1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃ѳ
|
Глава 39
|
|
1
|
1
|
| А҆́ще оу҆разꙋмѣ́лъ є҆сѝ вре́мѧ рожде́нїѧ ко́зъ живꙋ́щихъ на гора́хъ ка́менныхъ; оу҆смотри́лъ же ли є҆сѝ болѣ́знь при рожде́нїи є҆ле́ней; | Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей? |
|
2
|
2
|
| и҆зчи́слилъ же ли є҆сѝ мцⷭ҇ы и҆́хъ и҆спо́лнєны рожде́нїѧ и҆́хъ, бѡлѣ́зни же и҆́хъ разрѣши́лъ ли є҆сѝ; | чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх? |
|
3
|
3
|
| Вскорми́лъ же ли є҆сѝ дѣ́тищы и҆́хъ внѣ̀ стра́ха, бѡлѣ́зни же и҆́хъ ѿсле́ши ли; | Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші; |
|
4
|
4
|
| и҆зве́ргнꙋтъ ча̑да своѧ̑, оу҆мно́жатсѧ въ порожде́нїи, и҆зы́дꙋтъ и҆ не возвратѧ́тсѧ къ ни̑мъ. | діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них. |
|
5
|
5
|
| Кто́ же є҆́сть пꙋсти́вый ѻ҆сла̀ ди́вїѧго свобо́дна, оу҆́зы же є҆гѡ̀ кто̀ разрѣши́лъ; | Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру, |
|
6
|
6
|
| Положи́хъ же жили́ще є҆гѡ̀ пꙋсты́ню и҆ селє́нїѧ є҆гѡ̀ сла́ность: | якому степ Я призначив домом і солончаки — житлом? |
|
7
|
7
|
| смѣѧ́йсѧ мно́гꙋ наро́дꙋ гра́да, стꙋжа́нїѧ же да́нническагѡ не слы́шай, | Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича, |
|
8
|
8
|
| оу҆смо́тритъ на гора́хъ па́жить себѣ̀ и҆ в̾слѣ́дъ всѧ́кагѡ ѕла́ка и҆́щетъ. | по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню. |
|
9
|
9
|
| Похо́щетъ же ли тѝ є҆диноро́гъ рабо́тати, и҆лѝ поспа́ти при ꙗ҆́слехъ твои́хъ; | Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх? |
|
10
|
10
|
| привѧ́жеши ли реме́нїемъ и҆́го є҆гѡ̀, и҆ провлече́тъ тѝ бразды̑ на по́ли; | Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле? |
|
11
|
11
|
| надѣ́ешилисѧ на́нь, ꙗ҆́кѡ мно́га крѣ́пость є҆гѡ̀; попꙋ́стиши же ли є҆мꙋ̀ дѣла̀ твоѧ̑; | Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою? |
|
12
|
12
|
| повѣ́риши же ли, ꙗ҆́кѡ возда́стъ тѝ сѣ́мѧ; внесе́тъ же ли тѝ въ гꙋмно̀; | Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій? |
|
13
|
13
|
| Крило̀ веселѧ́щихсѧ неела́сса, а҆́ще зачне́тъ а҆сі́да и҆ не́сса; | Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу? |
|
14
|
14
|
| ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́витъ на землѝ ꙗ҆́ица своѧ̑, и҆ на пе́рсти согрѣ́етъ, | Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх, |
|
15
|
15
|
| и҆ забы̀, ꙗ҆́кѡ нога̀ разбїе́тъ, и҆ ѕвѣ́рїе се́лнїи поперꙋ́тъ: | і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх; |
|
16
|
16
|
| ѡ҆жесточи́сѧ на ча̑да своѧ̑, а҆́ки бы не є҆ѧ̀, вотщѐ трꙋди́сѧ без̾ стра́ха, | він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна; |
|
17
|
17
|
| ꙗ҆́кѡ сокры̀ бг҃ъ є҆́й премꙋ́дрость и҆ не оу҆дѣлѝ є҆́й въ ра́зꙋмѣ: | тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом; |
|
18
|
18
|
