|
Глава 18
|
|
|
1
|
|
| Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом, | |
|
2
|
|
| кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. | |
|
3
|
|
| В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. | |
|
4
|
|
| Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, | |
|
5
|
|
| але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. | |
|
6
|
|
| І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? | |
|
7
|
|
| Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? | |
|
8
|
|
| Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі? | |
|
9
|
|
| Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. | |
|
10
|
|
| Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. | |
|
11
|
|
| Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. | |
|
12
|
|
| Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. | |
|
13
|
|
| А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! | |
|
14
|
|
| Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться. | |
|
15
|
|
| Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм. | |
|
16
|
|
| Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. | |
|
17
|
|
| Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього. | |
|
18
|
|
| І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? | |
|
19
|
|
| Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. | |
|
20
|
|
| Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. | |
|
21
|
|
| Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. | |
|
22
|
|
| Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. | |
|
23
|
|
| Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. | |
|
24
|
|
| Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! | |
|
25
|
|
| Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого. | |
|
26
|
|
| Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися? | |
|
27
|
|
| Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога. | |
|
28
|
|
| Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. | |
|
29
|
|
| Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого | |
|
30
|
|
| і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне. | |
|
31
|
|
| Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, | |
|
32
|
|
| бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. | |
|
33
|
|
| І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. | |
|
34
|
|
| Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного. | |
|
35
|
|
| Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. | |
|
36
|
|
| Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке? | |
|
37
|
|
| Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. | |
|
38
|
|
| Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! | |
|
39
|
|
| І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! | |
|
40
|
|
| Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: | |
|
41
|
|
| чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти! | |
|
42
|
|
| Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. | |
|
43
|
|
| І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові. |
