1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃д
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| Почто́ же гдⷭ҇а оу҆таи́шасѧ часы̀, | Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? |
|
2
|
2
|
| нечести́вїи же предѣ́лъ преидо́ша, ста́до съ па́стыремъ разгра́бивше; | Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе. |
|
3
|
3
|
| Под̾ѧре́мника си́рыхъ ѿведо́ша и҆ вола̀ вдови́ча въ зало́гъ взѧ́ша: | У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола; |
|
4
|
4
|
| оу҆клони́ша немощны́хъ ѿ пꙋтѝ првⷣнагѡ, вкꙋ́пѣ же скры́шасѧ кро́тцыи землѝ: | бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися. |
|
5
|
5
|
| и҆зыдо́ша же, ꙗ҆́кѡ ѻ҆слѝ на село̀, на мѧ̀, и҆зстꙋпи́вше своегѡ̀ чи́на: сла́докъ бы́сть хлѣ́бъ и҆̀мъ ра́ди ю҆́ныхъ. | Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх; |
|
6
|
6
|
| Ни́вꙋ пре́жде вре́мене не свою̀ сꙋ́щꙋ пожа́ша, немощні́и же вїногра́дъ нечести́выхъ без̾ мзды̀ и҆ без̾ бра́шна воздѣ́лаша: | жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця; |
|
7
|
7
|
| наги́хъ мно́гихъ оу҆спи́ша без̾ ри́зъ, ѻ҆де́ждꙋ же дꙋшѝи҆́хъ ѿѧ́ша: | нагі ночують без покрова і без одягу на холоді; |
|
8
|
8
|
| ка́плѧми го́рскими мо́кнꙋтъ, зане́же не и҆мѣ́ѧхꙋ покро́ва, въ ка́менїе ѡ҆блеко́шасѧ: | мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі; |
|
9
|
9
|
| восхи́тиша сиротꙋ̀ ѿ сосца̀, па́дшаго же смири́ша: | відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу; |
|
10
|
10
|
| нагі̑ѧ же оу҆спи́ша непра́веднѡ, ѿ а҆́лчꙋщихъ же хлѣ́бъ ѿѧ́ша: | змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям; |
|
11
|
11
|
| въ тѣсни́нахъ непра́веднѡ засѣдо́ша, пꙋти́ же првⷣнагѡ не вѣ́дѣша. | між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають. |
|
12
|
12
|
| И҆̀же и҆з̾ гра́да и҆ и҆з̾ домѡ́въ свои́хъ и҆згони́ми быва́хꙋ, дꙋша́ же младе́нцєвъ стенѧ́ше вельмѝ: бг҃ъ же почто̀ си́хъ посѣще́нїѧ не сотворѝ; | У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того. |
|
13
|
13
|
| На землѝ сꙋ́щымъ и҆̀мъ, и҆ не разꙋмѣ́ша, пꙋти́ же првⷣнагѡ не вѣ́дѣша, ни по стезѧ́мъ є҆гѡ̀ ходи́ша. | Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його. |
|
14
|
14
|
| Разꙋмѣ́въ же и҆́хъ дѣла̀, предадѐ и҆̀хъ во тмꙋ̀, и҆ въ нощѝ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ та́ть. | Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм. |
|
15
|
15
|
| И҆ ѻ҆́ко прелюбодѣ́ѧ сохранѝ тмꙋ̀, глаго́лѧ: не оу҆́зритъ мѧ̀ ѻ҆́ко: и҆ покрыва́ло лицꙋ̀ наложѝ. | І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице. |
|
16
|
16
|
| Прокопа̀ въ нощѝ хра̑мины, во дне́хъ же запечатлѣ́ша себѐ, не позна́ша свѣ́та: | У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла. |
|
17
|
17
|
| ꙗ҆́кѡ а҆́бїе заꙋ́тра и҆̀мъ сѣ́нь сме́рти, поне́же позна́етъ мѧте́жъ сѣ́ни сме́ртныѧ. | Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні. |
|
18
|
18
|
| Лего́къ є҆́сть на лицы̀ воды̀: проклѧта̀ бꙋ́ди ча́сть и҆́хъ на землѝ, да ꙗ҆вѧ́тсѧ же садѡ́вїѧ и҆́хъ на землѝ сꙋ̑ха: | Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних. |
|
19
|
19
|
| рꙋкоѧ́тїе бо си́рыхъ разгра́биша. | Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників. |
|
20
|
20
|
| Пото́мъ воспомѧне́нъ бы́сть є҆мꙋ̀ грѣ́хъ, и҆ ꙗ҆́коже мгла̀ росы̀ и҆зчезѐ: воздано́ же бꙋ́ди є҆мꙋ̀, є҆́же содѣ́ѧ, сокрꙋше́нъ же бꙋ́ди всѧ́къ неправди́въ ꙗ҆́кѡ дре́во неизцѣ́льно: | Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник, |
|
21
|
21
|
| непло́днѣй бо не добро̀ сотворѝ и҆ жены̀ не поми́лова. | який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра. |
|
22
|
22
|
| Ꙗ҆́ростїю же низвратѝ немѡщны́ѧ: воста́въ оу҆̀бо не и҆́мать вѣ́ры ꙗ҆́ти ѡ҆ свое́мъ житїѝ. | Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє. |
|
23
|
23
|
| Є҆гда́ же разболи́тсѧ, да не надѣ́етсѧ здра́въ бы́ти, но паде́тъ недꙋ́гомъ. | А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні. |
|
24
|
24
|
| Мнѡ́ги бо ѡ҆ѕло́би высота̀ є҆гѡ̀: оу҆вѧде́ же ꙗ҆́кѡ ѕла́къ въ зно́и, и҆лѝ ꙗ҆́коже кла́съ ѿ стебла̀ са́мъ ѿпа́дъ. | Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються. |
|
25
|
25
|
| А҆́ще же нѝ, кто́ є҆сть глаго́лѧй лжꙋ̀ мѝ глаго́лати, и҆ положи́тъ ни во что́же глаго́лы моѧ̑; | Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою? |
