1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃з
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
|
И҆ ѿ си́хъ возмѧте́сѧ се́рдце моѐ и҆ ѿто́ржесѧ ѿ мѣ́ста своегѡ̀.
|
І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого.
|
|
2
|
2
|
|
Послꙋ́шай слꙋ́ха во гнѣ́вѣ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни, и҆ поꙋче́нїе и҆зо оу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆зы́детъ.
|
Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його.
|
|
3
|
3
|
|
Под̾ всѣ́мъ не́бомъ нача́лство є҆гѡ̀, и҆ свѣ́тъ є҆гѡ̀ на крилꙋ̑ землѝ.
|
Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі.
|
|
4
|
4
|
|
Вслѣ́дъ є҆гѡ̀ возопїе́тъ гла́сомъ, возгреми́тъ гла́сомъ вели́чїѧ своегѡ̀, и҆ не и҆змѣни́тъ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шитъ гла́съ є҆гѡ̀.
|
За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий.
|
|
5
|
5
|
|
Возгреми́тъ крѣ́пкїй гла́сомъ свои́мъ ди̑внаѧ: сотвори́ бо вє́лїѧ, и҆́хже не вѣ́дахомъ.
|
Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні.
|
|
6
|
6
|
|
Повелѣва́ѧй снѣ́гꙋ: бꙋ́ди на землѝ, и҆ бꙋ́рѧ дождѧ̀, и҆ бꙋ́рѧ дождє́въ могꙋ́тства є҆гѡ̀.
|
Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі.
|
|
7
|
7
|
|
Въ рꙋцѣ̀ всѧ́кагѡ человѣ́ка зна́менаетъ, да позна́етъ всѧ́къ человѣ́къ свою̀ не́мощь.
|
Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його.
|
|
8
|
8
|
|
Внидо́ша же ѕвѣ́рїе под̾ кро́въ и҆ оу҆молко́ша на ло́жи.
|
Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах.
|
|
9
|
9
|
|
И҆з̾ храни́лищъ внꙋ́треннихъ нахо́дѧтъ бѡлѣ́зни, и҆ ѿ внѣ́шнихъ стра́нъ стꙋ́день.
|
З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча.
|
|
10
|
10
|
|
И҆ ѿ дыха́нїѧ крѣ́пка да́стъ ле́дъ: оу҆правлѧ́етъ же во́дꙋ, ꙗ҆́коже хо́щетъ,
|
Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується.
|
|
11
|
11
|
|
и҆ и҆збра́нное оу҆строѧ́етъ ѡ҆́блакъ: разжене́тъ ѡ҆́блакъ свѣ́тъ є҆гѡ̀,
|
Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його,
|
|
12
|
12
|
|
и҆ са́мъ ѡ҆крє́стнаѧ преврати́тъ, ꙗ҆́коже хо́щетъ, въ дѣла̀ и҆́хъ: всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́сть и҆̀мъ, сїѧ̑ чиноположє́на сꙋ́ть ѿ негѡ̀ на землѝ,
|
і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі.
|
|
13
|
13
|
|
а҆́ще въ наказа́нїе, а҆́ще на зе́млю свою̀, а҆́ще на ми́лость ѡ҆брѧ́щетъ и҆̀.
|
Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування.
|
|
14
|
14
|
|
Внꙋшѝ сїѧ̑, і҆́ѡве: ста́ни оу҆ча́йсѧ си́лѣ гдⷭ҇ни.
|
Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі.
|
|
15
|
15
|
|
Вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь положѝ дѣла̀ своѧ̑, свѣ́тъ сотвори́въ и҆з̾ тмы̀.
|
Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї?
|
|
16
|
16
|
|
Вѣ́сть же разли́чїе ѡ҆блакѡ́въ и҆ вє́лїѧ падє́нїѧ ѕлы́хъ.
|
Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні?
|
|
17
|
17
|
|
Твоѧ́ же ѻ҆де́жда тепла̀, почива́етъ же на землѝ ѿ ю҆́га.
|
Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня?
|
|
18
|
18
|
|
Оу҆тверждє́нїѧ съ ни́мъ въ дре́вности, крѣпка̑ ꙗ҆́коже видѣ́нїе сли́тїѧ.
|
Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало?
|
|
19
|
19
|
|
Чесѡ̀ ра́ди, наꙋчи́ мѧ, что̀ рече́мъ є҆мꙋ̀; и҆ преста́немъ мнѡ́га глаго́люще.
|
Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти.
|
|
20
|
20
|
|
Є҆да̀ кни́га, и҆лѝ книго́чїа мѝ предстои́тъ; да стоѧ́щь сотворю̀ человѣ́кꙋ молча́ти.
|
Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому?
|
|
21
|
21
|
|
Не всѣ̑мъ же ви́димь свѣ́тъ: свѣ́тлый є҆́сть въ дре́вностехъ, ꙗ҆́коже є҆́же ѿ негѡ̀ на ѡ҆́блацѣхъ.
|
Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх.
|
|
22
|
22
|
|
Ѿ сѣ́вера ѡ҆́блацы златоза́рни: въ си́хъ ве́лїѧ сла́ва и҆ че́сть вседержи́телева.
|
Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич.
|
|
23
|
23
|
|
И҆ не ѡ҆брѣта́емъ и҆но́го подо́бна крѣ́пости є҆гѡ̀: и҆́же сꙋ́дитъ првⷣнѡ, мни́ши ли, ꙗ҆́кѡ не слы́шитъ то́й;
|
Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить.
|
|
24
|
24
|
|
Тѣ́мже оу҆боѧ́тсѧ є҆гѡ̀ человѣ́цы: оу҆боѧ́тсѧ же є҆гѡ̀ и҆ премꙋ́дрїи се́рдцемъ.
|
Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
