|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото.
|
Лу́чше і́м'я до́броє, не́же бога́тство мно́го, па́че же сребра́ і зла́та благода́ть блага́я.
|
|
2
|
2
|
|
Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь.
|
Бога́т і нищ сріто́ста друг дру́га, обої́х же Госпо́дь сотвори́.
|
|
3
|
3
|
|
Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються.
|
Худо́г, ви́дів лука́ваго му́чима крі́пко, сам наказу́ється; безу́мнії же мимоше́дше отщети́шася.
|
|
4
|
4
|
|
За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя.
|
Род прему́дрости страх Госпо́день, і бога́тство і сла́ва і живо́т.
|
|
5
|
5
|
|
Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них.
|
Волчці́ і сі́ті на путе́х стро́потних, храня́й же свою́ ду́шу ізбіжи́ть їх.
|
|
6
|
6
|
|
Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє.
|
Бога́тії убо́гими і́муть облада́ти,
|
|
7
|
7
|
|
Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця.
|
і раби́ свої́м господе́м взайм даду́ть.
|
|
8
|
8
|
|
Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.]
|
Сі́явий зла́я по́жнеть зла́я, я́зву же діл свої́х соверши́ть.
|
|
9
|
9
|
|
Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.]
|
Му́жа ти́ха і дая́теля лю́бить Госпо́дь, суєту́ же діл єго́ сконча́єть.
|
|
10
|
10
|
|
Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка.
|
Ми́луяй ни́щаго сам препита́ється; от свої́х бо хлі́бов даде́ убо́гому. Побі́ду і честь устроя́єть дая́й да́ри, оба́че ду́шу погубля́єть стяжа́вших.
|
|
11
|
|
|
Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар — друг.
|
|
|
12
|
|
|
Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає.
|
|
|
13
|
|
|
Лінивець говорить: «лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!»
|
|
|
14
|
|
|
Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди.
|
|
|
15
|
|
|
Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього.
|
|
|
16
|
|
|
Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє.
|
|
|
17
|
|
|
Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання;
|
|
|
18
|
|
|
тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх.
|
|
|
19
|
|
|
Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай.
|
|
|
20
|
|
|
Чи не писав я тобі тричі в порадах і наставляннях,
|
|
|
21
|
|
|
щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе?
|
|
|
22
|
|
|
Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт,
|
|
|
23
|
|
|
тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх.
|
|
|
24
|
|
|
Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною,
|
|
|
25
|
|
|
щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою.
|
|
|
26
|
|
|
Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги:
|
|
|
27
|
|
|
якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе?
|
|
|
28
|
|
|
Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої.
|
|
|
29
|
|
|
Чи бачив ти людину моторну у своїй справі? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.