гѡ̀. | Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила. |
|
13
|
13
|
| А҆́ще же и҆ са́мъ сꙋди́лъ та́кѡ, кто́ є҆сть рекі́й проти́вꙋ є҆мꙋ̀; са́мъ бо восхотѣ̀ и҆ сотворѝ. | Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його. |
|
14
|
14
|
| Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆ не́мъ тре́петенъ бы́хъ, наказꙋ́емь же попеко́хсѧ ѡ҆ не́мъ: | Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього. |
|
15
|
15
|
| сегѡ̀ ра́ди ѿ лица̀ є҆гѡ̀ потщꙋ́сѧ, поꙋчꙋ́сѧ и҆ оу҆бою́сѧ ѿ негѡ̀. | Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його. |
|
16
|
16
|
| И҆ гдⷭ҇ь оу҆мѧгчи́лъ се́рдце моѐ, и҆ вседержи́тель потща́сѧ ѡ҆ мнѣ̀: | Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене. |
|
17
|
17
|
| не вѣ́дѣхъ бо, ꙗ҆́кѡ на́йдетъ на мѧ̀ тма̀, пред̾ лице́мъ же мои́мъ покры́етъ мра́къ. | Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого! |
