|
Глава 8
|
|
|
1
|
|
| Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять. | |
|
2
|
|
| І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, | |
|
3
|
|
| та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого. | |
|
4
|
|
| Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу: | |
|
5
|
|
| вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. | |
|
6
|
|
| А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. | |
|
7
|
|
| А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. | |
|
8
|
|
| Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! | |
|
9
|
|
| Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця? | |
|
10
|
|
| Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. | |
|
11
|
|
| Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже. | |
|
12
|
|
| А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. | |
|
13
|
|
| А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. | |
|
14
|
|
| А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. | |
|
15
|
|
| А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає. | |
|
16
|
|
| Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. | |
|
17
|
|
| Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. | |
|
18
|
|
| Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати. | |
|
19
|
|
| Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ. | |
|
20
|
|
| І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе. | |
|
21
|
|
| Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його. | |
|
22
|
|
| Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили. | |
|
23
|
|
| Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. | |
|
24
|
|
| І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша. | |
|
25
|
|
| Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його? | |
|
26
|
|
| І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї. | |
|
27
|
|
| Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах. | |
|
28
|
|
| Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене! | |
|
29
|
|
| Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю. | |
|
30
|
|
| Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього. | |
|
31
|
|
| І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. | |
|
32
|
|
| Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм. | |
|
33
|
|
| Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. | |
|
34
|
|
| Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. | |
|
35
|
|
| І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися. | |
|
36
|
|
| А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. | |
|
37
|
|
| І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся. | |
|
38
|
|
| Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши: | |
|
39
|
|
| повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус. | |
|
40
|
|
| Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього. | |
|
41
|
|
| І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім; | |
|
42
|
|
| бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його. | |
|
43
|
|
| І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися. | |
|
44
|
|
| І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась. | |
|
45
|
|
| І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене? | |
|
46
|
|
| Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. | |
|
47
|
|
| Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. | |
|
48
|
|
| Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром! | |
|
49
|
|
| Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя. | |
|
50
|
|
| Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде. | |
|
51
|
|
| Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини. | |
|
52
|
|
| Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. | |
|
53
|
|
| І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла. | |
|
54
|
|
| Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. | |
|
55
|
|
| І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. | |
|
56
|
|
| І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося. |
