|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
|
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, ка́ко подоба́єть всегда́ моли́тися і не стужа́ти (сі),
|
|
2
|
2
|
|
кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
|
глаго́ля: (Зач. 88) судія́ бі ні́кий в ні́коєм гра́ді, Бо́га не боя́ся і челові́к не срамля́яся.
|
|
3
|
3
|
|
В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
|
Вдова́ же ні́кая бі во гра́ді том; і прихожда́ше к нему́, глаго́лющи: отмсти́ мене́ от сопе́рника моєго́.
|
|
4
|
4
|
|
Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
|
І не хотя́ше на до́лзі вре́мені. Посліди́ же рече́ в себі́: а́ще і Бо́га не бою́ся, і челові́к не срамля́юся,
|
|
5
|
5
|
|
але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
|
но зане́ твори́ть мі труди́ вдови́ця сія́, отмщу́ єя́, да не до конця́ приходя́щи застої́ть [труди́ть] мене́.
|
|
6
|
6
|
|
І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
|
Рече́ же Госпо́дь: сли́шите, что судія́ непра́вди глаго́леть?
|
|
7
|
7
|
|
Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?
|
Бог же не і́мать ли сотвори́ти отмще́ніє ізбра́нних Свої́х, вопію́щих к Нему́ день і нощ, і долготерп'я́ о них?
|
|
8
|
8
|
|
Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
|
Глаго́лю вам, я́ко сотвори́ть отмще́ніє їх вско́рі. Оба́че Син Челові́чеський прише́д у́бо обря́щеть ли (сі) ві́ру на землі́?
|
|
9
|
9
|
|
Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу.
|
Рече́ же і ко други́м упова́ющим собо́ю, я́ко суть пра́ведници, і унічижа́ющим про́чих, при́тчу сію́:
|
|
10
|
10
|
|
Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
|
(Зач. 89) челові́ка два внидо́ста в це́рков помоли́тися: єди́н фарисе́й, а други́й мита́р.
|
|
11
|
11
|
|
Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар.
|
Фарисе́й же став, си́це в себі́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебі́ воздаю́, я́ко нісьм я́коже про́чії челові́ци, хи́щници, непра́ведници, прелюбоді́є, іли́ я́коже сей мита́р;
|
|
12
|
12
|
|
Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
|
пощу́ся двакра́ти в субо́ту, десяти́ну даю́ всего́ єли́ко притяжу́.
|
|
13
|
13
|
|
А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
|
Мита́р же іздале́ча стоя́, не хотя́ше ні о́чію возвести́ на не́бо; но, бія́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостив бу́ди мні, грі́шнику!
|
|
14
|
14
|
|
Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
|
Глаго́лю вам, я́ко сни́де сей оправда́н в дом свой па́че о́наго: я́ко всяк вознося́йся смири́ться, смиря́яй же себе́ вознесе́ться.
|
|
15
|
15
|
|
Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
|
(Зач. 90) Приноша́ху же к Нему́ і младе́нці, да їх ко́снеться; ви́дівше же ученици́ запрети́ша їм.
|
|
16
|
16
|
|
Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже.
|
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм; такови́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
|
|
17
|
17
|
|
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
|
Амі́нь бо глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
|
|
18
|
18
|
|
І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?
|
(Зач. 91) І вопроси́ Єго́ ні́кий князь, глаго́ля: Учи́телю благи́й, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дствую?
|
|
19
|
19
|
|
Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
|
Рече́ же єму́ Ісу́с: что М'я глаго́леши бла́га, нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
|
|
20
|
20
|
|
Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
|
За́повіді ві́си: не прелю́би твори́, не уби́й, не укради́, не лжесвиді́тельствуй, чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́.
|
|
21
|
21
|
|
Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї.
|
Он же рече́: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́.
|
|
22
|
22
|
|
Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною.
|
Сли́шав же сія́, Ісу́с рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́л єси́: вся, єли́ка і́маши, прода́ждь і разда́й ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вослі́д Мене́.
|
|
23
|
23
|
|
Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
|
Он же сли́шав сіє́, приско́рбен бисть, бі бо бога́т зіло́.
|
|
24
|
24
|
|
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
|
Ви́дів же єго́ Ісу́с приско́рбна би́вша, рече́: ка́ко не удо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть;
|
|
25
|
25
|
|
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого.
|
удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
|
|
26
|
26
|
|
Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
|
Рі́ша же сли́шавшії: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
|
|
27
|
27
|
|
Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.
|
Он же рече́: невозмо́жная у челові́к возмо́жна суть у Бо́га.
|
|
28
|
28
|
|
Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою.
|
Рече́ же Петр: се ми оста́вихом вся і по Тебі́ ідо́хом.
|
|
29
|
29
|
|
Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
|
Он же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко нікто́же єсть, і́же оста́вить дом, іли́ роди́телі, іли́ бра́тію, іли́ се́стри, іли́ жену́, іли́ ча́да, Ца́рствія ра́ди Бо́жия,
|
|
30
|
30
|
|
і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
|
і́же не при́йметь мно́жицею во вре́м'я сіє́, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний.
|
|
31
|
31
|
|
Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
|
(Зач. 92) Поє́м же обана́десяте ученики́ Своя́, рече́ к ним: се восхо́дим во Ієрусали́м, і сконча́ються вся пи́санная проро́ки о Си́ні Челові́честі;
|
|
32
|
32
|
|
бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його.
|
предадя́ть бо Єго́ язи́ком, і поруга́ються Єму́, і укоря́ть Єго́, і оплюю́ть Єго́,
|
|
33
|
33
|
|
І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне.
|
і би́вше убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
|
|
34
|
34
|
|
Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
|
І ті́ї нічесо́же от сих разумі́ша; і бі глаго́л сей сокрове́н от них, і не разуміва́ху глаго́лемих.
|
|
35
|
35
|
|
Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині.
|
(Зач. 93) Бисть же єгда́ прибли́жишася во Ієрихо́н, сліпе́ць ні́кий сідя́ше при путі́ прося́;
|
|
36
|
36
|
|
Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?
|
сли́шав же наро́д мимоходя́щь, вопроша́ше: что у́бо єсть се?
|
|
37
|
37
|
|
Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить.
|
Пові́даша же єму́, я́ко Ісу́с Назаряни́н мимохо́дить.
|
|
38
|
38
|
|
Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!
|
І возопи́, глаго́ля: Ісу́се Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
|
|
39
|
39
|
|
І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
|
І предиду́щії преща́ху єму́, да умолчи́ть; он же па́че мно́жає вопія́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
|
|
40
|
40
|
|
Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його:
|
Став же Ісу́с повелі́ привести́ єго́ к Себі́; прибли́жшуся же єму́ к Нему́, вопроси́ єго́,
|
|
41
|
41
|
|
чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти!
|
глаго́ля: что хо́щеши, да ті сотворю́? Он же рече́: Го́споди, да прозрю́.
|
|
42
|
42
|
|
Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе.
|
Ісу́с же рече́ єму́: прозри́; ві́ра твоя́ спасе́ тя.
|
|
43
|
43
|
|
І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.
|
І а́біє прозрі́, і вслід Єго́ ідя́ше, сла́в'я Бо́га. І всі лю́діє ви́дівше возда́ша хвалу́ Бо́гові.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.