|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками. | |
|
2
|
|
| Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? | |
|
3
|
|
| Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? | |
|
4
|
|
| Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. | |
|
5
|
|
| І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи. | |
|
6
|
|
| Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха. | |
|
7
|
|
| Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. | |
|
8
|
|
| Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. | |
|
9
|
|
| Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. | |
|
10
|
|
| І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. | |
|
11
|
|
| Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом. | |
|
12
|
|
| У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. | |
|
13
|
|
| Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: | |
|
14
|
|
| Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, | |
|
15
|
|
| Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та | |
|
16
|
|
| Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником. | |
|
17
|
|
| І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, | |
|
18
|
|
| що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. | |
|
19
|
|
| І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. | |
|
20
|
|
| І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. | |
|
21
|
|
| Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся. | |
|
22
|
|
| Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. | |
|
23
|
|
| Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні. | |
|
24
|
|
| Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. | |
|
25
|
|
| Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! | |
|
26
|
|
| Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні. | |
|
27
|
|
| Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; | |
|
28
|
|
| благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. | |
|
29
|
|
| Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. | |
|
30
|
|
| Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. | |
|
31
|
|
| І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. | |
|
32
|
|
| І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. | |
|
33
|
|
| І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. | |
|
34
|
|
| І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. | |
|
35
|
|
| Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. | |
|
36
|
|
| Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. | |
|
37
|
|
| Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; | |
|
38
|
|
| давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. | |
|
39
|
|
| Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? | |
|
40
|
|
| Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. | |
|
41
|
|
| Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? | |
|
42
|
|
| Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. | |
|
43
|
|
| Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. | |
|
44
|
|
| Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. | |
|
45
|
|
| Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її. | |
|
46
|
|
| Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? | |
|
47
|
|
| Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. | |
|
48
|
|
| Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. | |
|
49
|
|
| А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике. |
