|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. | |
|
2
|
|
| У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. | |
|
3
|
|
| Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. | |
|
4
|
|
| І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, | |
|
5
|
|
| бо любить народ наш і збудував нам синагогу. | |
|
6
|
|
| Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. | |
|
7
|
|
| Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. | |
|
8
|
|
| Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. | |
|
9
|
|
| Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. | |
|
10
|
|
| Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим. | |
|
11
|
|
| Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. | |
|
12
|
|
| Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. | |
|
13
|
|
| Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. | |
|
14
|
|
| І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! | |
|
15
|
|
| І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. | |
|
16
|
|
| І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. | |
|
17
|
|
| Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю. | |
|
18
|
|
| І сповістили про все те Іоана учні його. | |
|
19
|
|
| Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? | |
|
20
|
|
| Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? | |
|
21
|
|
| А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння. | |
|
22
|
|
| І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. | |
|
23
|
|
| І блаженний той, хто не спокуситься через Мене! | |
|
24
|
|
| А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? | |
|
25
|
|
| На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. | |
|
26
|
|
| На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. | |
|
27
|
|
| Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. | |
|
28
|
|
| Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. | |
|
29
|
|
| І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим. | |
|
30
|
|
| Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. | |
|
31
|
|
| Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? | |
|
32
|
|
| Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. | |
|
33
|
|
| Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. | |
|
34
|
|
| Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. | |
|
35
|
|
| І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*. | |
|
36
|
|
| Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. | |
|
37
|
|
| І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром | |
|
38
|
|
| і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. | |
|
39
|
|
| Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. | |
|
40
|
|
| Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. | |
|
41
|
|
| Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. | |
|
42
|
|
| Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? | |
|
43
|
|
| У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. | |
|
44
|
|
| І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. | |
|
45
|
|
| Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. | |
|
46
|
|
| Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. | |
|
47
|
|
| Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. | |
|
48
|
|
| Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. | |
|
49
|
|
| Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? | |
|
50
|
|
| Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром. |
