1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃г
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
| Но послꙋ́шай, і҆́ѡве, слове́съ мои́хъ и҆ бесѣ́дꙋ мою̀ внꙋшѝ: | Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого. |
|
2
|
2
|
| сѐ бо, ѿверзо́хъ оу҆ста̀ моѧ̑, и҆ возглаго́ла ѧ҆зы́къ мо́й: | Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй. |
|
3
|
3
|
| чи́сто се́рдце моѐ во словесѣ́хъ, ра́зꙋмъ же оу҆стнꙋ̀ моє́ю чи̑стаѧ оу҆разꙋмѣ́етъ: | Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте. |
|
4
|
4
|
| дх҃ъ бж҃їй сотвори́вый мѧ̀, дыха́нїе же вседержи́телево поꙋча́ющее мѧ̀: | Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя. |
|
5
|
5
|
| а҆́ще мо́жеши, да́ждь мѝ ѿвѣ́тъ къ си̑мъ: потерпѝ, ста́ни проти́вꙋ менє̀, и҆ а҆́зъ проти́вꙋ тебє̀. | Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною. |
|
6
|
6
|
| Ѿ бре́нїѧ сотворе́нъ є҆сѝ ты̀, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ: ѿ тогѡ́жде сотворе́нїѧ є҆смы̀: | Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху; |
|
7
|
7
|
| не стра́хъ мо́й тѧ̀ смѧте́тъ, нижѐ рꙋка̀ моѧ̀ тѧжка̀ бꙋ́детъ на тѧ̀. | тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе. |
|
8
|
8
|
| Ѻ҆ба́че ре́клъ є҆сѝ во оу҆́шы моѝ, и҆ гла́съ глагѡ́лъ твои́хъ оу҆слы́шахъ, зане́же глаго́леши: | Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів: |
|
9
|
9
|
| чи́стъ є҆́смь а҆́зъ, не согрѣша́ѧ, непоро́ченъ же є҆́смь, и҆́бо не беззако́нновахъ: | чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди; |
|
10
|
10
|
| зазо́ръ же на мѧ̀ ѡ҆брѣ́те и҆ мни́тъ мѧ̀, ꙗ҆́кѡ проти́вника себѣ̀: | а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником; |
|
11
|
11
|
| вложи́ же но́гꙋ мою̀ въ дре́во и҆ надсмотрѧ́лъ пꙋти̑ моѧ̑ всѧ̑. | поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми. |
|
12
|
12
|
| Ка́кѡ бо глаго́леши, ꙗ҆́кѡ пра́въ є҆́смь, и҆ не послꙋ́ша менѐ; Вѣ́ченъ бо є҆́сть, и҆́же над̾ зємны́ми. | Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини. |
|
13
|
13
|
| Глаго́леши бо: чесѡ̀ ра́ди пра́вды моеѧ̀ не оу҆слы́ша всѧ́ко сло́во; | Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх. |
|
14
|
14
|
| Є҆ди́ною бо возглаго́летъ гдⷭ҇ь, второ́е же во снѣ̀, и҆лѝ въ поꙋче́нїи нощнѣ́мъ, | Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге: |
|
15
|
15
|
| и҆лѝ, ꙗ҆́кѡ є҆гда̀ напа́даетъ стра́хъ лю́тъ на человѣ́ки, во дрема́нїихъ на ло́жи: | уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі. |
|
16
|
16
|
| тогда̀ ѿкры́етъ оу҆́мъ человѣ́ческїй, видѣ́ньми стра́ха тацѣ́ми и҆̀хъ оу҆страши́тъ, | Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння, |
|
17
|
17
|
| да возврати́тъ человѣ́ка ѿ непра́вды, тѣ́ло же є҆гѡ̀ѿ паде́нїѧ и҆зба́ви, | щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість, |
|
18
|
18
|
