1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃з
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
| И҆ ѿ си́хъ возмѧте́сѧ се́рдце моѐ и҆ ѿто́ржесѧ ѿ мѣ́ста своегѡ̀. | І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого. |
|
2
|
2
|
| Послꙋ́шай слꙋ́ха во гнѣ́вѣ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни, и҆ поꙋче́нїе и҆зо оу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆зы́детъ. | Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його. |
|
3
|
3
|
| Под̾ всѣ́мъ не́бомъ нача́лство є҆гѡ̀, и҆ свѣ́тъ є҆гѡ̀ на крилꙋ̑ землѝ. | Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі. |
|
4
|
4
|
| Вслѣ́дъ є҆гѡ̀ возопїе́тъ гла́сомъ, возгреми́тъ гла́сомъ вели́чїѧ своегѡ̀, и҆ не и҆змѣни́тъ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шитъ гла́съ є҆гѡ̀. | За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий. |
|
5
|
5
|
| Возгреми́тъ крѣ́пкїй гла́сомъ свои́мъ ди̑внаѧ: сотвори́ бо вє́лїѧ, и҆́хже не вѣ́дахомъ. | Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні. |
|
6
|
6
|
| Повелѣва́ѧй снѣ́гꙋ: бꙋ́ди на землѝ, и҆ бꙋ́рѧ дождѧ̀, и҆ бꙋ́рѧ дождє́въ могꙋ́тства є҆гѡ̀. | Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі. |
|
7
|
7
|
| Въ рꙋцѣ̀ всѧ́кагѡ человѣ́ка зна́менаетъ, да позна́етъ всѧ́къ человѣ́къ свою̀ не́мощь. | Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його. |
|
8
|
8
|
| Внидо́ша же ѕвѣ́рїе под̾ кро́въ и҆ оу҆молко́ша на ло́жи. | Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах. |
|
9
|
9
|
| И҆з̾ храни́лищъ внꙋ́треннихъ нахо́дѧтъ бѡлѣ́зни, и҆ ѿ внѣ́шнихъ стра́нъ стꙋ́день. | З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча. |
|
10
|
10
|
| И҆ ѿ дыха́нїѧ крѣ́пка да́стъ ле́дъ: оу҆правлѧ́етъ же во́дꙋ, ꙗ҆́коже хо́щетъ, | Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується. |
|
11
|
11
|
| и҆ и҆збра́нное оу҆строѧ́етъ ѡ҆́блакъ: разжене́тъ ѡ҆́блакъ свѣ́тъ є҆гѡ̀, | Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його, |
|
12
|
12
|
| и҆ са́мъ ѡ҆крє́стнаѧ преврати́тъ, ꙗ҆́коже хо́щетъ, въ дѣла̀ и҆́хъ: всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́сть и҆̀мъ, сїѧ̑ чиноположє́на сꙋ́ть ѿ негѡ̀ на землѝ, | і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі. |
|
13
|
13
|
| а҆́ще въ наказа́нїе, а҆́ще на зе́млю свою̀, а҆́ще на ми́лость ѡ҆брѧ́щетъ и҆̀. | Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування. |
|
14
|
14
|
| Внꙋшѝ сїѧ̑, і҆́ѡве: ста́ни оу҆ча́йсѧ си́лѣ гдⷭ҇ни. | Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі. |
|
15
|
15
|
| Вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь положѝ дѣла̀ своѧ̑, свѣ́тъ сотвори́въ и҆з̾ тмы̀. | Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї? |
|
16
|
16
|
| Вѣ́сть же разли́чїе ѡ҆блакѡ́въ и҆ вє́лїѧ падє́нїѧ ѕлы́хъ. | Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні? |
|
17
|
17
|
| Твоѧ́ же ѻ҆де́жда тепла̀, почива́етъ же на землѝ ѿ ю҆́га. | Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня? |
|
18
|
18
|
| Оу҆тверждє́нїѧ съ ни́мъ въ дре́вности, крѣпка̑ ꙗ҆́коже видѣ́нїе сли́тїѧ. | Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало? |
|
19
|
19
|
| Чесѡ̀ ра́ди, наꙋчи́ мѧ, что̀ рече́мъ є҆мꙋ̀; и҆ преста́немъ мнѡ́га глаго́люще. | Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти. |
|
20
|
20
|
| Є҆да̀ кни́га, и҆лѝ книго́чїа мѝ предстои́тъ; да стоѧ́щь сотворю̀ человѣ́кꙋ молча́ти. | Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому? |
|
21
|
21
|
| Не всѣ̑мъ же ви́димь свѣ́тъ: свѣ́тлый є҆́сть въ дре́вностехъ, ꙗ҆́коже є҆́же ѿ негѡ̀ на ѡ҆́блацѣхъ. | Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх. |
|
22
|
22
|
| Ѿ сѣ́вера ѡ҆́блацы златоза́рни: въ си́хъ ве́лїѧ сла́ва и҆ че́сть вседержи́телева. | Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич. |
|
23
|
23
|
| И҆ не ѡ҆брѣта́емъ и҆но́го подо́бна крѣ́пости є҆гѡ̀: и҆́же сꙋ́дитъ првⷣнѡ, мни́ши ли, ꙗ҆́кѡ не слы́шитъ то́й; | Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить. |
|
24
|
24
|
| Тѣ́мже оу҆боѧ́тсѧ є҆гѡ̀ человѣ́цы: оу҆боѧ́тсѧ же є҆гѡ̀ и҆ премꙋ́дрїи се́рдцемъ. | Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем! |
