1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃д
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
| Ѿвѣща́въ же є҆лїꙋ́съ, речѐ: | І продовжував Елиуй і сказав: |
|
2
|
2
|
| послꙋ́шайте менѐ, премꙋ́дрїи: свѣ́дꙋщїи, внꙋши́те (до́брое), | вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі! |
|
3
|
3
|
| ꙗ҆́кѡ оу҆́хо словеса̀ и҆скꙋша́етъ, горта́нь же вкꙋша́етъ бра́шна. | Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі. |
|
4
|
4
|
| Сꙋ́дъ и҆збере́мъ себѣ̀, оу҆разꙋмѣ́емъ посредѣ̀ себє̀, что̀ лꙋ́чшее. | Співставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре. |
|
5
|
5
|
| Ꙗ҆́кѡ речѐ і҆́ѡвъ: првⷣнъ є҆́смь, гдⷭ҇ь ѿѧ́тъ мѝ сꙋ́дъ, | Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене суду. |
|
6
|
6
|
| солга́ же сꙋдꙋ̀ моемꙋ̀: наси́льна стрѣла̀ моѧ̀ без̾ непра́вды. | Чи повинен я говорити лжу на правду мою? Моя рана незцілима без провини. |
|
7
|
7
|
| Кто̀ мꙋ́жъ, ꙗ҆́коже і҆́ѡвъ, пїѧ́й порꙋга́нїе, ꙗ҆́коже во́дꙋ, | Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду, |
|
8
|
8
|
| не согрѣша́ѧ, нижѐ нече́ствовавъ, нижѐ приѡбщи́всѧ къ творѧ́щымъ беззакѡ́нїѧ, є҆́же ходи́ти съ нечести́выми; | вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими? |
|
9
|
9
|
| Не рцы́ бо, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть посѣще́нїѧ мꙋ́жеви, и҆ посѣще́нїѧ є҆мꙋ̀ ѿ гдⷭ҇а. | Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу. |
|
10
|
10
|
| Тѣ́мже, разꙋми́вїи се́рдцемъ, послꙋ́шайте менѐ, не бꙋ́ди мѝ пред̾ гдⷭ҇емъ нече́ствовати и҆ пред̾ вседержи́телемъ возмꙋти́ти пра́вдꙋ: | Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя, |
|
11
|
11
|
| но воздае́тъ человѣ́кови, ꙗ҆́коже твори́тъ кі́йждо и҆́хъ, и҆ на стезѝ мꙋ́жестѣй ѡ҆брѧ́щетъ и҆̀. | бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому. |
|
12
|
12
|
| Мни́ши же гдⷭ҇а нелѣ̑паѧ сотвори́ти, и҆лѝ вседержи́тель смѧте́тъ сꙋ́дъ, и҆́же сотворѝ зе́млю; | Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд. |
|
13
|
13
|
| Кто́ же є҆́сть творѧ́й поднебе́снꙋю и҆ ꙗ҆̀же въ не́й всѧ́чєскаѧ; | Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною? |
|
14
|
14
|
| А҆́ще бо восхо́щетъ запрети́ти и҆ дꙋ́хъ оу҆ себє̀ оу҆держа́ти, | Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її, |
|
15
|
15
|
| оу҆́мретъ всѧ́ка пло́ть вкꙋ́пѣ, всѧ́къ же человѣ́къ въ зе́млю по́йдетъ, ѿню́дꙋже и҆ со́зданъ бы́сть. | миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох. |
|
16
|
16
|
| А҆́ще же не оу҆вѣща́ешисѧ, послꙋ́шай си́хъ, внꙋшѝ гла́съ глагѡ́лъ. | Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої. |
|
17
|
17
|
| Ви́ждь ты̀ ненави́дѧщаго беззакѡ́ннаѧ и҆ гꙋбѧ́щаго лꙋка̑выѧ, сꙋ́ща, вѣ́чна, првⷣна. | Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедного? |
|
18
|
18
|
| Нечести́въ є҆́сть глаго́лѧй царе́ви, зако́нъ престꙋпа́еши, нечести́вѣйше, кнѧзє́мъ: | Чи можна сказати цареві: ти — нечестивець, і князям: ви — беззаконники? |
|
19
|
19
|
| и҆́же не постыдѣ́сѧ лица̀ честна́гѡ, нижѐ вѣ́сть че́сть возложи́ти си̑льнымъ, оу҆диви́тисѧ ли́цамъ и҆́хъ. | Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його. |
