|
Глава 22
|
|
|
1
|
|
| Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою. | |
|
2
|
|
| І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу. | |
|
3
|
|
| Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох, | |
|
4
|
|
| і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм. | |
|
5
|
|
| Вони зраділи і згодилися дати йому срібників. | |
|
6
|
|
| І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу. | |
|
7
|
|
| Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. | |
|
8
|
|
| І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску. | |
|
9
|
|
| Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували? | |
|
10
|
|
| Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде. | |
|
11
|
|
| І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми? | |
|
12
|
|
| І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте. | |
|
13
|
|
| Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску. | |
|
14
|
|
| І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним, | |
|
15
|
|
| і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань. | |
|
16
|
|
| Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому. | |
|
17
|
|
| І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою. | |
|
18
|
|
| Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже. | |
|
19
|
|
| І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене. | |
|
20
|
|
| Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається. | |
|
21
|
|
| І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі. | |
|
22
|
|
| Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає. | |
|
23
|
|
| І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити. | |
|
24
|
|
| Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого. | |
|
25
|
|
| Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться. | |
|
26
|
|
| Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга. | |
|
27
|
|
| Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга. | |
|
28
|
|
| Але ви були зі Мною в напастях Моїх, | |
|
29
|
|
| і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, | |
|
30
|
|
| щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. | |
|
31
|
|
| Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю, | |
|
32
|
|
| але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. | |
|
33
|
|
| Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти. | |
|
34
|
|
| Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене. | |
|
35
|
|
| І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому. | |
|
36
|
|
| Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч. | |
|
37
|
|
| Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця. | |
|
38
|
|
| Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить! | |
|
39
|
|
| І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його. | |
|
40
|
|
| Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу. | |
|
41
|
|
| А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився, | |
|
42
|
|
| говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде! | |
|
43
|
|
| Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його. | |
|
44
|
|
| І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю. | |
|
45
|
|
| Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку, | |
|
46
|
|
| і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу. | |
|
47
|
|
| Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є. | |
|
48
|
|
| Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?! | |
|
49
|
|
| Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем? | |
|
50
|
|
| І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо. | |
|
51
|
|
| Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його. | |
|
52
|
|
| Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене! | |
|
53
|
|
| Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви. | |
|
54
|
|
| Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік. | |
|
55
|
|
| Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними. | |
|
56
|
|
| Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним. | |
|
57
|
|
| Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його! | |
|
58
|
|
| Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні! | |
|
59
|
|
| Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин. | |
|
60
|
|
| Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. | |
|
61
|
|
| І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. | |
|
62
|
|
| І, вийшовши геть, плакав гірко. | |
|
63
|
|
| Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його. | |
|
64
|
|
| І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив? | |
|
65
|
|
| І багато іншої хули говорили на Нього. | |
|
66
|
|
| А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон | |
|
67
|
|
| і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите. | |
|
68
|
|
| Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите. | |
|
69
|
|
| Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої. | |
|
70
|
|
| І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я. | |
|
71
|
|
| Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його. |
