1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃г
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
|
Но послꙋ́шай, і҆́ѡве, слове́съ мои́хъ и҆ бесѣ́дꙋ мою̀ внꙋшѝ:
|
Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого.
|
|
2
|
2
|
|
сѐ бо, ѿверзо́хъ оу҆ста̀ моѧ̑, и҆ возглаго́ла ѧ҆зы́къ мо́й:
|
Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.
|
|
3
|
3
|
|
чи́сто се́рдце моѐ во словесѣ́хъ, ра́зꙋмъ же оу҆стнꙋ̀ моє́ю чи̑стаѧ оу҆разꙋмѣ́етъ:
|
Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте.
|
|
4
|
4
|
|
дх҃ъ бж҃їй сотвори́вый мѧ̀, дыха́нїе же вседержи́телево поꙋча́ющее мѧ̀:
|
Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.
|
|
5
|
5
|
|
а҆́ще мо́жеши, да́ждь мѝ ѿвѣ́тъ къ си̑мъ: потерпѝ, ста́ни проти́вꙋ менє̀, и҆ а҆́зъ проти́вꙋ тебє̀.
|
Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.
|
|
6
|
6
|
|
Ѿ бре́нїѧ сотворе́нъ є҆сѝ ты̀, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ: ѿ тогѡ́жде сотворе́нїѧ є҆смы̀:
|
Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху;
|
|
7
|
7
|
|
не стра́хъ мо́й тѧ̀ смѧте́тъ, нижѐ рꙋка̀ моѧ̀ тѧжка̀ бꙋ́детъ на тѧ̀.
|
тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе.
|
|
8
|
8
|
|
Ѻ҆ба́че ре́клъ є҆сѝ во оу҆́шы моѝ, и҆ гла́съ глагѡ́лъ твои́хъ оу҆слы́шахъ, зане́же глаго́леши:
|
Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:
|
|
9
|
9
|
|
чи́стъ є҆́смь а҆́зъ, не согрѣша́ѧ, непоро́ченъ же є҆́смь, и҆́бо не беззако́нновахъ:
|
чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди;
|
|
10
|
10
|
|
зазо́ръ же на мѧ̀ ѡ҆брѣ́те и҆ мни́тъ мѧ̀, ꙗ҆́кѡ проти́вника себѣ̀:
|
а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;
|
|
11
|
11
|
|
вложи́ же но́гꙋ мою̀ въ дре́во и҆ надсмотрѧ́лъ пꙋти̑ моѧ̑ всѧ̑.
|
поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми.
|
|
12
|
12
|
|
Ка́кѡ бо глаго́леши, ꙗ҆́кѡ пра́въ є҆́смь, и҆ не послꙋ́ша менѐ; Вѣ́ченъ бо є҆́сть, и҆́же над̾ зємны́ми.
|
Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини.
|
|
13
|
13
|
|
Глаго́леши бо: чесѡ̀ ра́ди пра́вды моеѧ̀ не оу҆слы́ша всѧ́ко сло́во;
|
Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.
|
|
14
|
14
|
|
Є҆ди́ною бо возглаго́летъ гдⷭ҇ь, второ́е же во снѣ̀, и҆лѝ въ поꙋче́нїи нощнѣ́мъ,
|
Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:
|
|
15
|
15
|
|
и҆лѝ, ꙗ҆́кѡ є҆гда̀ напа́даетъ стра́хъ лю́тъ на человѣ́ки, во дрема́нїихъ на ло́жи:
|
уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі.
|
|
16
|
16
|
|
тогда̀ ѿкры́етъ оу҆́мъ человѣ́ческїй, видѣ́ньми стра́ха тацѣ́ми и҆̀хъ оу҆страши́тъ,
|
Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння,
|
|
17
|
17
|
|
да возврати́тъ человѣ́ка ѿ непра́вды, тѣ́ло же є҆гѡ̀ѿ паде́нїѧ и҆зба́ви,
|
щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість,
|
|
18
|
18
|
|
пощадѣ́ же дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀ ѿ сме́рти, є҆́же не па́сти є҆мꙋ̀ на бра́ни.
|
щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.
