1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| Пророцтво про пустелю приморську. — Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної. | Видёніе пустhни. Ћкоже бyрz сквозЁ пустhню прох0дитъ, t пустhни и3сходsщаz и3з8 земли2, |
|
2
|
2
|
| Грізне видіння показане мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець. | стрaшно видёніе и3 жeстоко повёдасz мнЁ: преступazй преступaетъ, и3 беззак0ннуzй беззак0нствуетъ: на мS є3ламjтє, и3 послы2 пeрсстіи на мS и4дутъ: нн7э воздохнY и3 ўтёшу себE. |
|
3
|
3
|
| Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу. | Сегw2 рaди нап0лнишасz чрє1сла мо‰ разслаблeніz, и3 бwлёзни пріsша мS ѓки раждaющую: непрaвдовахъ є4же не слhшати, потщaхсz є4же не ви1дэти. |
|
4
|
4
|
| Серце моє тремтить; дрож б’є мене; відрадна ніч моя перетворилася на жах для мене. | Сeрдце моE заблуждaетъ, и3 беззак0ніе погружaетъ мS, душA моS стои1тъ во стрaсэ. |
|
5
|
5
|
| Готують стіл, розстилають покривала, — їдять, п’ють. «Вставайте, князі, мажте щити!» | Ўгот0вите трапeзу, kди1те, пjйте: востaвше, кн‰зи, ўгот0вите щиты2, |
|
6
|
6
|
| Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить. | ћкw тaкw речE гDь ко мнЁ: шeдъ постaви себЁ стрaжа, и3 є4же ѓще ќзриши, возвэсти2. |
|
7
|
7
|
| І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попарно; і вслухався він старанно, з великою увагою, — | И# ўзрёхъ всaдники кHнныz двA, всaдника на nслsти и3 всaдника на велблю1дэ. Послyшай слyшаніемъ мн0гимъ |
|
8
|
8
|
| і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишався цілі ночі: | и3 призови2 ўрjю на стрaжбу гDню. И# речE: стоsхъ вhну дeнь, и3 ў п0лчища ѓзъ стоsхъ всю2 н0щь, |
|
9
|
9
|
| і ось, їдуть люди, вершники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті. | и3 сE, сaмъ грzдeтъ (мyжъ) всaдникъ двок0нный, и3 tвэщaвъ речE: падE, падE вавmлHнъ, и3 вси2 кумjры є3гw2 и3 вс‰ рукотворє1ннаz є3гw2 сокруши1шасz на земли2. |
|
10
|
10
|
| О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам. | Послyшайте, њстaвшіисz, и3 болёзнующіи, ўслhшите: є4же слhшахъ t гDа саваHfа, бGъ ї}левъ возвэсти2 нaмъ. |
|
11
|
11
|
| Пророцтво про Думу. — Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі? | Видёніе на їдумeю. Ко мнЁ зови2 t сиjра: стреги1те забр†ла. |
|
12
|
12
|
| Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте. | СтрегY заyтра и3 н0щію. Ѓще и4щеши, и3щи2 и3 ў менє2 њбитaй. |
|
13
|
13
|
| Пророцтво про Аравію. — У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські! | Въ дубрaвэ въ вeчеръ преспи1ши, и3ли2 на пути2 дедaновэ. |
|
14
|
14
|
| Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать, | Во срётеніе жaждущему в0ду принеси1те, живyщіи во странЁ fемaновэ, со хлBбы срэтaйте бэжaщыz мн0жества рaди ўбіeнныхъ |
|
15
|
15
|
| бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни. | и3 мн0жества рaди заблуждaющихъ, и3 мн0жества рaди мечeй и3 мн0жества рaди лукHвъ напрzжeнныхъ, и3 мн0жества рaди пaдшихъ на сёчи. |
|
16
|
16
|
| Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне, | Ћкw си1це речE гDь ко мнЁ: є3щE лёто (є3ди1но), ћкоже лёто наeмника, њскудёетъ слaва сынHвъ кидaрскихъ, |
|
17
|
17
|
| і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів. | и3 њстaнокъ лукHвъ си1льныхъ сынHвъ кидaрскихъ бyдетъ мaлъ, ћкw гDь бGъ ї}левъ гlа. |
