Глава 25
|
|
1
|
|
І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського. | |
2
|
|
Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів — досліджувати справу. | |
3
|
|
Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів — недослідиме. | |
4
|
|
Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд: | |
5
|
|
віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою. | |
6
|
|
Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай; | |
7
|
|
тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої. | |
8
|
|
Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе? | |
9
|
|
Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай, | |
10
|
|
щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.] | |
11
|
|
Золоті яблука у срібних прозорих посудинах — слово, сказане пристойно. | |
12
|
|
Золота серга і прикраса з чистого золота — мудрий викривач для уважного вуха. | |
13
|
|
Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду. | |
14
|
|
Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає. | |
15
|
|
Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки. | |
16
|
|
Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його. | |
17
|
|
Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе. | |
18
|
|
Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого. | |
19
|
|
Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди. | |
20
|
|
Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.] | |
21
|
|
Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою: | |
22
|
|
тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі. | |
23
|
|
Північний вітер приносить дощ, а таємна мова — незадоволені обличчя. | |
24
|
|
Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі. | |
25
|
|
Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни. | |
26
|
|
Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим. | |
27
|
|
Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава. | |
28
|
|
Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм. |