|
|
19
|
19
|
|
Па́ки же ѡ҆бличѝ є҆го̀ болѣ́знїю на ло́жи и҆ мно́жество косте́й є҆гѡ̀ разсла́би:
|
Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, —
|
|
20
|
20
|
|
всѧ́кагѡ же бра́шна пшени́чна не возмо́жетъ прїѧ́ти, а҆ дꙋша̀ є҆гѡ̀ ꙗ҆́ди хо́щетъ,
|
і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.
|
|
21
|
21
|
|
до́ндеже согнїю́тъ плѡ́ти є҆гѡ̀, и҆ пока́жетъ кѡ́сти є҆гѡ̀ то́щѧ:
|
Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно.
|
|
22
|
22
|
|
прибли́жисѧ же на сме́рть дꙋша̀ є҆гѡ̀, и҆ живо́тъ є҆гѡ̀ во а҆́дѣ.
|
І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.
|
|
23
|
23
|
|
А҆́ще бꙋ́детъ ты́сѧща а҆́гг҃лъ смертоно́сныхъ, є҆ди́нъ ѿ ни́хъ не оу҆ѧзви́тъ є҆го̀: а҆́ще помы́слитъ се́рдцемъ ѡ҆брати́тисѧ ко гдⷭ҇ꙋ, повѣ́сть же человѣ́кꙋ сво́й зазо́ръ, и҆ безꙋ́мїе своѐ пока́жетъ,
|
Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, —
|
|
24
|
24
|
|
застꙋ́питъ є҆̀, є҆́же не впа́сти є҆мꙋ̀ въ сме́рть, ѡ҆бнови́тъ же тѣ́ло є҆гѡ̀ ꙗ҆́коже повапле́нїе на стѣнѣ̀, кѡ́сти же є҆гѡ̀ и҆спо́лнитъ мо́зга:
|
Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення.
|
|
25
|
25
|
|
оу҆мѧгчи́тъ же є҆гѡ̀ пло́ть ꙗ҆́коже младе́нца, и҆ оу҆стро́итъ є҆го̀ возмꙋжа́вша въ человѣ́цѣхъ.
|
Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї.
|
|
26
|
26
|
|
Помо́литсѧ же ко гдⷭ҇ꙋ и҆ прїѧ́тъ и҆́мъ бꙋ́детъ, вни́детъ же лице́мъ весе́лымъ со и҆сповѣ́данїемъ, возда́стъ же человѣ́кѡмъ пра́вдꙋ свою̀.
|
Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її.
|
|
27
|
27
|
|
Посе́мъ тогда̀ за́зритъ человѣ́къ са́мъ себѣ̀, глаго́лѧ: ꙗ҆кова̑ѧ содѣва́хъ; и҆ не по досто́инствꙋ и҆стѧза́ мѧ, ѡ҆ ни́хже согрѣши́хъ:
|
Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені;
|
|
28
|
28
|
|
спасѝ дꙋ́шꙋ мою̀, є҆́же не вни́ти во и҆стлѣ́нїе, и҆ жи́знь моѧ̀ свѣ́тъ оу҆́зритъ.
|
Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.
|
|
29
|
29
|
|
Сѐ, сїѧ̑ всѧ̑ твори́тъ крѣ́пкїй (бг҃ъ) пꙋти̑ трѝ съ мꙋ́жемъ:
|
Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,
|
|
30
|
30
|
|
но и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ сме́рти, да живо́тъ мо́й во свѣ́тѣ хва́литъ є҆го̀.
|
щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.
|
|
31
|
31
|
|
Внима́й, і҆́ѡве, и҆ послꙋ́шай менѐ, премолчѝ, и҆ а҆́зъ возглаго́лю:
|
Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.
|
|
32
|
32
|
|
и҆ а҆́ще тебѣ̀ сꙋ́ть словеса̀, ѿвѣща́й мѝ: глаго́ли, хощꙋ́ бо ѡ҆правди́тисѧ тебѣ̀:
|
Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання;
|
|
33
|
33
|
|
а҆́ще же нѝ, ты̀ послꙋ́шай менѐ, оу҆молчѝ, и҆ наꙋчꙋ́ тѧ премꙋ́дрости.
|
якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.
|
