1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ г҃і
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Сѐ, сїѧ̑ ви́дѣ ѻ҆́ко моѐ, и҆ слы́ша оу҆́хо моѐ, | Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе. |
|
2
|
2
|
| и҆ вѣ́мъ, є҆ли̑ка и҆ вы̀ вѣ́сте: и҆ не неразꙋ́мнѣе є҆́смь ва́съ. | Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас. |
|
3
|
3
|
| Но ѻ҆ба́че и҆ а҆́зъ ко гдⷭ҇ꙋ возглаго́лю, ѡ҆бличꙋ́ же пред̾ ни́мъ, а҆́ще восхо́щетъ. | Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом. |
|
4
|
4
|
| Вы́ бо є҆стѐ вра́чеве непра́веднїи и҆ цѣли́телє ѕлы́хъ всѝ, | А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі. |
|
5
|
5
|
| бꙋ́ди же ва́мъ ѡ҆нѣмѣ́ти, и҆ сбꙋ́детсѧ ва́мъ въ премꙋ́дрость. | О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість. |
|
6
|
6
|
| Слы́шите же ѡ҆бличе́нїе оу҆́стъ мои́хъ, сꙋдꙋ́ же оу҆сте́нъ мои́хъ вонми́те. | Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх. |
|
7
|
7
|
| Не пред̾ бг҃омъ ли глаго́лете и҆ пред̾ ни́мъ вѣща́ете ле́сть; | Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу? |
|
8
|
8
|
| и҆лѝ оу҆клоните́сѧ, вы́ же са́ми сꙋдїи̑ бꙋ́дите. | Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися? |
|
9
|
9
|
| Добро́ бо, а҆́ще и҆зслѣ́дитъ ва́съ: а҆́ще бо всѝ творѧ́щїи приложите́сѧ къ немꙋ̀, ѻ҆ба́че ѡ҆бличи́тъ вы̀. | Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину? |
|
10
|
10
|
| А҆́ще же и҆ та́й ли́цамъ оу҆дивите́сѧ, | Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите. |
|
11
|
11
|
| не движе́нїе ли є҆гѡ̀ смѧте́тъ ва́съ, боѧ́знь же ѿ негѡ̀ нападе́тъ на вы̀; | Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас? |
|
12
|
12
|
| Ѿи́детъ же велича́нїе ва́ше ра́внѡ пе́пелꙋ, тѣ́ло же бре́нно. | Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні. |
|
13
|
13
|
| Оу҆молчи́те, да возглаго́лю и҆ почі́ю ѿ гнѣ́ва. | Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене. |
|
14
|
14
|
| Взе́млѧ плѡ́ти моѧ̑ зꙋба́ми, дꙋ́шꙋ же мою̀ положꙋ̀ въ рꙋцѣ̀ мое́й. | Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою? |
|
15
|
15
|
| А҆́ще мѧ̀ оу҆бїе́тъ си́льный, поне́же и҆ нача̀, ѻ҆ба́че возглаго́лю и҆ ѡ҆бличꙋ̀ пред̾ ни́мъ: | Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його! |
|
16
|
16
|
| и҆ сїѐ мѝ сбꙋ́детсѧ во спасе́нїе: не вни́детъ бо пред̾ ни́мъ ле́сть. | І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його! |
|
17
|
17
|
| Послꙋ́шайте, послꙋ́шайте глагѡ́лъ мои́хъ: возвѣщꙋ́ бо ва́мъ слы́шащымъ. | Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими. |
|
18
|
18
|
| Сѐ, а҆́зъ бли́з̾ є҆́смь сꙋда̀ моегѡ̀, вѣ́мъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ пра́веденъ ꙗ҆влю́сѧ. | Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий. |
|
19
|
19
|
| Кто́ бо є҆́сть сꙋдѧ́йсѧ со мно́ю, да нн҃ѣ оу҆молчꙋ̀ и҆ и҆зче́знꙋ; | Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух. |
|
20
|
20
|
| Дво́е же мѝ сотвори́ши, тогда̀ ѿ лица̀ твоегѡ̀ не скры́юсѧ: | Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого: |
|
21
|
21
|
| рꙋ́кꙋ ѿ менє̀ ѿимѝ, стра́хъ же тво́й да не оу҆жаса́етъ мѧ̀: | відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене. |
|
22
|
22
|
| посе́мъ призове́ши, а҆́зъ же тѧ̀ послꙋ́шаю, и҆лѝ возглаго́леши, а҆́зъ же тѝ да́мъ ѿвѣ́тъ. | Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені. |
|
23
|
23
|
| Коли́цы сꙋ́ть грѣсѝ моѝ и҆ беззакѡ́нїѧ моѧ̑; наꙋчѝ мѧ̀, ка̑ѧ сꙋ́ть; | Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій. |
|
24
|
24
|
| Почто̀ кры́ешисѧ ѿ менє̀; мни́ши же мѧ̀ проти́вна сꙋ́ща тебѣ̀; | Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм? |
|
25
|
25
|
| И҆лѝ ꙗ҆́кѡ ли́стъ дви́жимь вѣ́тромъ оу҆бои́шисѧ; и҆лѝ ꙗ҆́кѡ сѣ́нꙋ носи́мꙋ вѣ́тромъ противлѧ́ешимисѧ; | Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш? |
|
26
|
26
|
| Ꙗ҆́кѡ написа́лъ є҆сѝ на мѧ̀ ѕла̑ѧ, ѡ҆бложи́лъ же мѝ є҆сѝ ю҆́нѡстныѧ грѣхѝ: | Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї, |
|
27
|
27
|
| положи́лъ же є҆сѝ но́гꙋ мою̀ въ возбране́нїе: сохрани́лъ же є҆сѝ дѣла̀ моѧ̑ всѧ̑: въ корє́нїѧ же но́гъ мои́хъ прише́лъ є҆сѝ: | і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх. |
|
28
|
28
|
| и҆̀же ѡ҆бетша́ютъ ꙗ҆́коже мѣ́хъ, и҆лѝ ꙗ҆́коже ри́за мо́лїемъ и҆з̾ѧде́на. | А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю. |
