1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ а҃і
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Ѿвѣща́въ же сѡфа́ръ мїне́йскїй, речѐ: | І відповів Софар наамитянин і сказав: |
|
2
|
2
|
| глаго́лѧй мно́гѡ, и҆ противоꙋслы́шитъ: и҆лѝ многорѣ́чивъ мни́тсѧ бы́ти пра́веденъ; благослове́нъ рожде́нный ѿ жены̀ малолѣ́тенъ. | хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права? |
|
3
|
3
|
| Не мно́гъ во словесѣ́хъ бꙋ́ди: нѣ́сть бо противовѣща́ѧй тѝ. | Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе? |
|
4
|
4
|
| Не глаго́ли бо, ꙗ҆́кѡ чи́стъ є҆́смь дѣ́лы и҆ безпоро́ченъ пред̾ ни́мъ: | Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх. |
|
5
|
5
|
| но ка́кѡ гдⷭ҇ь возгл҃етъ къ тебѣ̀ и҆ ѿве́рзетъ оу҆стнѣ̀ своѝ съ тобо́ю; | Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе |
|
6
|
6
|
| Пото́мъ возвѣсти́тъ тѝ си́лꙋ премꙋ́дрости, ꙗ҆́кѡ сꙋгꙋ́бъ бꙋ́детъ въ си́хъ, ꙗ҆̀же проти́вꙋ тебє̀: и҆ тогда̀ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ достѡ́йнаѧ тебѣ̀ сбы́шасѧ ѿ гдⷭ҇а, и҆́миже согрѣши́лъ є҆сѝ, | і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю. |
|
7
|
7
|
| И҆лѝ слѣ́дъ гдⷭ҇ень ѡ҆брѧ́щеши; и҆лѝ въ послѣ̑днѧѧ дости́глъ є҆сѝ, ꙗ҆̀же сотворѝ вседержи́тель; | Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя? |
|
8
|
8
|
| Высо́ко не́бо, и҆ что̀ сотвори́ши; глꙋбоча́е же сꙋ́щихъ во а҆́дѣ что̀ вѣ́си; | Він вище небес, — що ти можеш зробити? глибше пекла, — що можеш дізнатися? |
|
9
|
9
|
| не должа́е ли мѣ́ры земны́ѧ, и҆лѝ широты̀ морскі́ѧ; | Довша за землю міра Його і ширша за море. |
|
10
|
10
|
| А҆́ще же преврати́тъ всѧ̑, кто̀ рече́тъ є҆мꙋ̀: что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; | Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його? |
|
11
|
11
|
| То́й бо вѣ́сть дѣла̀ беззако́нныхъ: ви́дѣвъ же нелѣ̑паѧ, не пре́зритъ. | Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги? |
|
12
|
12
|
| Человѣ́къ же и҆́накѡ ѡ҆би́лꙋетъ словесы̀: земны́й же рожде́нный ѿ жены̀ ра́венъ ѻ҆слꙋ̀ пꙋсты́нномꙋ. | Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти. |
|
13
|
13
|
| А҆́ще бо ты̀ чи́сто положи́лъ є҆сѝ се́рдце твоѐ, воздѣва́еши же рꙋ́цѣ твоѝ къ немꙋ̀, | Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої, |
|
14
|
14
|
| а҆́ще беззако́нно что̀ є҆́сть въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю, дале́че сотворѝ є҆̀ ѿ тебє̀, непра́вда же въ жили́щи твое́мъ да не всели́тсѧ: | і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх, |
|
15
|
15
|
| та́кѡ бо тѝ возсїѧ́етъ лицѐ, ꙗ҆́коже вода̀ чиста̀: совлече́шисѧ же скве́рны, и҆ не оу҆бои́шисѧ, | то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися. |
|
16
|
16
|
| и҆ трꙋда̀ забꙋ́деши, ꙗ҆́коже волны̀ мимоше́дшїѧ, и҆ не оу҆страши́шисѧ. | Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього. |
|
17
|
17
|
| Моли́тва же твоѧ̀, а҆́ки денни́ца, и҆ па́че полꙋ́дне возсїѧ́етъ тѝ жи́знь: | І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок. |
|
18
|
18
|
| оу҆пова́ѧ же бꙋ́деши, ꙗ҆́кѡ бꙋ́детъ тѝ наде́жда: ѿ тꙋги́ же и҆ попече́нїѧ ꙗ҆ви́тсѧ тѝ ми́ръ: | І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно. |
|
19
|
19
|
| оу҆поко́ишисѧ бо, и҆ не бꙋ́детъ борѧ́й тѧ̀: премѣнѧ́ющїисѧ же мно́зи и҆́мꙋтъ проси́ти тѧ̀, | Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе. |
|
20
|
20
|
| спасе́нїе же ѡ҆ста́витъ и҆̀хъ: наде́жда бо и҆́хъ па́гꙋба, ѻ҆́чи же нечести́выхъ и҆ста́ютъ. | А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне. |
