|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, — | |
|
2
|
|
| ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх. | |
|
3
|
|
| Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого; | |
|
4
|
|
| не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм; | |
|
5
|
|
| рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова. | |
|
6
|
|
| Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. | |
|
7
|
|
| Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; | |
|
8
|
|
| але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.] | |
|
9
|
|
| Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? | |
|
10
|
|
| Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: | |
|
11
|
|
| і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.] | |
|
12
|
|
| Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами, | |
|
13
|
|
| моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми; | |
|
14
|
|
| підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат. | |
|
15
|
|
| Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення. | |
|
16
|
|
| Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його: | |
|
17
|
|
| очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну, | |
|
18
|
|
| серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства, | |
|
19
|
|
| лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами. | |
|
20
|
|
| Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї; | |
|
21
|
|
| нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою. | |
|
22
|
|
| Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою: | |
|
23
|
|
| бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя, | |
|
24
|
|
| щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої. | |
|
25
|
|
| Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми; | |
|
26
|
|
| тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу. | |
|
27
|
|
| Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його? | |
|
28
|
|
| Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх? | |
|
29
|
|
| Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини. | |
|
30
|
|
| Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний; | |
|
31
|
|
| але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого. | |
|
32
|
|
| Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це: | |
|
33
|
|
| побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться, | |
|
34
|
|
| тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти, | |
|
35
|
|
| не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари. |
