1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃и
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
| Преста́вшꙋ же є҆лїꙋ́сꙋ ѿ бесѣ́ды, речѐ гдⷭ҇ьі҆́ѡвꙋ сквозѣ̀ бꙋ́рю и҆ ѡ҆́блаки: | [Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав: |
|
2
|
2
|
| кто̀ се́й скрыва́ѧй ѿ менє̀ совѣ́тъ, содержа́й же глаго́лы въ се́рдцы, мене́ же ли мни́тсѧ оу҆таи́ти; | хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу? |
|
3
|
3
|
| Препоѧ́ши ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ чрє́сла твоѧ̑: вопрошꙋ́ же тѧ̀, ты́ же мѝ ѿвѣща́й. | Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені: |
|
4
|
4
|
| Гдѣ̀ бы́лъ є҆сѝ, є҆гда̀ ѡ҆снова́хъ зе́млю; возвѣсти́ ми, а҆́ще вѣ́си ра́зꙋмъ. | де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш. |
|
5
|
5
|
| Кто̀ положѝ мѣ̑ры є҆ѧ̀, а҆́ще вѣ́си; и҆лѝ кто̀ наведы́й ве́рвь на ню̀; | Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур? |
|
6
|
6
|
| На че́мже столпѝ є҆ѧ̀ оу҆твержде́ни сꙋ́ть; кто́же є҆́сть положи́вый ка́мень краеꙋго́лный на не́й; | На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її, |
|
7
|
7
|
| Є҆гда̀ (сотворє́ны) бы́ша ѕвѣ́зды, восхвали́ша мѧ̀ гла́сомъ ве́лїимъ всѝ а҆́гг҃ли моѝ. | при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости? |
|
8
|
8
|
| Загради́хъ же мо́ре враты̀, є҆гда̀ и҆злива́шесѧ и҆з̾ чре́ва ма́тере своеѧ̀ и҆сходѧ́щее: | Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби, |
|
9
|
9
|
| положи́хъ же є҆мꙋ̀ ѡ҆́блакъ во ѡ҆дѣѧ́нїе, мгло́ю же пови́хъ є҆̀: | коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його, |
|
10
|
10
|
| и҆ положи́хъ є҆мꙋ̀ предѣ́лы, ѡ҆бложи́въ затво́ры и҆ врата̀: | й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота, |
|
11
|
11
|
| рѣ́хъ же є҆мꙋ̀: до сегѡ̀ до́йдеши и҆ не пре́йдеши, но въ тебѣ̀ сокрꙋша́тсѧ во́лны твоѧ̑. | і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм? |
|
12
|
12
|
| И҆лѝ при тебѣ̀ соста́вихъ свѣ́тъ оу҆́треннїй, денни́ца же вѣ́сть чи́нъ сво́й, | Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її, |
|
13
|
13
|
| ꙗ҆́тисѧ кри́лъ землѝ, ѿтрѧстѝ нечести̑выѧ ѿ неѧ̀; | щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих, |
|
14
|
14
|
| И҆лѝ ты̀, бре́нїе взе́мъ, ѿ землѝ созда́лъ є҆сѝ живо́тно, и҆ глаго́ливаго сего̀ посади́лъ є҆сѝ на землѝ; | щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг, |
|
15
|
15
|
| Ѿѧ́лъ же ли є҆сѝ ѿ нечести́выхъ свѣ́тъ, мы́шцꙋ же го́рдыхъ сокрꙋши́лъ ли є҆сѝ; | щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася? |
|
16
|
16
|
| Прише́лъ же ли є҆сѝ на и҆сто́чники мо́рѧ, во слѣда́хъ же бе́здны ходи́лъ ли є҆сѝ; | Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні? |
|
17
|
17
|
| Ѿверза́ютсѧ же ли тебѣ̀ стра́хомъ врата̀ смє́ртнаѧ, вра́тницы же а҆́дѡвы ви́дѣвше тѧ̀ оу҆боѧ́шасѧ ли; | Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної? |
|
18
|
18
|
| Навы́клъ же ли є҆сѝ широты̀ поднебе́сныѧ; Повѣ́ждь оу҆̀бо мѝ, коли́ка є҆́сть; | Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це. |
|
19
|
19
|
| Въ ко́ей же землѝ вселѧ́етсѧ свѣ́тъ, тмѣ́ же ко́е є҆́сть мѣ́сто; | Де путь до оселі світла, і де місце темряви? |
|
20
|
20
|
| А҆́ще оу҆̀бо введе́ши мѧ̀ въ предѣ́лы и҆́хъ, а҆́ще же ли и҆ вѣ́си стєзѝ и҆́хъ; | Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її. |
|
21
|