|
20
|
20
|
| Тще́ же и҆̀мъ сбꙋ́детсѧ, є҆́же возопи́ти и҆ моли́ти мꙋ́жа: занѐ оу҆потреби́ша беззако́ннѡ, безче́стѧще немощны́хъ. | Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою. |
|
21
|
21
|
| То́й бо зри́тель є҆́сть дѣ́лъ человѣ́ческихъ, оу҆таи́сѧ же ѿ негѡ̀ ничто́же ѿ тѣ́хъ, ꙗ҆̀же творѧ́тъ: | Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки її. |
|
22
|
22
|
| нижѐ бꙋ́детъ мѣ́сто оу҆кры́тисѧ творѧ́щымъ беззакѡ́ннаѧ: | Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня. |
|
23
|
23
|
| ꙗ҆́кѡ не на мꙋ́жа положи́тъ є҆щѐ. | Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом. |
|
24
|
24
|
| Гдⷭ҇ь бо всѣ́хъ ви́дитъ, постиза́ѧй неизслѣ̑днаѧ, сла̑внаѧ же и҆ и҆зрѧ̑днаѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀, | Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця; |
|
25
|
25
|
| свѣ́дый и҆́хъ дѣла̀, и҆ ѡ҆брати́тъ но́щь, и҆ смирѧ́тсѧ. | тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються. |
|
26
|
26
|
| Оу҆гаси́ же нечести̑выѧ, ви́дими же пред̾ ни́мъ: | Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших, |
|
27
|
27
|
| ꙗ҆́кѡ оу҆клони́шасѧ ѿ зако́на бж҃їѧ, ѡ҆правда́нїй же є҆гѡ̀ не позна́ша, | за те, що вони відвернулися від Нього і не зрозуміли всіх шляхів Його, |
|
28
|
28
|
| є҆́же вознестѝ къ немꙋ̀ во́пль ни́щихъ, и҆ во́пль оу҆бо́гихъ оу҆слы́шитъ. | так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених. |
|
29
|
29
|
| И҆ то́й тишинꙋ̀ пода́стъ, и҆ кто̀ ѡ҆сꙋ́дитъ; и҆ сокры́етъ лицѐ, и҆ кто̀ оу҆́зритъ є҆го̀; и҆ на ꙗ҆зы́къ, и҆ на человѣ́ка вкꙋ́пѣ, | Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини, |
|
30
|
30
|
| и҆́же поставлѧ́етъ царе́мъ человѣ́ка лицемѣ́ра за стропти́вость люді́й. | щоб не царював лицемір на спокусу народу. |
|
31
|
31
|
| Ꙗ҆́кѡ къ крѣ́пкомꙋ глаго́лѧй: взѧ́хъ, не ѿимꙋ̀ вмѣ́стѡ зало́га: | До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду грішити. |
|
32
|
32
|
| без̾ менє̀ оу҆зрю̀, ты̀ покажи́ ми: а҆́ще непра́вдꙋ содѣ́лахъ, не и҆́мамъ приложи́ти. | А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду. |
|
33
|
33
|
| Є҆да̀ ѿ тебє̀ и҆стѧ́жетъ ю҆̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ ѿри́неши, ꙗ҆́кѡ ты̀ и҆збере́ши, а҆ не а҆́зъ ли; и҆ что̀ разꙋмѣ́еши; глаго́ли. | Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш. |
|
34
|
34
|
| Тѣ́мже смы́сленнїи се́рдцемъ рекꙋ́тъ сїѧ̑, мꙋ́жъ же премꙋ́дръ оу҆слы́ша глаго́лъ мо́й. | Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене: |
|
35
|
35
|
| І҆́ѡвъ же не въ ра́зꙋмѣ глаго́лаше, словеса́ же є҆гѡ̀ не въ хи́трости. | Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу. |
|
36
|
36
|
| Ѻ҆ба́че навы́кни, і҆́ѡве, не да́ждь є҆щѐ ѿвѣ́та, ꙗ҆́коже немꙋ́дрїи: | Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим. |
|
37
|
37
|
| да не приложи́мъ на грѣхѝ на́шѧ: беззако́нїе же на на́съ вмѣни́тсѧ, мнѡ́гаѧ глаго́лющихъ словеса̀ на гдⷭ҇а. | Інакше він до гріха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога. |
