1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃ѕ
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
| Приложи́въ же є҆щѐ є҆лїꙋ́съ, речѐ: | І продовжував Елиуй і сказав: |
|
2
|
2
|
| пожди́ ми ма́лѡ є҆щѐ, да тѧ̀ наꙋчꙋ̀: є҆ще́ бо оу҆ менє̀ є҆́сть сло́во. | почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога. |
|
3
|
3
|
| Прїи́мъ хи́трость мою̀ ѿдале́ча, дѣ́лы же мои́ми пра́вєднаѧ рекꙋ̀ вои́стиннꙋ: | Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість, |
|
4
|
4
|
| и҆ не непра́вєдны глаго́лы без̾ пра́вды оу҆разꙋмѣ́еши. | тому що слова мої точно не лжа: перед тобою — довершений у пізнаннях. |
|
5
|
5
|
| Ви́ждь же, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь не ѿри́нетъ неѕло́бивагѡ: | Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця; |
|
6
|
6
|
| си́ленъ крѣ́постїю сердца̀ нечести́выхъ не ѡ҆живи́тъ и҆ сꙋ́дъ ни́щымъ да́стъ, | Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим; |
|
7
|
7
|
| не ѿи́метъ ѿ правди́вагѡ ѻ҆че́съ свои́хъ, и҆ со цари̑ на престо́лѣ посади́тъ и҆̀хъ на побѣ́дꙋ, и҆ вознесꙋ́тсѧ. | Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться. |
|
8
|
8
|
| Свѧ́заннїи въ рꙋчны́хъ оу҆́захъ ꙗ҆́ти бꙋ́дꙋтъ оу҆́жами нищеты̀, | Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди, |
|
9
|
9
|
| и҆ возвѣсти́тъ и҆̀мъ дѣла̀ и҆́хъ и҆ прегрѣше́нїе и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆крѣпѧ́тсѧ: | то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися, |
|
10
|
10
|
| но правди́ваго оу҆слы́шитъ, и҆ речѐ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆братѧ́тсѧ ѿ непра́вды. | і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя. |
|
11
|
11
|
| А҆́ще оу҆слы́шатъ и҆ порабо́таютъ, сконча́ютъ дни̑ своѧ̑ во благи́хъ и҆ лѣ̑та своѧ̑ въ благолѣ́потѣ: | Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості; |
|
12
|
12
|
| нечести́выхъ же не спасе́тъ, занѐ не хотѣ́ша позна́ти гдⷭ҇а и҆ зане́же оу҆чи́ми не послꙋшли́ви бѣ́ша. | якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі. |
|
13
|
13
|
| И҆ лицемѣ́ри се́рдцемъ возмꙋтѧ́тъ ꙗ҆́рость: не возопїю́тъ, ꙗ҆́кѡ свѧза̀ и҆̀хъ: | Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани; |
|
14
|
14
|
| да оу҆́мретъ оу҆̀бо въ ю҆́ности дꙋша̀ и҆́хъ, житїе́ же и҆́хъ оу҆ѧзвлѧ́емо а҆́гг҃лы, | тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками. |
|
15
|
15
|
| зане́же ѡ҆скорби́ша недꙋ́жна и҆ не́мощна, сꙋ́дъ же кро́ткихъ и҆зложи́тъ. | Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його. |
|
16
|
16
|
| Є҆ще́ же и҆сто́ргнꙋ тѧ̀ ѿ оу҆́стъ вра́жїихъ: бе́здна, проли́тїе под̾ не́ю, и҆ сни́де трапе́за твоѧ̀ и҆спо́лнена тꙋ́ка. | І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром; |
|
17
|
17
|
