1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ: | І відповів Іов і сказав; |
|
2
|
2
|
| послꙋ́шайте, послꙋ́шайте слове́съ мои́хъ, да не бꙋ́детъ мѝ ѿ ва́съ сїѐ оу҆тѣше́нїе: | вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас. |
|
3
|
3
|
| потерпи́те мѝ, а҆́зъ же возглаго́лю, та́же не посмѣе́темисѧ. | Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся. |
|
4
|
4
|
| Что́ бо; є҆да̀ человѣ́ческо мѝ ѡ҆бличе́нїе; и҆лѝ почто̀ не воз̾ѧрю́сѧ; | Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим? |
|
5
|
5
|
| Воззрѣ́вшїи на мѧ̀ оу҆диви́тесѧ, рꙋ́кꙋ поло́жше на лани́тѣ. | Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста. |
|
6
|
6
|
| А҆́ще бо воспомѧнꙋ̀, оу҆жаснꙋ́сѧ: ѡ҆бдержа́тъ бо пло́ть мою̀ болѣ̑зни. | Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє. |
|
7
|
7
|
| Почто̀ нечести́вїи живꙋ́тъ, ѡ҆бетша́ша же въ бога́тствѣ; | Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні? |
|
8
|
8
|
| Сѣ́мѧ и҆́хъ по дꙋшѝ, ча̑да же и҆́хъ пред̾ ѻ҆чи́ма. | Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх. |
|
9
|
9
|
| До́мове и҆́хъ ѻ҆би́лнїи сꙋ́ть, стра́хъ же нигдѣ̀, ра́ны же ѿ гдⷭ҇а нѣ́сть на ни́хъ. | Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них. |
|
10
|
10
|
| Говѧ́до и҆́хъ не и҆зве́рже: спасе́на же бы́сть и҆́хъ и҆мꙋ́щаѧ во чре́вѣ и҆ не лиши́сѧ. | Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає. |
|
11
|
11
|
| Пребыва́ютъ же ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы вѣ̑чныѧ, дѣ́ти же и҆́хъ пред̾игра́ютъ, | Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають. |
|
12
|
12
|
| взе́мше ѱалти́рь и҆ гꙋ́сли, и҆ веселѧ́тсѧ гла́сомъ пѣ́сни. | Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки; |
|
13
|
13
|
| Сконча́ша во благи́хъ житїѐ своѐ, въ поко́и же а҆́довѣ оу҆спо́ша. | проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло. |
|
14
|
14
|
| Глаго́лютъ же гдⷭ҇еви: ѿстꙋпѝ ѿ на́съ, пꙋті́й твои́хъ вѣ́дѣти не хо́щемъ: | А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх! |
|
15
|
15
|
| что̀ досто́инъ, ꙗ҆́кѡ да порабо́таемъ є҆мꙋ̀; и҆ ка́ѧ по́льза, ꙗ҆́кѡ да взы́щемъ є҆го̀; | Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього? |
|
16
|
16
|
| Въ рꙋка́хъ бо и҆́хъ бѧ́хꙋ блага̑ѧ, дѣ́лъ же нечести́выхъ не надзира́етъ. | Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене! |
|
17
|
17
|
| Ѻ҆ба́че же и҆ нечести́выхъ свѣти́лникъ оу҆га́снетъ, на́йдетъ же и҆̀мъ развраще́нїе, бѡлѣ́зни же и҆̀хъ ѡ҆б̾и́мꙋтъ ѿ гнѣ́ва: | Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму? |
|
18
|
18
|
| бꙋ́дꙋтъ же а҆́ки плє́вы пред̾ вѣ́тромъ, и҆лѝ ꙗ҆́коже пра́хъ, є҆го́же взѧ̀ ви́хръ. | Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор. |
|
19
|
19
|
| Да ѡ҆скꙋдѣ́ютъ сынѡ́мъ и҆мѣ̑нїѧ є҆гѡ̀: возда́стъ проти́вꙋ є҆мꙋ̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́етъ. | Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав. |
|
20
|
20
|
| Да оу҆́зрѧтъ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ своѐ оу҆бїе́нїе, ѿ гдⷭ҇а же да не спасе́тсѧ. | Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого. |
|
21
|
21
|
| Ꙗ҆́кѡ во́лѧ є҆гѡ̀ съ ни́мъ въ домꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ чи́сла мцⷭ҇ей є҆гѡ̀ раздѣли́шасѧ. | Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться? |
|
22
|
22
|
| Не гдⷭ҇ь ли є҆́сть наꙋча́ѧй ра́зꙋмꙋ и҆ хи́трости; то́йже мꙋ́дрыхъ разсꙋжда́етъ. | Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних? |
|
23
|
23
|
| То́й оу҆́мретъ въ си́лѣ простоты̀ своеѧ̀, всецѣ́лъ же благодꙋ́шествꙋѧй и҆ благоꙋспѣва́ѧй, | Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний; |
|
24
|
24
|
| оу҆тро́ба же є҆гѡ̀ и҆спо́лнена тꙋ́ка, мо́згъ же є҆гѡ̀ разлива́етсѧ. | нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком. |
|
25
|
25
|
| Ѻ҆́въ же оу҆мира́етъ въ го́рести дꙋшѝ, не ꙗ҆ды́й ничто́же бла́га. | А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра. |
|
26
|
26
|
| Вкꙋ́пѣ же на землѝ спѧ́тъ, гни́лость же и҆̀хъ покры̀. | І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх. |
|
27
|
27
|
| Тѣ́мже вѣ́мъ ва́съ, ꙗ҆́кѡ де́рзостїю належите́ ми, | Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте. |
|
28
|
28
|
| ꙗ҆́кѡ рече́те: гдѣ́ є҆сть до́мъ кнѧ́жь; и҆ гдѣ́ є҆сть покро́въ селе́нїй нечести́выхъ; | Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні? |
|
29
|
29
|
| Вопроси́те мимоходѧ́щихъ пꙋте́мъ, и҆ зна́мєнїѧ и҆́хъ не чꙋ̑жда сотвори́те. | Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями, |
|
30
|
30
|
| Ꙗ҆́кѡ на де́нь па́гꙋбы соблюда́етсѧ нечести́вый, и҆ въ де́нь гнѣ́ва є҆гѡ̀ ѿведе́нъ бꙋ́детъ. | що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік? |
|
31
|
31
|
| Кто̀ возвѣсти́тъ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ пꙋ́ть є҆гѡ̀, и҆ є҆́же то́й сотворѝ, кто̀ возда́стъ є҆мꙋ̀; | Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив? |
|
32
|
32
|
| И҆ то́й во гро́бъ ѿнесе́нъ бы́сть, и҆ на гроби́щихъ побдѣ̀. | Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту. |
|
33
|
33
|
| Оу҆слади́сѧ є҆мꙋ̀ дро́бное ка́менїе пото́ка, и҆ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ всѧ́къ человѣ́къ ѿи́детъ, и҆ пред̾ ни́мъ безчи́сленнїи. | Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа. |
|
34
|
34
|
| Ка́кѡ же мѧ̀ оу҆тѣша́ете сꙋ́етными; а҆ є҆́же бы мнѣ̀ почи́ти ѿ ва́съ, ничто́же. | Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда. |