| во вре́мѧ же на высотꙋ̀ вознесе́тъ, посмѣе́тсѧ коню̀ и҆ сѣдѧ́щемꙋ на не́мъ. | а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його. |
|
19
|
19
|
| И҆лѝ ты̀ ѡ҆бложи́лъ є҆сѝ конѧ̀ си́лою, и҆ ѡ҆бле́клъ же ли є҆сѝ вы́ю є҆гѡ̀ въ стра́хъ; | Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою? |
|
20
|
20
|
| ѡ҆бложи́лъ же ли є҆сѝ є҆го̀ всеѻрꙋ́жїемъ, сла́вꙋ же пе́рсей є҆гѡ̀ де́рзостїю; | Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах; |
|
21
|
21
|
| копы́томъ копа́ѧ на по́ли и҆гра́етъ и҆ и҆схо́дитъ на по́ле съ крѣ́постїю: | риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї; |
|
22
|
22
|
| срѣта́ѧ стрѣ́лы посмѣѧва́етсѧ и҆ не ѿврати́тсѧ ѿ желѣ́за: | він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча; |
|
23
|
23
|
| над̾ ни́мъ и҆гра́етъ лꙋ́къ и҆ ме́чь, | сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик; |
|
24
|
24
|
| и҆ гнѣ́вомъ потреби́тъ зе́млю и҆ не и҆́мать вѣ́ры ꙗ҆́ти, до́ндеже вострꙋ́битъ трꙋба̀: | у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби; |
|
25
|
25
|
| трꙋбѣ́ же вострꙋби́вшей глаго́летъ, бла́гоже: и҆здале́ча же ѡ҆бонѧ́етъ ра́ть, со скака́нїемъ и҆ ржа́нїемъ. | при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик. |
|
26
|
26
|
| И҆ твое́ю ли хи́тростїю стои́тъ ꙗ҆́стребъ, распросте́ръ крилѣ̑ недви́жимь, зрѧ̀ на ю҆́гъ; | Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь? |
|
27
|
27
|
| Твои́мъ же ли повелѣ́нїемъ возно́ситсѧ ѻ҆ре́лъ, неѧ́сыть же на гнѣздѣ̀ свое́мъ сѣдѧ̀ вселѧ́етсѧ, | Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє? |
|
28
|
28
|
| на версѣ̀ ка́мене и҆ въ сокрове́нѣ; | Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних; |
|
29
|
29
|
| та́мѡ же сы́й и҆́щетъ бра̑шна, и҆здале́ча ѻ҆́чи є҆гѡ̀ наблюда́ютъ, | звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко; |
|
30
|
30
|
| пти̑чищи же є҆гѡ̀ валѧ́ютсѧ въ кро́ви: и҆дѣ́же а҆́ще бꙋ́дꙋтъ мертвечи̑ны, а҆́бїе ѡ҆брѣта́ютсѧ. | пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він. |
|
31
|
31
|
| И҆ ѿвѣща̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ ко і҆́ѡвꙋ и҆ речѐ: | І продовжував Господь і сказав Іову: |
|
32
|
32
|
| є҆да̀ сꙋ́дъ со всеси́льнымъ оу҆кланѧ́етсѧ; ѡ҆блича́ѧй же бг҃а ѿвѣща́ти и҆́мать є҆мꙋ̀. | чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому. |
|
33
|
33
|
| Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ гдⷭ҇еви: | І відповів Іов Господу і сказав: |
|
34
|
34
|
| почто̀ є҆щѐ а҆́зъ прю́сѧ, наказꙋ́емь и҆ ѡ҆блича́емь ѿ гдⷭ҇а, слы́шай такѡва́ѧ ничто́же сы́й; а҆́зъ же кі́й ѿвѣ́тъ да́мъ къ си̑мъ; рꙋ́кꙋ положꙋ̀ на оу҆стѣ́хъ мои́хъ: | ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої. |
|
35
|
35
|
| є҆ди́ною глаго́лахъ, втори́цею же не приложꙋ̀. | Один раз я говорив, — тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду. |
