1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ і҃
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Трꙋжда́юсѧ дꙋше́ю мое́ю, стенѧ̀ и҆спꙋщꙋ̀ на мѧ̀ глаго́лы моѧ̑, возглаго́лю го́рестїю дꙋшѝ моеѧ̀ ѡ҆держи́мь | Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї. |
|
2
|
2
|
| и҆ рекꙋ̀ ко гдⷭ҇еви: не оу҆чи́ мѧ нече́ствовати, и҆ почто́ ми си́це сꙋди́лъ є҆сѝ; | Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся? |
|
3
|
3
|
| и҆лѝ добро́ ти є҆́сть, а҆́ще вознепра́вдꙋю, ꙗ҆́кѡ презрѣ́лъ є҆сѝ дѣла̀ рꙋкꙋ̀ твоє́ю, совѣ́тꙋ же нечести́выхъ внѧ́лъ є҆сѝ; | Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло? |
|
4
|
4
|
| и҆лѝ ꙗ҆́коже человѣ́къ ви́дитъ, ви́диши; и҆лѝ ꙗ҆́коже зри́тъ человѣ́къ, оу҆́зриши; | Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина? |
|
5
|
5
|
| и҆лѝ житїѐ твоѐ человѣ́ческо є҆́сть; и҆лѝ лѣ̑та твоѧ̑ ꙗ҆́кѡ дні́е мꙋ́жа; | Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка, |
|
6
|
6
|
| ꙗ҆́кѡ и҆стѧза́лъ є҆сѝ беззако́нїе моѐ и҆ грѣхѝ моѧ̑ и҆зслѣ́дилъ є҆сѝ. | чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені, |
|
7
|
7
|
| Вѣ́си бо, ꙗ҆́кѡ не нече́ствовахъ: но кто̀ є҆́сть и҆з̾има́ѧй и҆з̾ рꙋкꙋ̀ твоє́ю; | хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї? |
|
8
|
8
|
| Рꙋ́цѣ твоѝ сотвори́стѣ мѧ̀ и҆ созда́стѣ мѧ̀: пото́мъ же преложи́въ, порази́лъ мѧ̀ є҆сѝ. | Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, — і Ти губиш мене? |
|
9
|
9
|
| Помѧнѝ, ꙗ҆́кѡ бре́нїе мѧ̀ созда́лъ є҆сѝ, въ зе́млю же па́ки возвраща́еши мѧ̀. | Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене? |
|
10
|
10
|
| И҆лѝ не ꙗ҆́коже млеко̀ и҆змелзи́лъ мѧ̀ є҆сѝ, оу҆сыри́лъ же мѧ̀ є҆сѝ ра́внѡ сы́рꙋ; | Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене, |
|
11
|
11
|
| Ко́жею же и҆ пло́тїю мѧ̀ ѡ҆бле́клъ є҆сѝ, костьми́ же и҆ жи́лами сши́лъ мѧ̀ є҆сѝ: | шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене, |
|
12
|
12
|
| живо́тъ же и҆ ми́лость положи́лъ є҆сѝ оу҆ менє̀, посѣще́нїе же твоѐ сохранѝ мо́й дꙋ́хъ. | життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій? |
|
13
|
13
|
| Сїѧ̑ и҆мѣ́ѧй въ тебѣ̀, вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ мо́жеши, и҆ невозмо́жно тебѣ̀ ничто́же. | Але і те приховував Ти в серці Своєму, — знаю, що це було в Тебе, — |
|
14
|
14
|
| А҆́ще бо согрѣшꙋ̀, храни́ши мѧ̀, ѿ беззако́нїѧ же не безви́нна мѧ̀ сотвори́лъ є҆сѝ. | бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання. |
|
15
|
15
|
| А҆́ще бо нечести́въ бꙋ́дꙋ, лю́тѣ мнѣ̀, а҆́ще же бꙋ́дꙋ пра́веденъ, не могꙋ̀ возни́кнꙋти: и҆спо́лненъ бо є҆́смь безче́стїѧ, | Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє: |
|
16
|
16
|
| лови́мь бо є҆́смь а҆́ки ле́въ на оу҆бїе́нїе: па́ки же преложи́въ, лю́тѣ оу҆бива́еши мѧ̀. | воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені. |
|
17
|
17
|
| Ѡ҆бновлѧ́ѧй на мѧ̀ и҆спыта́нїе моѐ, гнѣ́ва бо вели́кагѡ на мѧ̀ оу҆потреби́лъ є҆сѝ и҆ наве́лъ є҆сѝ на мѧ̀ и҆скꙋшє́нїѧ. | Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене. |
|
18
|
18
|
| Почто̀ оу҆̀бо мѧ̀ и҆з̾ чре́ва и҆зве́лъ є҆сѝ, и҆ не оу҆мро́хъ, ѻ҆́ко же менѐ не ви́дѣло бы, | І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене; |
|
19
|
19
|
| и҆ бы́хъ бы а҆́ки не бы́лъ; почто̀ оу҆̀бо и҆з̾ чре́ва во гро́бъ не снидо́хъ; | нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб! |
|
20
|
20
|
| и҆лѝ не ма́ло є҆́сть вре́мѧ жи́зни моеѧ̀; ѡ҆ста́ви менѐ почи́ти ма́лѡ, | Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився, |
|
21
|
21
|
| пре́жде да́же ѿидꙋ̀, ѿню́дꙋже не возвращꙋ́сѧ, въ зе́млю те́мнꙋ и҆ мра́чнꙋ, | раніше ніж відійду, — і вже не повернуся, — у країну темряви і сіні смертної, |
|
22
|
22
|
| въ зе́млю тмы̀ вѣ́чныѧ, и҆дѣ́же нѣ́сть свѣ́та, нижѐ ви́дѣти живота̀ человѣ́ческагѡ. | у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява. |
