1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 63
|
Главa …г
|
|
1
|
1
|
| Хто це йде від Едома, у червлених ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Який проголошує правду, сильний, щоб спасати». | Кто2 сeй пришeдый t є3дHма, червлє1ны ри6зы є3гw2 t вос0ра, сeй красeнъ во ќтвари, ѕэлw2 съ крёпостію; Ѓзъ гlю прaвду и3 сyдъ спcніz. |
|
2
|
2
|
| Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі? | Почто2 червлє1ны ри6зы тво‰ и3 nдє1жды тво‰ ћкw t и3стоптaніz точи1ла; |
|
3
|
3
|
| «Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бризкала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє; | И#сп0лненъ и3стоптaніz, и3 t kзы6къ нёсть мyжа со мн0ю: и3 попрaхъ | ћростію моeю, и3 сотр0хъ | ћкw пeрсть, и3 свед0хъ кр0вь и4хъ въ зeмлю и3 вс‰ ри6зы мо‰ њмочи1хъ: |
|
4
|
4
|
| бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав. | дeнь бо воздаsніz пріи1де на ни1хъ, и3 лёто и3збавлeніz приспЁ: |
|
5
|
5
|
| Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене: | и3 воззрёхъ, и3 не бЁ пом0щника: и3 помhслихъ, и3 никт0же заступи2: и3 и3збaви | мhшца моS, и3 ћрость моS настA: |
|
6
|
6
|
| і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх». | и3 попрaхъ | гнёвомъ мои1мъ и3 свед0хъ кр0вь и4хъ въ зeмлю. |
|
7
|
7
|
| Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх. | Млcть гDню помzнyхъ, добродётєли гDни во всёхъ, и4миже нaмъ воздаeтъ: гDь, судіS бlгъ д0му ї}леву, нав0дитъ нaмъ по млcти своeй и3 по мн0жеству прaвды своеS. |
|
8
|
8
|
| Він сказав: «дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем. | И# речE: не лю1діе ли мои2; ч†да, и3 не tвeргнутсz. И# бhсть и5мъ во спcніе t всsкіz ск0рби и4хъ. |
|
9
|
9
|
| У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх; з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні. | Не ходaтай, нижE ѓгGлъ, но сaмъ гDь сп7сE и5хъ, занE лю1битъ и5хъ и3 щади1тъ и5хъ: сaмъ и3збaви и5хъ и3 воспріsтъ и5хъ и3 вознесE и5хъ во вс‰ дни6 вёка. |
|
10
|
10
|
| Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них. | Тjи же не покори1шасz и3 разгнёваша д¦а с™aго є3гw2, и3 њбрати1сz и5мъ на враждY, и3 т0й воевA на нS. |
|
11
|
11
|
| Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого, | И# помzнY дни6 вBчныz: гдЁ возведhй t земли2 [Въ нёк.: t м0рz.] пaстырz nвeцъ свои1хъ; гдЁ є4сть вложи1вый въ ни1хъ д¦а с™aго; |
|
12
|
12
|
| Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я, | Возвeдшаz десни1цею мwmсeа, мhшца слaвы є3гw2 раздэли2 в0ду пред8 лицeмъ є3гw2 сотвори1ти є3мY и4мz вёчно, |
|
13
|
13
|
| Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися? | проведE и5хъ сквозЁ бeздну, ћкоже конS сквозЁ пустhню, и3 не ўтруди1шасz, |
|
14
|
14
|
| Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я. | и3 ћкw скоты2 по п0лю, и3 сни1де д¦ъ t гDа и3 настaви и5хъ: тaкw провeлъ є3си2 лю1ди тво‰ сотвори1ти тебЁ самомY и4мz слaвно. |
|
15
|
15
|
| Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані. | Њбрати1сz, гDи, t нб7сE и3 ви1ждь t д0му с™aгw твоегw2 и3 слaвы твоеS: гдЁ є4сть рeвность твоS и3 крёпость твоS; гдЁ є4сть мн0жество млcти твоеS и3 щедр0тъ твои1хъ, ћкw терпёлъ є3си2 нaмъ; |
|
16
|
16
|
| Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш». | Тh бо є3си2 nц7ъ нaшъ, понeже ґвраaмъ не ўвёдэ нaсъ, и3 ї}ль не познA нaсъ, но ты2, гDи, nц7ъ нaшъ, и3збaви ны2, и3спeрва и4мz твоE на нaсъ є4сть. |
|
17
|
17
|
| Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї. | Что2 ўклони1лъ є3си2 нaсъ, гDи, t пути2 твоегw2; и3 њжесточи1лъ є3си2 сердцA н†ша, є4же не боsтисz тебє2; Њбрати1сz рaди р†бъ твои1хъ, рaди племeнъ достоsніz твоегw2, |
|
18
|
18
|
| Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє. | да (понE) мaлw наслёдимъ горы2 с™hz твоеS. Проти6вницы нaши попрaша с™hню твою2: |
|
19
|
19
|
| Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не іменувалося ім’я Твоє. | бhхомъ ћкw и3спeрва, є3гдA не владёлъ є3си2 нaми, нижE бЁ нарэчeно и4мz твоE на нaсъ. |
