1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 40
|
Главa м7
|
|
1
|
1
|
| Утішайте, утішайте народ Мій, — говорить Бог ваш; | Ўтэшaйте, ўтэшaйте лю1ди мо‰, гlетъ бGъ: |
|
2
|
2
|
| говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої. | свzщeнницы, глаг0лите въ сeрдце їеrли1му, ўтэшaйте и5, ћкw нап0лнисz смирeніе є3гw2, разрэши1сz грёхъ є3гw2, ћкw пріsтъ t рyки гDни суг{бы грэхи2 сво‰. |
|
3
|
3
|
| Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому; | Глaсъ вопію1щагw въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDень, пр†вы сотвори1те стєзи2 бGа нaшегw: |
|
4
|
4
|
| усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими; | всsка дeбрь нап0лнитсz, и3 всsка горA и3 х0лмъ смири1тсz, и3 бyдутъ вс‰ стр0пwтнаz въ прaво, и3 џстраz въ пути6 гл†дки. |
|
5
|
5
|
| і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вуста Господні вирекли це. | И# kви1тсz слaва гDнz, и3 ќзритъ всsка пл0ть спcніе б9іе, ћкw гDь гlа. |
|
6
|
6
|
| Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть — трава, і уся краса її — як цвіт польовий. | Глaсъ вопію1щагw: возопjй. И# рек0хъ: что2 возопію2; всsка пл0ть сёно, и3 всsка слaва человёча ћкw цвётъ травнhй: |
|
7
|
7
|
| Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ — трава. | и4зсше травA, и3 цвётъ tпадE, |
|
8
|
8
|
| Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме вічно. | гlг0лъ же бGа нaшегw пребывaетъ во вёки. |
|
9
|
9
|
| Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іудиним: ось Бог ваш! | На г0ру выс0ку взhди, благовэствyzй сіHну, возвhси крёпостію глaсъ тв0й, благовэствyzй їеrли1му: возвhсите, не б0йтесz. Рцы2 градHмъ ї{динымъ: |
|
10
|
10
|
| Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед лицем Його. | сE, бGъ вaшъ, сE, гDь, гDь со крёпостію и4детъ, и3 мhшца є3гw2 со влaстію: сE, мздA є3гw2 съ ни1мъ, и3 дёло є3гw2 пред8 ни1мъ: |
|
11
|
11
|
| Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних. | ѓки пaстырь ўпасeтъ пaству свою2, и3 мhшцею своeю соберeтъ ѓгнцы, и3 и3мyщыz во ўтр0бэ ўтёшитъ. |
|
12
|
12
|
| Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби? | Кто2 и3змёри г0рстію в0ду и3 нeбо пsдію и3 всю2 зeмлю г0рстію; кто2 постaви г0ры въ мёрилэ и3 х0лмы въ вёсэ; |
|
13
|
13
|
| Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його? | кто2 ўразумЁ ќмъ гDень, и3 кто2 совётникъ є3мY бhсть, и4же научaетъ є3го2; |
|
14
|
14
|
| З ким радиться Він, і хто напоумляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вказує Йому путь мудрости? | и3ли2 съ ки1мъ совётова, и3 настaви и5; и3ли2 кто2 показA є3мY сyдъ; и3ли2 пyть разумёніz кто2 показA є3мY; и3ли2 кто2 прeжде дадE є3мY, и3 воздaстсz є3мY; |
|
15
|
15
|
| Ось народи — як крапля з відра, і вважаються як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він. | Ѓще вси2 kзhцы, ѓки кaплz t кaди, и3 ћкw претzжeніе вёса вмэни1шасz, и3 ѓки плюновeніе вмэнsтсz; |
|
16
|
16
|
| І Ливану недостатньо для жертовного вогню, і тварин на ньому — для всепалення. | Дубрaва же лівaнова не дов0лна на сожжeніе, и3 вс‰ четверонHгаz не довHлна на всесожжeніе. |
|
17
|
17
|
| Усі народи перед Ним як ніщо, — менше за нікчемність і порожнечу вважаються у Нього. | И# вси2 kзhцы ћкw ничт0же сyть, и3 въ ничт0же вмэни1шасz. |
|
18
|
18
|
| Отже, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому? | КомY ўпод0бисте гDа, и3 к0ему под0бію ўпод0бисте є3го2; |
|
19
|
19
|
| Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки. | Е#дA w4бразъ сотвори2 древодёлатель, и3ли2 злaтарь сліsвъ злaто позлати2 є3го2, и3ли2 под0біемъ сотвори2 є3го2; |
|
20
|
20
|
| А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо. | Дрeво бо негнію1щее и3збирaетъ древодёлатель и3 мyдрэ и4щетъ, кaкw постaвитъ w4бразъ є3гw2, и3 да не поколeблетсz. |
|
21
|
21
|
| Хіба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі? | Не разумёсте ли, не слhшасте ли, не возвэсти1сz ли вaмъ и3спeрва; не разумёсте ли њснов†ніz земли2; |
|
22
|
22
|
| Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній, — як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла. | Содержaй крyгъ земли2, и3 живyщіи на нeй ѓки прyзи: постaвивый нeбо ћкw камaру и3 простeръ є5, ћкw ски1нію њбитaти: |
|
23
|
23
|
| Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі. | даsй кн‰зи ѓки ничт0же владёти, и3 зeмлю ѓки ничт0же сотвори2. |
|
24
|
24
|
| Ледь вони посаджені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому. | Не насадsтъ бо, нижE насёютъ, и3 не вкорени1тсz въ земли2 корeніе и4хъ: дхнY на ни1хъ вётръ, и3 и3зсх0ша, и3 бyрz ѓки стeбліе в0зметъ и5хъ. |
|
25
|
25
|
| До кого ж ви уподібните Мене і з ким порівняєте? — говорить Святий. | Нн7э u5бо комy мz ўпод0бисте, и3 вознесyсz; речE с™hй. |
|
26
|
26
|
| Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває. | Воззри1те на высотY nчи1ма вaшима и3 ви1дите, кто2 сотвори2 сі‰ вс‰: носsй по числY ќтварь свою2, и3 вс‰ по и4мени прозовeтъ t мн0гіz слaвы и3 въ держaвэ крёпости своеS: ничт0же ўтаи1сz t тебє2. |
|
27
|
27
|
| Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»? | Е#дa бо речeши, їaкwве, и3 что2 глаг0лалъ є3си2, ї}лю: ўтаи1сz пyть м0й t бGа, и3 бGъ м0й сyдъ tS, и3 tступи2; |
|
28
|
28
|
| Хіба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий. | И# нн7э не ўразумёлъ ли є3си2; ни ли2 слhшалъ є3си2; бGъ вёчный, бGъ ўстр0ивый концы6 земли2, не взaлчетъ, нижE ўтруди1тсz, нижE є4сть и3з8wбрётеніе премdрости є3гw2, |
|
29
|
29
|
| Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність. | даsй ѓлчущымъ крёпость и3 неболёзнєннымъ печaль. |
|
30
|
30
|
| Стомлюються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають, | Взaлчутъ бо ю3нёйшіи, и3 ўтрудsтсz ю4нwты, и3 и3збрaнніи не крёпцы бyдутъ: |
|
31
|
31
|
| а ті, що надіються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть — і не втомляться, підуть — і не зморяться. | терпsщіи же гDа и3змэнsтъ крёпость, њкрылaтэютъ ѓки nрли2, потекyтъ и3 не ўтрудsтсz, п0йдутъ и3 не взaлчутъ. |
