1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 58
|
Главa н7и
|
|
1
|
1
|
| Волай голосно, не стримуйся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його. | Возопjй крёпостію и3 не пощади2: ћкw трубY возвhси глaсъ тв0й и3 возвэсти2 лю1демъ мои6мъ грэхи2 и4хъ и3 д0му їaкwвлю беззакHніz и4хъ. |
|
2
|
2
|
| Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога: | МенE дeнь t днE и4щутъ и3 разумёти пути6 мо‰ желaютъ, ћкw лю1діе прaвду сотвори1вшіи и3 судA бGа своегw2 не њстaвившіи: пр0сzтъ нн7э ў менє2 судA првdна и3 прибли1житисz ко гDу желaютъ, глаг0люще: |
|
3
|
3
|
| «Чому ми постимося, а Ти не бачиш? смиряємо душі свої, а Ти не знаєш?» — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших. | что2 ћкw пости1хомсz, и3 не ўви1дэлъ є3си2; смири1хомъ дyшы нaшz, и3 не ўвёдэлъ є3си2; Во дни6 бо пощeній вaшихъ њбрэтaете вHли вaшz, и3 вс‰ подр{чныz вaшz томитE: |
|
4
|
4
|
| Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті. | ѓще въ судёхъ и3 свaрэхъ поститeсz и3 біeте пzстьми2 смирeннаго, вскyю мнЁ поститeсz ћкоже днeсь, є4же ўслhшану бhти съ в0племъ глaсу вaшему; |
|
5
|
5
|
| Чи такий той піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як тростину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господу? | Не сицевaгw постA ѓзъ и3збрaхъ, и3 днE, є4же смири1ти человёку дyшу свою2: нижE ѓще слzчeши ћкw сeрпъ вhю твою2, и3 врeтище и3 пeпелъ постeлеши, нижE тaкw наречeте п0стъ пріsтенъ. |
|
6
|
6
|
| Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо; | Не таковaгw (бо) постA ѓзъ и3збрaхъ, гlетъ гDь: но разрэшaй всsкъ соyзъ непрaвды, разрушaй њбдолжє1ніz наси1льныхъ писaній, tпусти2 сокрушє1нныz во своб0ду и3 всsкое писaніе непрaведное раздери2: |
|
7
|
7
|
| розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. | раздроблsй ѓлчущымъ хлёбъ тв0й и3 ни1щыz безкрHвныz введи2 въ д0мъ тв0й: ѓще ви1диши нaга, њдёй, и3 t св0йственныхъ плeмене твоегw2 не прeзри. |
|
8
|
8
|
| Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе. | ТогдA развeрзетсz рaнw свётъ тв0й, и3 и3сцэлє1ніz тво‰ ск0рw возсіsютъ, и3 пред8и1детъ пред8 тоб0ю прaвда твоS, и3 слaва б9іz њб8и1метъ тS. |
|
9
|
9
|
| Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе, | ТогдA воззовeши, и3 бGъ ўслhшитъ тS, и3 є3щE глаг0лющу ти2, речeтъ: сE, пріид0хъ. Ѓще tи1меши t себє2 соyзъ и3 рукобіeніе и3 глаг0лъ роптaніz |
|
10
|
10
|
| і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень; | и3 дaси ѓлчущему хлёбъ t души2 твоеS и3 дyшу смирeнную насhтиши, тогдA возсіsетъ во тмЁ свётъ тв0й, и3 тмA твоS бyдетъ ћкw полyдне, |
|
11
|
11
|
| і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають. | и3 бyдетъ бGъ тв0й съ тоб0ю пrнw: и3 насhтишисz, ћкоже желaетъ душA твоS, и3 кHсти тво‰ ўтучнёютъ, и3 бyдутъ ћкw вертогрaдъ напоeнъ, и3 ћкw и3ст0чникъ, є3мyже не њскудЁ водA: и3 кHсти тво‰ прозsбнутъ ћкw травA, и3 разботёютъ, и3 наслёдzтъ р0ды родHвъ. |
|
12
|
12
|
| І забудуються нащадками твоїми пустелі вікові: ти відновиш основи багатьох поколінь, і будуть називати тебе тим, хто відбудовує руїни, відновителем шляхів для населення. | И# сози1ждутсz пусты6ни тво‰ вBчныz, и3 бyдутъ њснов†ніz тво‰ вBчнаz родHмъ родHвъ: и3 прозовeшисz здaтель њгрaдъ, и3 стєзи2 тво‰ посредЁ ўпок0иши. |
|
13
|
13
|
| Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш називати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми справами, догоджати твоїм примхам і марнословити, — | Ѓще tврати1ши н0гу твою2 t суббHтъ, є4же не твори1ти хотёній твои1хъ въ дeнь с™hй, и3 прозовeши суббw6ты слaдwстны, с™ы бGови твоемY: не воздви1гнеши ноги2 своеS на дёло, нижE возглаг0леши словесE во гнёвэ и3з8 ќстъ твои1хъ, |
|
14
|
14
|
| то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: вуста Господні вирекли це. | и3 бyдеши ўповaz на гDа, и3 возведeтъ тS на благwты2 зємнhz, и3 ўхлёбитъ тS наслёдіемъ їaкwва nтцA твоегw2: ўстa бо гDнz гlаша сі‰. |