| Не ѡ҆скꙋдѣ́етъ же ѿ пра́ведныхъ сꙋ́дъ: | але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження — близькі. |
|
18
|
18
|
| ꙗ҆́рость же на нечести̑выѧ бꙋ́детъ, нече́стїѧ ра́ди дарѡ́въ и҆́хъ, и҆̀хже прїима́хꙋ на непра́вдѣ. | Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе. |
|
19
|
19
|
| Да не оу҆клони́тъ тѧ̀ во́лею оу҆́мъ ѿ мольбы̀ въ бѣдѣ̀ сꙋ́щихъ немощны́хъ и҆ всѣ́хъ содержа́щихъ крѣ́пость. | Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні, — ні золоту і ніякому скарбу. |
|
20
|
20
|
| Не привлецы̀ но́щи, є҆́же взы́ти лю́демъ вмѣ́стѡ и҆́хъ: | Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці. |
|
21
|
21
|
| но сохрани́сѧ, да не содѣ́еши ѕла̀: си́хъ бо ра́ди и҆з̾ѧ́тъ є҆сѝ ѿ нищеты̀. | Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями. |
|
22
|
22
|
| Сѐ, крѣ́пкїй оу҆держи́тъ крѣ́постїю свое́ю: кто́ бо є҆́сть, ꙗ҆́коже то́й, си́ленъ; | Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник? |
|
23
|
23
|
| и҆ кто̀ є҆́сть и҆спытꙋ́ѧй дѣ́лъ є҆гѡ̀; и҆лѝ кто̀ рекі́й: содѣ́ѧ непра́вдꙋ; | Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо? |
|
24
|
24
|
| Помѧнѝ, ꙗ҆́кѡ вє́лїѧ дѣла̀ є҆гѡ̀ сꙋ́ть, и҆́миже владѣ́ша мꙋ́жїе. | Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать. |
|
25
|
25
|
| Всѧ́къ человѣ́къ ви́дитъ въ себѣ̀, є҆ли́цы оу҆ѧзвлѧ́еми сꙋ́ть человѣ́цы. | Усі люди можуть бачити їх; людина може бачати їх здаля. |
|
26
|
26
|
| Сѐ, крѣ́пкїй вели́кїй, и҆ не оу҆вѣ́мы: число̀ лѣ́тъ є҆гѡ̀ безконе́чное: | Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме. |
|
27
|
27
|
| и҆зочтє́нны же є҆мꙋ̀ сꙋ́ть ка̑пли дождє́вныѧ, и҆ и҆злїю́тсѧ дожде́мъ во ѡ҆́блакъ: | Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем: |
|
28
|
28
|
| потекꙋ́тъ ѡ҆бетша̑нїѧ, ѡ҆сѣни́ша же ѡ҆́блацы над̾ премно́гими людьмѝ: вре́мѧ поста́ви скотꙋ̀, вѣ́дѧтъ же ло́жа чи́нъ. Ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ не диви́тлитисѧ оу҆́мъ, и҆ не и҆змѣнѧ́етлисѧ тѝ се́рдце ѿ тѣ́ла; | із хмар падають і виливаються рясно на людей. |
|
29
|
29
|
| И҆ а҆́ще оу҆разꙋмѣ́етъ просте́ртїе ѡ҆́блака, ра́венство ски́нїи є҆гѡ̀: | Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його? |
|
30
|
30
|
| сѐ, простира́етъ на ню̀ свѣ́тъ и҆ корє́нїѧ морска̑ѧ покры̀: | Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря. |
|
31
|
31
|
| тѣ́ми бо сꙋ́дитъ лю́демъ, да́стъ пи́щꙋ могꙋ́щемꙋ. | Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку. |
|
32
|
32
|
| На рꙋкꙋ̀ покры̀ свѣ́тъ и҆ заповѣ́да ѡ҆ не́мъ срѣта́ющемꙋ: | Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити. |
|
33
|
33
|
| возвѣсти́тъ ѡ҆ не́мъ дрꙋ́гꙋ своемꙋ̀ гдⷭ҇ь, стѧжа́нїе, и҆ ѡ҆ непра́вдѣ. | Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається. |