| пощадѣ́ же дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀ ѿ сме́рти, є҆́же не па́сти є҆мꙋ̀ на бра́ни. | щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем. |
|
19
|
19
|
| Па́ки же ѡ҆бличѝ є҆го̀ болѣ́знїю на ло́жи и҆ мно́жество косте́й є҆гѡ̀ разсла́би: | Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, — |
|
20
|
20
|
| всѧ́кагѡ же бра́шна пшени́чна не возмо́жетъ прїѧ́ти, а҆ дꙋша̀ є҆гѡ̀ ꙗ҆́ди хо́щетъ, | і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі. |
|
21
|
21
|
| до́ндеже согнїю́тъ плѡ́ти є҆гѡ̀, и҆ пока́жетъ кѡ́сти є҆гѡ̀ то́щѧ: | Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно. |
|
22
|
22
|
| прибли́жисѧ же на сме́рть дꙋша̀ є҆гѡ̀, и҆ живо́тъ є҆гѡ̀ во а҆́дѣ. | І душа її наближається до могили і життя її — до смерті. |
|
23
|
23
|
| А҆́ще бꙋ́детъ ты́сѧща а҆́гг҃лъ смертоно́сныхъ, є҆ди́нъ ѿ ни́хъ не оу҆ѧзви́тъ є҆го̀: а҆́ще помы́слитъ се́рдцемъ ѡ҆брати́тисѧ ко гдⷭ҇ꙋ, повѣ́сть же человѣ́кꙋ сво́й зазо́ръ, и҆ безꙋ́мїе своѐ пока́жетъ, | Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, — |
|
24
|
24
|
| застꙋ́питъ є҆̀, є҆́же не впа́сти є҆мꙋ̀ въ сме́рть, ѡ҆бнови́тъ же тѣ́ло є҆гѡ̀ ꙗ҆́коже повапле́нїе на стѣнѣ̀, кѡ́сти же є҆гѡ̀ и҆спо́лнитъ мо́зга: | Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення. |
|
25
|
25
|
| оу҆мѧгчи́тъ же є҆гѡ̀ пло́ть ꙗ҆́коже младе́нца, и҆ оу҆стро́итъ є҆го̀ возмꙋжа́вша въ человѣ́цѣхъ. | Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї. |
|
26
|
26
|
| Помо́литсѧ же ко гдⷭ҇ꙋ и҆ прїѧ́тъ и҆́мъ бꙋ́детъ, вни́детъ же лице́мъ весе́лымъ со и҆сповѣ́данїемъ, возда́стъ же человѣ́кѡмъ пра́вдꙋ свою̀. | Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її. |
|
27
|
27
|
| Посе́мъ тогда̀ за́зритъ человѣ́къ са́мъ себѣ̀, глаго́лѧ: ꙗ҆кова̑ѧ содѣва́хъ; и҆ не по досто́инствꙋ и҆стѧза́ мѧ, ѡ҆ ни́хже согрѣши́хъ: | Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені; |
|
28
|
28
|
| спасѝ дꙋ́шꙋ мою̀, є҆́же не вни́ти во и҆стлѣ́нїе, и҆ жи́знь моѧ̀ свѣ́тъ оу҆́зритъ. | Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло. |
|
29
|
29
|
| Сѐ, сїѧ̑ всѧ̑ твори́тъ крѣ́пкїй (бг҃ъ) пꙋти̑ трѝ съ мꙋ́жемъ: | Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною, |
|
30
|
30
|
| но и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ сме́рти, да живо́тъ мо́й во свѣ́тѣ хва́литъ є҆го̀. | щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих. |
|
31
|
31
|
| Внима́й, і҆́ѡве, и҆ послꙋ́шай менѐ, премолчѝ, и҆ а҆́зъ возглаго́лю: | Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити. |
|
32
|
32
|
| и҆ а҆́ще тебѣ̀ сꙋ́ть словеса̀, ѿвѣща́й мѝ: глаго́ли, хощꙋ́ бо ѡ҆правди́тисѧ тебѣ̀: | Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання; |
|
33
|
33
|
| а҆́ще же нѝ, ты̀ послꙋ́шай менѐ, оу҆молчѝ, и҆ наꙋчꙋ́ тѧ премꙋ́дрости. | якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости. |
