1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. | И# бhсть въ лёто, въ нeже ќмре nзjа цaрь, ви1дэхъ гDа сэдsща на пrт0лэ выс0цэ и3 превознесeннэ, и3 и3сп0лнь д0мъ слaвы є3гw2. |
|
2
|
2
|
| Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. | И# серафjми стоsху w4крестъ є3гw2, шeсть кри1лъ є3ди1ному и3 шeсть кри1лъ друг0му: и3 двэмA ќбw покрывaху ли1ца сво‰, двэмa же покрывaху н0ги сво‰ и3 двэмA летaху. |
|
3
|
3
|
| І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! | И# взывaху дрyгъ ко дрyгу и3 глаг0лаху: с™ъ, с™ъ, с™ъ гDь саваHfъ: и3сп0лнь всS землS слaвы є3гw2. |
|
4
|
4
|
| І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. | И# взsсz наддвeріе t глaса, и4мже вопіsху, и3 д0мъ нап0лнисz дhма. |
|
5
|
5
|
| І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, — і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа. | И# рек0хъ: q, њкаsнный ѓзъ, ћкw ўмили1хсz, ћкw человёкъ сhй и3 нечи6сты ўстнЁ и3мhй, посредЁ людjй нечи6стыz ўстнЁ и3мyщихъ ѓзъ живY: и3 цRS гDа саваHfа ви1дэхъ nчи1ма мои1ма. |
|
6
|
6
|
| Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, | И# п0сланъ бhсть ко мнЁ є3ди1нъ t серафjмwвъ, и3 въ руцЁ своeй и3мsше ќгль горsщь, є3г0же клещaми взsтъ t nлтарS, |
|
7
|
7
|
| і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений. | и3 прикоснyсz ўстнaмъ мои6мъ и3 речE: сE, прикоснyсz сіE ўстнaмъ твои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz тво‰ и3 грэхи2 тво‰ њчcтитъ. |
|
8
|
8
|
| І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене. | И# слhшахъ глaсъ гDа гlюща: кого2 послю2, и3 кто2 п0йдетъ къ лю1демъ си6мъ; И# рек0хъ: сE, ѓзъ є4смь, посли2 мS. |
|
9
|
9
|
| І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима будете дивитися — і не побачите. | И# речE: и3ди2 и3 рцы2 лю1демъ си6мъ: слyхомъ ўслhшите, и3 не ўразумёете: и3 ви1дzще ќзрите, и3 не ўви1дите: |
|
10
|
10
|
| Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх. | њдебелё бо сeрдце людjй си1хъ, и3 ўши1ма свои1ма тsжкw слhшаша, и3 џчи свои2 смежи1ша, да не когдA ќзрzтъ nчи1ма и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 |. |
|
11
|
11
|
| І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє. | И# рек0хъ: док0лэ, гDи; И# речE: д0ндеже њпустёютъ грaди, t є4же ненаселє1нымъ бhти, и3 д0мы, t є4же не бhти человёкwмъ, и3 землS њстaнетсz пустA. |
|
12
|
12
|
| І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі. | И# посeмъ продолжи1тъ бGъ человёки, и3 ўмн0жатсz њстaвльшіисz на земли2. |
|
13
|
13
|
| І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сíм’я буде коренем її. | И# є3щE на нeй є4сть десzти1на, и3 пaки бyдетъ въ расхищeніе ћкоже теревjнfъ и3 ћкw жeлудь, є3гдA и3спадeтъ и3з8 плю1ски своеS: сёмz с™о стоsніе є3гw2. |
