|
Глава 25
|
|
|
1
|
|
| І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського. | |
|
2
|
|
| Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів — досліджувати справу. | |
|
3
|
|
| Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів — недослідиме. | |
|
4
|
|
| Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд: | |
|
5
|
|
| віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою. | |
|
6
|
|
| Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай; | |
|
7
|
|
| тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої. | |
|
8
|
|
| Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе? | |
|
9
|
|
| Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай, | |
|
10
|
|
| щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.] | |
|
11
|
|
| Золоті яблука у срібних прозорих посудинах — слово, сказане пристойно. | |
|
12
|
|
| Золота серга і прикраса з чистого золота — мудрий викривач для уважного вуха. | |
|
13
|
|
| Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду. | |
|
14
|
|
| Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає. | |
|
15
|
|
| Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки. | |
|
16
|
|
| Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його. | |
|
17
|
|
| Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе. | |
|
18
|
|
| Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого. | |
|
19
|
|
| Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди. | |
|
20
|
|
| Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.] | |
|
21
|
|
| Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою: | |
|
22
|
|
| тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі. | |
|
23
|
|
| Північний вітер приносить дощ, а таємна мова — незадоволені обличчя. | |
|
24
|
|
| Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі. | |
|
25
|
|
| Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни. | |
|
26
|
|
| Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим. | |
|
27
|
|
| Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава. | |
|
28
|
|
| Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм. |
