1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 59
|
Главa н7f
|
|
1
|
1
|
| Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути. | Е#дA не м0жетъ рукA гDнz спcти2; и3ли2 њтzгчи1лъ є4сть слyхъ св0й, є4же не ўслhшати; |
|
2
|
2
|
| Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути. | Но грэси2 вaши разлучaютъ междY вaми и3 междY бGомъ, и3 грBхъ рaди вaшихъ tврати2 лицE своE t вaсъ, є4же не поми1ловати. |
|
3
|
3
|
| Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші — беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду. | Рyцэ во вaши њсквернє1нэ кр0вію, и3 пeрсты вaши во грэсёхъ, ўстнё же вaши возглаг0лаша беззак0ніе, и3 љзhкъ вaшъ непрaвдэ поучaетсz. |
|
4
|
4
|
| Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство; | Никт0же глаг0летъ прaвды, нижE є4сть сyдъ и4стиненъ: ўповaютъ на сyєтнаz и3 глаг0лютъ тщє1тнаz, ћкw зачинaютъ трyдъ и3 раждaютъ беззак0ніе. |
|
5
|
5
|
| висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, — виповзе єхидна. | Ћица ѓспідска разби1ша и3 постaвъ паучи1нный ткyтъ, и3 хотsй t ћицъ и4хъ ћсти, разби1въ зaпортокъ (є3гw2), њбрёте и3 въ нeмъ васілjска. |
|
6
|
6
|
| Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх. | Постaвъ и4хъ не бyдетъ на ри1зу, и3 не њдeждутсz t дёлъ свои1хъ: дэлa бо и4хъ дэлA беззак0ніz. |
|
7
|
7
|
| Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні — думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх. | Н0зэ же и4хъ на ѕло2 текyтъ, ск0ри проліsти кр0вь, и3 мы6сли и4хъ мы6сли њ ўбjйствахъ: сокрушeніе и3 бёдность во путeхъ и4хъ, |
|
8
|
8
|
| Путі миру вони не знають, і немає суду на стежках їхніх; путі їхні викривлені, і ніхто, який іде ними, не знає миру. | и3 пути2 ми1рнагw не познaша, и3 нёсть судA во путeхъ и4хъ: стєзи1 бо и4хъ развращє1ны, по ни1хже х0дzтъ, и3 не вёдzтъ ми1ра. |
|
9
|
9
|
| Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, — осяяння, і ходимо у мороці. | Тогw2 рaди tступи2 t ни1хъ сyдъ, и3 не пости1гнетъ и4хъ прaвда: ждyщымъ и5мъ свёта, бhсть и5мъ тмA, ждyще зари2 во мрaцэ ходи1ша. |
|
10
|
10
|
| Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими — як мертві. | Њсsжутъ ћкw слэпjи стёну, ћкw сyще без8 nчeсъ њсzзaти бyдутъ, и3 падyтсz въ полyдни ћкw въ полyнощи, ћкw ўмирaюще возстенyтъ |
|
11
|
11
|
| Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас. | ћкw медвёдь, и3 ћкw г0лубь вкyпэ п0йдутъ. Ждaхомъ судA, и3 нёсть, спасeніе далeче tступи2 t нaсъ. |
|
12
|
12
|
| Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо. | Мн0го бо беззак0ніе нaше пред8 тоб0ю, и3 грэси2 нaши проти1ву стaша нaмъ: беззакHніz бо н†ша въ нaсъ, и3 непр†вды нaшz ўразумёхомъ: |
|
13
|
13
|
| Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова. | нечeствовахомъ и3 солгaхомъ и3 tступи1хомъ t послёдованіz бGа нaшегw: глаг0лахомъ непрaвду и3 не покори1хомсz, во ўтр0бэ зачaхомъ и3 поучи1хомсz t сeрдца нaшегw словесє1мъ непрaвєднымъ: |
|
14
|
14
|
| І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотикнулася на площі, і чесність не може увійти. | и3 њстaвихомъ созади2 сyдъ, и3 прaвда далeче tступи2 t нaсъ: ћкw и3знем0же во путeхъ и4хъ и4стина, и3 прaвымъ (путeмъ) не возмог0ша прейти2: |
|
15
|
15
|
| І не стало істини, і той, хто віддаляється від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду. | и3 и4стина взsсz, и3 престaвиша ќмъ св0й є4же смhслити. И# ви1дэ гDь и3 негодовA, ћкw не бsше судA: |
|
16
|
16
|
| І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його. | и3 ви1дэ, и3 не бsше мyжа, и3 помhсли, и3 не бsше и3збавлsющагw: и3 мсти2 и5мъ мhшцею своeю, и3 поми1лованіемъ ўтверди2. |
|
17
|
17
|
| І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голову Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе ревністю, як плащем. | И# њдёzсz прaвдою ћкw щит0мъ, и3 возложи2 шлeмъ спасeніz на главY, и3 њблечeсz въ ри1зу tмщeніz, и3 nдeждею своeю: |
|
18
|
18
|
| Мірою відплати, за цією мірою Він воздасть супротивникам Своїм — люттю, ворогам Своїм — помстою, островам віддасть належне. | ћкw воздавazй воздаsніе ўкори1зну супостaтwмъ. |
|
19
|
19
|
| І будуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сонця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його. | И# ўбоsтсz, и5же t з†падъ, и4мене гDнz, и3 и5же t востHкъ с0лнца, и4мене є3гw2 слaвнагw: пріи1детъ бо ћкw рэкA наси1льнаz гнёвъ t гDа, пріи1детъ со ћростію. |
|
20
|
20
|
| І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, — говорить Господь. | И# пріи1детъ сіHна рaди и3збавлszй, и3 tврати1тъ нечeстіе t їaкwва. |
|
21
|
21
|
| І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, — говорить Господь, відтепер і до віку. | И# сeй и5мъ и4же t менє2 завётъ, речE гDь: д¦ъ м0й, и4же є4сть въ тебЁ, и3 гlг0лы, ±же ѓзъ дaхъ во ўстA тво‰, не њскудёютъ t ќстъ твои1хъ и3 t ќстъ сёмене твоегw2: речe бо гDь tнн7э и3 во вёкъ. |
