1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ є҃
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Призови́ же, а҆́ще кто́ тѧ оу҆слы́шитъ, и҆лѝ а҆́ще кого̀ ѿ ст҃ы́хъ а҆́гг҃лъ оу҆́зриши. | Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти? |
|
2
|
2
|
| Безꙋ́мнаго бо оу҆бива́етъ гнѣ́въ, заблꙋ́ждшаго же оу҆мерщвлѧ́етъ рве́нїе. | Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування. |
|
3
|
3
|
| А҆́зъ же ви́дѣхъ безꙋ́мныхъ оу҆коренѧ́ющихсѧ, но а҆́бїе поѧде́но бы́сть и҆́хъ жили́ще. | Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його. |
|
4
|
4
|
| Дале́че да бꙋ́дꙋтъ сы́нове и҆́хъ ѿ спасе́нїѧ, и҆ да сотрꙋ́тсѧ при две́рехъ хꙋ́ждшихъ, и҆ не бꙋ́детъ и҆з̾има́ѧй. | Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника. |
|
5
|
5
|
| Ꙗ҆̀же бо ѻ҆нѝ собра́ша, првⷣницы поѧдѧ́тъ, са́ми же ѿ ѕѡ́лъ не и҆з̾ѧ́ти бꙋ́дꙋтъ: и҆зможде́нна бꙋ́ди крѣ́пость и҆́хъ. | Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його. |
|
6
|
6
|
| Не и҆́мать бо ѿ землѝ и҆зы́ти трꙋ́дъ, ни ѿ го́ръ прозѧ́бнꙋти болѣ́знь: | Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо; |
|
7
|
7
|
| но человѣ́къ ражда́етсѧ на трꙋ́дъ, птенцы́ же сꙋ́пѡвы высо́кѡ парѧ́тъ. | але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору. |
|
8
|
8
|
| Ѻ҆ба́че же а҆́зъ помолю́сѧ бг҃ови, гдⷭ҇а же всѣ́хъ влⷣкꙋ призовꙋ̀, | Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу, |
|
9
|
9
|
| творѧ́щаго вє́лїѧ и҆ неизслѣ̑димаѧ, сла̑внаѧ же и҆ и҆зрѧ̑днаѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀: | Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри, |
|
10
|
10
|
| даю́щаго до́ждь на зе́млю, посыла́ющаго во́дꙋ на поднебе́снꙋю: | дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів; |
|
11
|
11
|
| возносѧ́щаго смирє́нныѧ на высотꙋ̀ и҆ поги́бшыѧ воздвиза́ющаго во спасе́нїе: | принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння. |
|
12
|
12
|
| расточа́ющаго совѣ́ты лꙋка́выхъ, да не сотворѧ́тъ рꙋ́цѣ и҆́хъ и҆́стины. | Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів. |
|
13
|
13
|
| Оу҆ловлѧ́ѧй премꙋ́дрыхъ въ мꙋ́дрости и҆́хъ, совѣ́тъ же кова́рныхъ разорѝ. | Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною: |
|
14
|
14
|
| Во днѝ ѡ҆бы́метъ и҆̀хъ тма̀, въ полꙋ́дне же да ѡ҆сѧ́жꙋтъ ꙗ҆́коже въ нощѝ, | вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі. |
|
15
|
15
|
| и҆ да поги́бнꙋтъ на бра́ни: немощны́й же да и҆зы́детъ и҆з̾ рꙋкѝ си́льнагѡ. | Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного. |
|
16
|
16
|
| Бꙋ́ди же немощно́мꙋ наде́жда, непра́веднагѡ же оу҆ста̀ да заградѧ́тсѧ. | І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої. |
|
17
|
17
|
| Блаже́нъ же человѣ́къ, є҆го́же ѡ҆бличѝ бг҃ъ, наказа́нїѧ же вседержи́телева не ѿвраща́йсѧ: | Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай, |
|
18
|
18
|
| то́й бо болѣ́ти твори́тъ и҆ па́ки возставлѧ́етъ: поразѝ, и҆ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ и҆зцѣлѧ́тъ: | бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують. |
|
19
|
19
|
| шести́жды ѿ бѣ́дъ и҆́зметъ тѧ̀, въ седмѣ́мъ же не ко́снеттисѧ ѕло̀: | У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло. |
|
20
|
20
|
| во гла́дѣ и҆зба́витъ тѧ̀ ѿ сме́рти, на бра́ни же и҆з̾ рꙋкѝ желѣ́за и҆зрѣши́тъ тѧ̀: | Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча. |
|
21
|
21
|
| ѿ бича̀ ѧ҆зы́ка скры́етъ тѧ̀, и҆ не оу҆бои́шисѧ ѿ ѕѡ́лъ находѧ́щихъ: | Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде. |
|
22
|
22
|
| непра́вєднымъ и҆ беззакѡ́ннымъ посмѣе́шисѧ, ѿ ди́вїихъ же ѕвѣре́й не оу҆бои́шисѧ, | Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся, |
|
23
|
23
|
| занѐ съ ка́менїемъ ди́вїимъ завѣ́тъ тво́й: ѕвѣ́рїе бо ди́вїи примирѧ́тсѧ тебѣ̀. | бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою. |
|
24
|
24
|
| Пото́мъ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ въ ми́рѣ бꙋ́детъ до́мъ тво́й, жили́ще же хра́мины твоеѧ̀ не и҆́мать согрѣши́ти: | І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш. |
|
25
|
25
|
| оу҆разꙋмѣ́еши же, ꙗ҆́кѡ мно́го сѣ́мѧ твоѐ, и҆ ча̑да твоѧ̑ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ ве́сь ѕла́къ се́лный: | І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі. |
|
26
|
26
|
| вни́деши же во гро́бъ ꙗ҆́коже пшени́ца созрѣ́лаѧ во вре́мѧ пожа́таѧ, и҆лѝ ꙗ҆́коже сто́гъ гꙋмна̀ во вре́мѧ свезе́нный. | Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час. |
|
27
|
27
|
| Сѐ, сїѧ̑ си́це и҆зслѣ́дихомъ: сїѧ̑ сꙋ́ть, ꙗ҆̀же слы́шахомъ: ты́ же разꙋмѣ́й себѣ̀, а҆́ще что̀ сотвори́лъ є҆сѝ. | Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе. |
