|
Глава 20
|
|
|
1
|
|
| І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами. | |
|
2
|
|
| І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? | |
|
3
|
|
| Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені — | |
|
4
|
|
| хрещення Іоанове було з небес чи від людей? | |
|
5
|
|
| Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? | |
|
6
|
|
| А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк. | |
|
7
|
|
| І відповіли: не знаємо, звідки. | |
|
8
|
|
| Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю. | |
|
9
|
|
| І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час. | |
|
10
|
|
| І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. | |
|
11
|
|
| Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим. | |
|
12
|
|
| І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали. | |
|
13
|
|
| Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться. | |
|
14
|
|
| А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою. | |
|
15
|
|
| І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника? | |
|
16
|
|
| Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так! | |
|
17
|
|
| А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? | |
|
18
|
|
| Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить. | |
|
19
|
|
| І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу. | |
|
20
|
|
| І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя. | |
|
21
|
|
| І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш; | |
|
22
|
|
| чи належить нам давати податок кесареві, чи ні? | |
|
23
|
|
| Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте? | |
|
24
|
|
| Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве. | |
|
25
|
|
| Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. | |
|
26
|
|
| І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли. | |
|
27
|
|
| Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його: | |
|
28
|
|
| Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму. | |
|
29
|
|
| Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним; | |
|
30
|
|
| узяв ту жінку другий, і той помер бездітним; | |
|
31
|
|
| узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли. | |
|
32
|
|
| Після всіх померла і жінка. | |
|
33
|
|
| Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину. | |
|
34
|
|
| Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж; | |
|
35
|
|
| а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж. | |
|
36
|
|
| І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння. | |
|
37
|
|
| А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. | |
|
38
|
|
| Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі. | |
|
39
|
|
| На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав. | |
|
40
|
|
| І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм: | |
|
41
|
|
| як це кажуть, що Христос є сином Давидовим, | |
|
42
|
|
| А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, | |
|
43
|
|
| доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх? | |
|
44
|
|
| Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому? | |
|
45
|
|
| І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм: | |
|
46
|
|
| стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях, | |
|
47
|
|
| які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження. |
