1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Посилайте агнців володарю землі з Сели у пустелі на гору дочки Сиону; | Послю2 ѓки гaды на зeмлю: є3дA кaмень пyстъ є4сть горA дщeре сіHни [посли1те ѓгнцы владyщему землeю t кaмене пустhни къ горЁ дщeре сіHни]; |
|
2
|
2
|
| бо до мандрівного птаха, викинутого з гнізда, будуть подібні дочки Моава біля бродів Арнонських. | Бyдеши бо ѓки пти1цы парsщіz птенeцъ tsтый, дщи2 мwaвлz, пот0мъ же ґрнHнъ [Е#вр.: въ прохождeніи ґрнHна.] мн0жайше совэщавaй. |
|
3
|
3
|
| «Збери раду, ухвали рішення; осіни нас серед полудня, як уночі, тінню твоєю, укрий вигнаних, не видай тих, що блукають. | Сотвори1те покр0въ плaча є3S пrнw: въ полyденнэй тмЁ бэгyтъ, ўжаснyшасz: да не tведeшисz, |
|
4
|
4
|
| Нехай поживуть у тебе мої вигнані моавитяни; будь їм покровом від грабіжника: бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, ті, що топчуть, зникнуть із землі. | њбитaти бyдутъ въ тебЁ бэглецы2 мw†вли: бyдутъ въ покровeніе вaмъ t лицA гонsщагw, ћкw tsсz п0мощь твоS, и3 кнsзь поги1бе попирazй t земли2. |
|
5
|
5
|
| Й утвердиться престіл милістю, і сяде на ньому в істині, у наметі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуддя». | И# и3спрaвитсz съ ми1лостію прест0лъ, и3 сsдетъ на нeмъ со и4стиною во ски1ніи давjдовэ, судS и3 взыскaz сyдъ и3 ўскорsz прaвду. |
|
6
|
6
|
| «Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про пихатість його і зарозумілость і шаленість його: нещира мова його». | Слhшахомъ ўкори1зну мwaвлю, ўкори1тель (бhсть) ѕэлw2, гордhню tsхъ: не тaкw волхвовaніе твоE, не тaкw. |
|
7
|
7
|
| Тому заридає Моав за Моавом, — усі будуть ридати; стогніть за твердинями Кирхарешета: вони зовсім зруйновані. | Восплaчетсz мwaвъ, въ мwавjтідэ бо вси2 восплaчутсz: живyщымъ же въ сefэ помышлє1ніz, и3 не ўсрами1шисz. |
|
8
|
8
|
| Поля есевонські зубожіли, також і виноградник севамський; володарі народів знищили кращі лози його, які досягали Іазера, розстилалися по пустелі; пагони їх розширювалися, переходили за море. | ПолS є3севw6нz возрыдaютъ, віногрaдъ севамaнь: пожирaющіи kзhкwвъ, попери1те віногрaды є3гw2, дaже до їази1ра: не совокупи1тесz, њбходи1те пустhню, п0сланніи њстaшасz, проид0ша бо м0ре. |
|
9
|
9
|
| Тому і я буду плакати за лозою севамською плачем Іазера, буду обливати тебе сльозами моїми, Есевон і Елеала; бо під час збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає більше гучної радости. | Сегw2 рaди восплaчусz ћкw плaчемъ їази1ровымъ њ віногрaдэ севамaни: древA тво‰ посэчE є3севHнъ и3 є3ліалA, ћкw на жaтву твою2 и3 на њб8имaніе вінA поперY, и3 вс‰ падyтсz. |
|
10
|
10
|
| Зникли з плодючої землі веселощі і радість, і у виноградниках не співають, не торжествують; виноградар не топче винограду у точилах: Я припинив радість. | И# tи1метсz рaдость и3 весeліе t віногрaдwвъ, и3 въ віногрaдэхъ твои1хъ не возрaдуютсz, и3 не и3згнетyтъ вінA въ точи1лэхъ, престaло бо є4сть: |
|
11
|
11
|
| Від того нутрощі мої стогнуть за Моавом, як гуслі, і серце моє — за Кирхарешетом. | сегw2 рaди чрeво моE на мwaва ѓки гyсли возгласи1тъ, и3 внyтрєннzz мо‰ ѓки стёну њбнови1лъ є3си2. |
|
12
|
12
|
| Хоч і з’явиться Моав, і буде до втоми подвизатися на висотах, і прийде до святилища свого помолитися, але ніщо не допоможе. | И# бyдетъ въ посрамлeніе тебЁ, ћкw ўтруди1сz мwaвъ њ трeбищихъ, и3 вни1детъ въ рукотворє1ннаz сво‰, да пом0литсz, и3 не возм0гутъ и3збaвити є3го2. |
|
13
|
13
|
| Ось слово, яке прорік Господь про Моав здавна. | СіE сл0во є4же гlа гDь на мwaва, є3гдA возгlа. |
|
14
|
14
|
| Нині ж так говорить Господь: через три роки, рахуючи роками найманства, велич Моава буде принижена з усією великою багатолюдністю, і залишок буде дуже малий і незначний. | И# нн7э глаг0лю: въ тріeхъ лётэхъ лётъ наeмника њбезчeститсz слaва мwaвлz во всeмъ богaтствэ мн0зэ, и3 њстaвитсz ўмaленъ и3 нечeстенъ. |
