1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ и҃
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
Ѿвѣща́въ же валда́дъ саѵхе́йскїй, речѐ: доко́лѣ глаго́лати бꙋ́деши сїѧ̑;
|
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
|
|
2
|
2
|
|
дꙋ́хъ многоглаго́ливъ во оу҆стѣ́хъ твои́хъ.
|
чи довго ти будеш говорити так? — слова? вуст твоїх бурхливий вітер!
|
|
3
|
3
|
|
Є҆да̀ гдⷭ҇ь ѡ҆би́дитъ сꙋдѧ́й; и҆лѝ всѧ̑ сотвори́вый возмѧте́тъ пра́вдꙋ;
|
Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду?
|
|
4
|
4
|
|
А҆́ще сы́нове твоѝ согрѣши́ша пред̾ ни́мъ, посла̀ рꙋ́кꙋ на беззакѡ́нїѧ и҆́хъ:
|
Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього.
|
|
5
|
5
|
|
ты́ же оу҆́тренюй ко гдⷭ҇ꙋ вседержи́телю молѧ́сѧ:
|
Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю,
|
|
6
|
6
|
|
а҆́ще чи́стъ є҆сѝ и҆ и҆́стиненъ, моли́твꙋ твою̀ оу҆слы́шитъ, оу҆стро́итъ же тѝ па́ки житїѐ пра́вды:
|
і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї.
|
|
7
|
7
|
|
бꙋ́дꙋтъ оу҆̀бо пє́рваѧ твоѧ̑ ма̑ла, послѣ̑днѧѧ же твоѧ̑ без̾ числа̀.
|
І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато.
|
|
8
|
8
|
|
Вопроси́ бо ро́да пе́рваго, и҆зслѣ́ди же по ро́дꙋ ѻ҆тцє́въ:
|
Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх;
|
|
9
|
9
|
|
вчера́шни бо є҆смы̀ и҆ не вѣ́мы, сѣ́нь бо є҆́сть на́ше житїѐ на землѝ:
|
а ми — вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь.
|
|
10
|
10
|
|
не сі́и ли наꙋча́тъ тѧ̀ и҆ возвѣстѧ́тъ тѝ и҆ ѿ се́рдца и҆знесꙋ́тъ словеса̀;
|
Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова:
|
|
11
|
11
|
|
Є҆да̀ произни́четъ ро́гозъ без̾ воды̀, и҆лѝ расте́тъ си́тникъ без̾ напаѧ́нїѧ;
|
чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води?
|
|
12
|
12
|
|
є҆щѐ сꙋ́щꙋ на ко́рени, и҆ не по́жнетсѧ ли; пре́жде напаѧ́нїѧ всѧ́кое бы́лїе не и҆зсыха́етъ ли;
|
Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає.
|
|
13
|
13
|
|
та́кѡ оу҆̀бо бꙋ́дꙋтъ послѣ̑днѧѧ всѣ́хъ забыва́ющихъ гдⷭ҇а: наде́жда бо нечести́вагѡ поги́бнетъ:
|
Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине;
|
|
14
|
14
|
|
не населе́нъ бо бꙋ́детъ до́мъ є҆гѡ̀, паꙋчи́на же сбꙋ́детсѧ селе́нїе є҆гѡ̀.
|
уповання його підрізане, і впевненість його — дім павука.
|
|
15
|
15
|
|
А҆́ще подпре́тъ хра́минꙋ свою̀, не ста́нетъ: є҆́мшꙋсѧ же є҆мꙋ̀ за ню̀, не пребꙋ́детъ.
|
Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається.
|
|
16
|
16
|
|
Вла́жный бо є҆́сть под̾ со́лнцемъ, и҆ ѿ тлѣ́нїѧ є҆гѡ̀ лѣ́торасль є҆гѡ̀ и҆зы́детъ:
|
Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його;
|
|
17
|
17
|
|
на собра́нїи ка́менїѧ спи́тъ, посредѣ́ же креме́нїѧ поживе́тъ:
|
у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується.
|
|
18
|
18
|
|
а҆́ще поглоти́тъ мѣ́сто, солже́тъ є҆мꙋ̀, не ви́дѣлъ є҆сѝ такова̑ѧ,
|
Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: «я не бачило тебе!»
|
|
19
|
19
|
|
ꙗ҆́кѡ превраще́нїе нечести́вагѡ таково̀, и҆з̾ земли́ же и҆на́го произрасти́тъ.
|
Ось радість шляху його! а із землі виростають інші.
|
|
20
|
20
|
|
Гдⷭ҇ь бо не ѿри́нетъ неѕло́бивагѡ: всѧ́кагѡ же да́ра ѿ нечести́вагѡ не прїи́метъ.
|
Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки? лиходіїв.
|
|
21
|
21
|
|
И҆́стиннымъ же оу҆ста̀ и҆спо́лнитъ смѣ́ха, оу҆стнѣ́ же и҆́хъ и҆сповѣ́данїѧ.
|
Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком.
|
|
22
|
22
|
|
Врази́ же и҆́хъ ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ стꙋ́дъ: жили́ще же нечести́вагѡ не бꙋ́детъ.
|
Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
