1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення, | Г0ре пи1шущымъ лукaвство: пи1шущіи бо лукaвство пи1шутъ, |
|
2
|
2
|
| щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт. | ўкланsюще сyдъ ўб0гихъ, восхищaюще сyдъ ни1щихъ людjй мои1хъ, ћкw бhти и5мъ вдови1цэ въ расхищeніе и3 сиротЁ въ разграблeніе. |
|
3
|
3
|
| І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше? | И# что2 сотворsтъ въ дeнь посэщeніz; ск0рбь бо вaмъ tдалeче пріи1детъ. И# къ комY прибёгнете, да пом0жетъ вaмъ; И# гдЁ њстaвите слaву вaшу, |
|
4
|
4
|
| Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. | є4же не впaсти въ плэнeніе; И# под8 ўбіeными падyтъ. И# во всёхъ си1хъ не tврати1сz гнёвъ є3гw2, но є3щE рукA є3гw2 высокA. |
|
5
|
5
|
| О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення! | Г0ре ґссmрjємъ, жeзлъ ћрости моеS и3 гнёвъ є4сть въ рукY и4хъ. |
|
6
|
6
|
| Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях. | Гнёвъ м0й послю2 на kзhкъ беззак0ненъ, и3 свои1хъ людjй повелю2 сотвори1ти коры6сти и3 плэнeніе, и3 попрaти грaды и3 положи1ти | въ прaхъ. |
|
7
|
7
|
| Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів. | Сeй же не тaкw помhсли и3 душeю не тaкw возмнЁ: но tстyпитъ ќмъ є3гw2, и3 є4же потреби1ти kзhки не м†лы. |
|
8
|
8
|
| Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої? | И# ѓще рекyтъ є3мY: тh ли є3си2 є3ди1нъ кнsзь; |
|
9
|
9
|
| Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск? | И# речeтъ: не взsхъ ли страны2, ћже вhше вавmлHна и3 халaни, и3дёже ст0лпъ создaнъ, и3 взsхъ ґравjю и3 дамaскъ и3 самарjю; |
|
10
|
10
|
| Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, — | Ћкоже сі‰ взsхъ, и3 вс‰ кнzжє1ніz возмY. Возрыдaйте, и3зв†zннаz во їеrли1мэ и3 въ самарjи: |
|
11
|
11
|
| то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?» | ћкоже бо сотвори1хъ самарjи и3 рукотворє1ннымъ є3S, тaкw сотворю2 и3 їеrли1му и3 кумjрwмъ є3гw2. |
|
12
|
12
|
| І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його. | И# бyдетъ, є3гдA скончaетъ гDь вс‰ творS въ горЁ сіHни и3 во їеrли1мэ, наведeтъ на ќмъ вели1кій, на кнsзz ґссmрjйска и3 на высотY слaвы џчію є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень; | Речe бо: крёпостію руки2 моеS сотворю2, и3 премyдростію рaзума (моегw2) tимY предёлы kзhкwвъ, и3 си1лу и4хъ плэню2, |
|
14
|
14
|
| і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув». | и3 сотрzсY грaды населє1ныz, и3 вселeнную всю2 њб8имY рук0ю моeю ћкw гнэздо2, и3 ћкw њстaвлєнаz ћица возмY: и3 нёсть, и4же ўбэжи1тъ менє2, и3ли2 проти1ву мнЁ речeтъ, и3 tвeрзетъ ўстA и3 глуми1тъ. |
|
15
|
15
|
| Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево! | Е#дA прослaвитсz сэки1ра без8 сэкyщагw є4ю; и3ли2 вознесeтсz пилA без8 влекyщагw ю5; Тaкожде ѓще кто2 в0зметъ жeзлъ, и3ли2 дрeво: и3 не тaкw. |
|
16
|
16
|
| За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню. | Но п0слетъ гDь саваHfъ на твою2 чeсть безчeстіе, и3 на твою2 слaву џгнь горS возгори1тсz. |
|
17
|
17
|
| Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день; | И# бyдетъ свётъ ї}левъ во џгнь, и3 њс™и1тъ є3го2 nгнeмъ горsщимъ, и3 поsстъ ћкw сёно вещество2. |
|
18
|
18
|
| і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий. | Въ т0й дeнь ўгaснутъ г0ры и3 х0лми и3 дубр†вы, и3 поsстъ t души2 дaже до пл0тей: и3 бyдетъ бэжaй, ћкw бэжaй t плaмене горsща: |
|
19
|
19
|
| І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис. | и3 њстaвльшіисz t ни1хъ бyдутъ въ число2, и3 nтрочA мaлое напи1шетъ |. |
|
20
|
20
|
| І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо. | И# бyдетъ въ т0й дeнь, не приложи1тсz ктомY њстaнокъ ї}левъ, и3 спасeнніи ї†кwвли не бyдутъ ктомY ўповaюще на њби1дэвшыz и5хъ, но бyдутъ ўповaюще на бGа с™aго ї}лева и4стиною. |
|
21
|
21
|
| Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного. | И# њбрати1тсz њстaнокъ їaкwвль къ бGу крёпкому. |
|
22
|
22
|
| Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено повною правдою; | И# ѓще бyдутъ лю1діе ї}лєвы ћкw пес0къ морскjй, њстaнокъ и4хъ спасeтсz: |
|
23
|
23
|
| бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі. | сл0во бо совершaz и3 сокращaz прaвдою, ћкw сл0во сокращeно сотвори1тъ гDь во всeй вселeннэй. |
|
24
|
24
|
| Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет. | Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь саваHfъ: не б0йтесz, лю1діе мои2, t ґссmрjанъ, живyщіи въ сіHнэ, ћкw жезл0мъ порази1тъ тS: ћзву бо нав0дитъ на тS, є4же ви1дэти пyть є3гЂпта. |
|
25
|
25
|
| Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх. | Е#щe бо мaлw, и3 престaнетъ гнёвъ, ћрость же моS на совётъ и4хъ: |
|
26
|
26
|
| І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет. | и3 воздви1гнетъ бGъ си1лъ на нS ћзву, ћкw ћзву мадіaмлю на мёстэ ск0рби, и3 ћрость є3гw2 на пyть и4же къ м0рю, на пyть и4же во є3гЂпетъ: |
|
27
|
27
|
| І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру. | и3 бyдетъ въ т0й дeнь, tи1метсz и4го є3гw2 t рaмене твоегw2 и3 стрaхъ є3гw2 t тебє2, и3 согніeтъ и4го t рaменъ вaшихъ. |
|
28
|
28
|
| Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси. | Пріи1детъ бо во грaдъ ґггaй, и3 прeйдетъ въ магеддw2, и3 въ махмaсэ положи1тъ сосyды сво‰. |
|
29
|
29
|
| Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася. | И# минeтъ дeбрь, и3 пріи1детъ во ґггaй: стрaхъ пріи1метъ рамY грaдъ саyловъ, |
|
30
|
30
|
| Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф! | побёгнетъ дщeрь галjмлz, ўслhшитсz въ лаісЁ, ўслhшитсz во ґнаfHfэ. |
|
31
|
31
|
| Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати. | И# ўжасeсz мадеми1на и3 живyщіи во гіви1мэ. |
|
32
|
32
|
| Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Сиону, пагорбу Єрусалимському. | Ўтэшaйте днeсь є4же на пути2 пребhти: ўтэшaйте рук0ю г0ру дщeрь сіHню, и3 х0лми, и5же во їеrли1мэ: |
|
33
|
33
|
| Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю. | сE, вLка гDь саваHfъ смzтeтъ сл†вныz со крёпостію, и3 выс0ціи ўкори1зною сокрушaтсz, и3 выс0цыи смирsтсz, |
|
34
|
34
|
| І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього. | и3 падyтъ выс0цыи мечeмъ, лівaнъ же съ выс0кими падeтсz. |
