1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ ѕ҃і
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ:
|
І відповів Іов і сказав:
|
|
2
|
2
|
|
слы́шахъ сицєва́ѧ мнѡ́га, оу҆тѣ́шителїе ѕѡ́лъ всѝ.
|
чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви!
|
|
3
|
3
|
|
Что́ бо; є҆да̀ чи́нъ є҆́сть во словесѣ́хъ вѣ́тра; и҆лѝ кꙋ́ю тѝ па́кость сотвори́тъ, ꙗ҆́кѡ ѿвѣща́еши;
|
Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати?
|
|
4
|
4
|
|
И҆ а҆́зъ ꙗ҆́коже вы̀ возглаго́лю: а҆́ще бы дꙋша̀ ва́ша подлежа́ла вмѣ́стѡ моеѧ̀, тогда̀ наскочи́лъ бы́хъ на вы̀ словесы̀, покива́ю же на вы̀ главо́ю мое́ю.
|
І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю;
|
|
5
|
5
|
|
Бꙋ́ди же крѣ́пость во оу҆стѣ́хъ мои́хъ, движе́нїѧ же оу҆сте́нъ не пощажꙋ̀.
|
підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би.
|
|
6
|
6
|
|
А҆́ще бо возглаго́лю, не возболю́ ли ꙗ҆́звою; а҆́ще же и҆ оу҆молчꙋ̀, чи́мъ ме́нше оу҆ѧ́звенъ бꙋ́дꙋ;
|
Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене?
|
|
7
|
7
|
|
Нн҃ѣ же преꙋтрꙋжде́на мѧ̀ сотворѝ, бꙋ́ѧ, согни́вша, и҆ ꙗ҆́тъ мѧ̀.
|
Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою.
|
|
8
|
8
|
|
Въ послꙋ́шество бы́хъ, и҆ воста̀ во мнѣ̀ лжа̀ моѧ̀, проти́внѡ лицꙋ̀ моемꙋ̀ ѿвѣща̀.
|
Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені.
|
|
9
|
9
|
|
Гнѣ́венъ бы́въ низложи́ мѧ, возскрежета̀ зꙋбы̀ на мѧ̀, стрѣ́лы разбо́йникѡвъ є҆гѡ̀ нападо́ша на мѧ̀.
|
Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої.
|
|
10
|
10
|
|
Ѻ҆строто́ю ѻ҆че́съ наскака̀, мече́мъ порази́ мѧ въ колѣ̑на: вкꙋ́пѣ же потеко́ша на мѧ̀:
|
Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене.
|
|
11
|
11
|
|
предаде́ бо мѧ̀ гдⷭ҇ь въ рꙋ́ки непра́ведныхъ, нечести̑вымъ же пове́рже мѧ̀.
|
Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене.
|
|
12
|
12
|
|
Ми́рствꙋюща разсы́па мѧ̀, взѧ́въ мѧ̀ за власы̀ ѡ҆борва̀, поста́ви мѧ̀ а҆́ки примѣ́тꙋ.
|
Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе.
|
|
13
|
13
|
|
Ѡ҆быдо́ша мѧ̀ ко́пїѧми бодꙋ́ще во и҆сте́сы моѧ̑, не щадѧ́ще: и҆злїѧ́ша на зе́млю же́лчь мою̀,
|
Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою,
|
|
14
|
14
|
|
низложи́ша мѧ̀ трꙋ́пъ на трꙋ́пъ, теко́ша ко мнѣ̀ могꙋ́щїи,
|
пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець.
|
|
15
|
15
|
|
вре́тище соши́ша на ко́жꙋ мою̀, и҆ мо́щь моѧ̀ на землѝ оу҆гасѐ.
|
Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою.
|
|
16
|
16
|
|
Чре́во моѐ сгорѣ̀ ѿ пла́ча, на вѣ́ждахъ же мои́хъ стѣ́нь сме́ртнаѧ,
|
Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти,
|
|
17
|
17
|
|
непра́ведно же ни є҆ди́но бѣ̀ въ рꙋкꙋ̀ моє́ю: моли́тва же моѧ̀ чиста̀.
|
попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста.
|
|
18
|
18
|
|
Землѐ, да не покры́еши над̾ кро́вїю пло́ти моеѧ̀, нижѐ да бꙋ́детъ мѣ́сто во́плю моемꙋ̀.
|
Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму.
|
|
19
|
19
|
|
И҆ нн҃ѣ сѐ, на нб҃сѣ́хъ по́слꙋхъ мо́й, свидѣ́тель же мѝ во вы́шнихъ.
|
І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх!
|
|
20
|
20
|
|
Да прїи́детъ моѧ̀ мольба̀ ко гдⷭ҇ꙋ, пред̾ ни́мже да ка́плетъ ѻ҆́ко моѐ.
|
Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої.
|
|
21
|
21
|
|
Бꙋ́ди же ѡ҆бличе́нїе мꙋ́жꙋ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ сы́нꙋ человѣ́ческомꙋ ко бли́жнемꙋ є҆гѡ̀.
|
О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм!
|
|
22
|
22
|
|
Лѣ̑та же и҆зочтє́наѧ прїидо́ша, и҆ пꙋте́мъ, и҆́мже не возвращꙋ́сѧ, пойдꙋ̀.
|
Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