21
|
| Вѣ́мъ оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ тогда̀ рожде́нъ є҆сѝ, число́ же лѣ́тъ твои́хъ мно́го. | Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике. |
|
22
|
22
|
| Прише́лъ же ли є҆сѝ въ сокрѡ́вища снѣ̑жнаѧ, и҆ сокрѡ́вища гра̑днаѧ ви́дѣлъ ли є҆сѝ; | Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду, |
|
23
|
23
|
| подлежа́тъ же ли тебѣ̀ въ ча́съ врагѡ́въ, въ де́нь бра́ней и҆ ра́ти; | які бережу Я на час смутний, на день битви і війни? |
|
24
|
24
|
| Ѿкꙋ́дꙋ же и҆схо́дитъ сла́на, и҆лѝ разсыпа́етсѧ ю҆́гъ на поднебе́снꙋю; | Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі? |
|
25
|
25
|
| Кто́ же оу҆гото́ва дождю̀ ве́лїю пролїѧ́нїе, и҆ пꙋ́ть мо́лнїи и҆ гро́ма, | Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки, |
|
26
|
26
|
| ѡ҆дожди́ти на зе́млю, на не́йже нѣ́сть мꙋ́жа, пꙋсты́ню, и҆дѣ́же человѣ́ка нѣ́сть въ не́й, | щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини, |
|
27
|
27
|
| насы́тити непроходи́мꙋ и҆ ненаселе́нꙋ, и҆ прозѧ́бнꙋти и҆схо́дъ ѕла́ка; | щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання? |
|
28
|
28
|
| Кто́ є҆сть дождю̀ ѻ҆те́цъ; кто́ же є҆́сть роди́вый ка̑пли рѡ́сныѧ; | Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси? |
|
29
|
29
|
| И҆з̾ чїегѡ̀ чре́ва и҆схо́дитъ ле́дъ; Сла́нꙋ же на небесѝ кто̀ роди́лъ, | З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, — хто народжує його? |
|
30
|
30
|
| ꙗ҆́же нисхо́дитъ ꙗ҆́кѡ вода̀ текꙋ́щаѧ; Лицѐ нечести́ва кто̀ оу҆страшѝ; | Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає. |
|
31
|
31
|
| Разꙋмѣ́лъ же ли є҆сѝ соꙋ́зъ плїа́дъ, и҆ ѡ҆гражде́нїе ѡ҆рїѡ́ново ѿве́рзлъ ли є҆сѝ; | Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль? |
|
32
|
32
|
| И҆лѝ ѿве́рзеши зна́мєнїѧ небє́снаѧ во вре́мѧ своѐ; и҆ вече́рнюю ѕвѣздꙋ̀ за власы̀ є҆ѧ̀ привлече́ши ли; | Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми? |
|
33
|
33
|
| Вѣ́си же ли премѣнє́нїѧ небє́снаѧ, и҆лѝ быва̑ющаѧ вкꙋ́пѣ под̾ небесе́мъ; | Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі? |
|
34
|
34
|
| Призове́ши же ли ѡ҆́блакъ гла́сомъ; и҆ тре́петомъ воды̀ вели́кїѧ послꙋ́шаетъ ли тѧ̀; | Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе? |
|
35
|
35
|
| По́слеши же ли мѡ́лнїи, и҆ по́йдꙋтъ; рекꙋ́тъ же ли тѝ: что́ є҆сть; | Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми? |
|
36
|
36
|
| Кто́ же да́лъ є҆́сть жена́мъ тка́нїѧ мꙋ́дрость, и҆лѝ и҆спещре́нїѧ хи́трость; | Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму? |
|
37
|
37
|
| Кто́ же и҆зчислѧ́ѧй ѡ҆́блаки премꙋ́дростїю, не́бо же на зе́млю преклони́лъ, | Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба, |
|
38
|
38
|
| разлїѧ́сѧ же ꙗ҆́кѡ землѧ̀ пра́хъ, спаѧ́хъ же є҆̀, а҆́ки ка́менемъ, на четы́ри оу҆́глы; | коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються? |
|
39
|
39
|
| Оу҆лови́ши же ли льва́мъ ꙗ҆́дь, и҆ дꙋ́шы ѕмїє́въ насы́тиши ли; | Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів, |
|
40
|
40
|
| оу҆боѧ́шасѧ бо на ло́жахъ свои́хъ и҆ сѣдѧ́тъ въ де́брехъ оу҆ловлѧ́юще. | коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці? |
|
41
|
41
|
| Кто́ же вра́нꙋ оу҆гото́ва пи́щꙋ; пти̑чищи бо є҆гѡ̀ ко гдⷭ҇ꙋ воззва́ша, ѡ҆блета́юще бра̑шна и҆́щꙋще. | Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі? |
