|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, | |
|
2
|
|
| і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. | |
|
3
|
|
| Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. | |
|
4
|
|
| Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. | |
|
5
|
|
| Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. | |
|
6
|
|
| Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. | |
|
7
|
|
| І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. | |
|
8
|
|
| Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! | |
|
9
|
|
| Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; | |
|
10
|
|
| також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей. | |
|
11
|
|
| І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним. | |
|
12
|
|
| Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити. | |
|
13
|
|
| Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього. | |
|
14
|
|
| І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм. | |
|
15
|
|
| Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. | |
|
16
|
|
| Він же відходив у безлюдні місця і молився. | |
|
17
|
|
| Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, — | |
|
18
|
|
| і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним; | |
|
19
|
|
| і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом. | |
|
20
|
|
| І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої. | |
|
21
|
|
| Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога? | |
|
22
|
|
| Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? | |
|
23
|
|
| Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи? | |
|
24
|
|
| Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій. | |
|
25
|
|
| І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога. | |
|
26
|
|
| І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині. | |
|
27
|
|
| І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. | |
|
28
|
|
| І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним. | |
|
29
|
|
| І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними. | |
|
30
|
|
| Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками? | |
|
31
|
|
| Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі. | |
|
32
|
|
| Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників. | |
|
33
|
|
| Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють? | |
|
34
|
|
| Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених? | |
|
35
|
|
| Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні. | |
|
36
|
|
| Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового. | |
|
37
|
|
| І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть. | |
|
38
|
|
| А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге. | |
|
39
|
|
| І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще. |
